Вісті Черкащини Від УПА до ЗСУ: 14 жовтня – символічний день українського незламного духу
Українська Повстанська Армія виникла в розпал Другої світової війни, коли українські землі опинилися між двох тоталітарних режимів – нацистської Німеччини та комуністичного Радянського Союзу. Офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року
Саме тоді, на Волині й Поліссі, з ініціативи Організації українських націоналістів (бандерівського крила ОУН) почалося об’єднання розрізнених партизанських загонів в єдину повстанську армію. Детальніше про створення УПА та паралелі з сучасним українським військом розповість “Еспресо.Захід“.
Головною метою УПА декларувала боротьбу за відновлення незалежної Української держави та захист українського народу від будь-яких окупантів. Фактично УПА воювала на два фронти – спочатку проти нацистської Німеччини, а згодом проти радянської влади.
Повстанці під командуванням Романа Шухевича та інших лідерів вели безкомпромісну боротьбу проти гітлерівців, здійснювали рейди на німецькі гарнізони, саботували примусову вивозку українців на роботу до Райху. Коли наприкінці 1943–1944 років на українську землю повернулася Червона армія, УПА розгорнула запеклий опір радянській окупації – нападала на підрозділи НКВС, нищила комуністичних функціонерів, перешкоджала мобілізації молоді до сталінського війська. УПА фактично не склала зброї після закінчення війни: її підпільна боротьба тривала на заході України до кінця 1940-х і навіть у 1950-х роках, попри всі зусилля радянської влади знищити повстанський рух. Таким чином, в надзвичайно складних історичних умовах середини ХХ століття УПА стала силою, яка одночасно боролася проти двох імперій – нацистської і радянської – за право українського народу жити вільно на власній землі.
Символіка і гасла УПА
Боротьбу УПА супроводжували самобутні національні символи, багато з яких нині міцно вплетені у сучасну українську ідентичність.
Одним із неофіційних стягів повстанців став червоно-чорний прапор – революційне знамено українських націоналістів. Червоний і чорний кольори здавна присутні у військовій традиції України (їх використовували ще козаки та Українські січові стрільці на початку ХХ ст.). У часи УПА цей двоколор символізував жагу боротьби: чорний колір – українську землю, а червоний – кров героїв, пролиту за свободу батьківщини. Хоча офіційно повстанці найчастіше піднімали блакитно-жовтий національний прапор, червоно-чорне полотнище завжди майоріло поруч як символ визвольної революції.
Під час традиційної ходи до Дня Незалежності України в центрі Запоріжжя, 24 серпня 2019 року, фото: radiosvoboda.org
Сьогодні цей прапор став загальноукраїнським символом боротьби: його можна було побачити серед знамен Революції Гідності, а під час теперішньої війни його часто використовують наші бійці як стяг нескореності.
Не менш відомим спадком УПА є її бойові гасла. Привітання повстанців “Слава Україні! – Героям слава!” бере коріння ще з визвольних змагань початку ХХ століття, але саме в середовищі ОУН та УПА це гасло набуло особливого поширення і урочистого звучання. Для повстанців воно було кодовим знаком єдності і взаємного визнання – за цими словами свої впізнавали одне одного навіть у підпіллі. Радянська пропаганда після війни таврувала це вітання як “бандерівське”, намагаючись витравити його з пам’яті народу.
Агітаційна листівка УПА. Художник – Ніл Хасевич, фото: istpravda.com.ua
Однак час розставив усе на свої місця: нині “Слава Україні!” стало справді народним девізом і міжнародно відомим символом України. З 2018 року це привітання офіційно затверджене як стройове в Збройних силах та поліції України. Коли сьогодні по всій країні лунає “Слава Україні – Героям слава!”, ці слова міцно єднають нас із поколінням воїнів УПА, які першими зробили їх своїм бойовим кличем.
Окремо слід згадати роль пісні та музики – невід’ємних чинників духу УПА
Повстанці йшли в бій з піснею, яка підносила бойовий дух та гуртувала їхні лави. Справжнім гімном УПА став марш “Зродились ми великої години…” – твір поета Олеся Бабія, написаний ще в 1920-х і затверджений у 1932 році як офіційний гімн ОУН. У строфах цієї пісні відображена суть покоління борців: “Плекав нас біль по втраті України, зростив нас гнів і лють на ворогів…”. Повстанці співали її як молитву за рідний край і присягу боротися до загину.
Через багато десятиліть мелодія цього маршу знову урочисто звучить на площах вільної України. У 2017 році, вже під назвою “Марш нової армії”, пісня “Зродились ми великої години” була офіційно адаптована як марш Збройних сил України.
Так само інші повстанські та стрілецькі пісні повернулися до сучасного вжитку. Наприклад, славетна “Ой у лузі червона калина…”, яку співали і бійці УПА, нині переживає другу молодість – її масово співають волонтери, військові та навіть іноземці на підтримку України.
Таким чином, символіка та гасла УПА – червоно-чорний прапор, привітання “Слава Україні!”, бойові пісні повстанців – стали живою частиною сучасної української ідентичності. Вони нагадують, що нинішня нація шанує своїх героїчних предків і продовжує їхню справу.
Спільне між УПА та сучасними ЗСУ
Попри відстань у більш як 80 років, між Українською Повстанською Армією та сучасними Збройними силами України простежується пряма спадкоємність у боротьбі, цінностях і народній підтримці. Перш за все, і воїни УПА вчора, і воїни ЗСУ сьогодні б’ються за одну ідею – за незалежність України. Історія ніби повторюється: у 1940-х повстанці боролися проти російсько-більшовицького імперіалізму під червоним прапором СРСР, а тепер їхні онуки дають відсіч новітній російській імперії під триколором РФ. Ворог, методи і пропаганда змінили назви, але суть залишилась – українські воїни захищають право свого народу жити вільно, не підкоряючись диктату з Москви.
Ця тяглість мети надає особливого морального піднесення сучасним захисникам: вони відчувають, що завершують справу, розпочату попередніми поколіннями героїв. Недарма на стінах бліндажів та броні танків сьогодні можна побачити написи з іменами героїв УПА, портрети Бандери чи Шухевича – як оберіг і натхнення. Українське суспільство теж проводить пряму паралель: в очах народу бійці ЗСУ – це такі ж самі оборонці Вітчизни, як колись упівці, і ставиться до них з глибокою шаною та любов’ю. Якщо в часи війни УПА західноукраїнські селяни ділилися з повстанцями останнім і переховували їх від облав, то тепер мільйони простих громадян згуртувалися у волонтерському русі, збираючи кошти на спорядження для армії, плетучи маскувальні сітки та підтримуючи фронт всім, чим можуть. Цей феномен загальнонародної підтримки оборонців – спільний для 1940-х і для сьогодення, і він суттєво підсилює незламність українського війська.
Пряма військова спадкоємність проявляється і в стилі боротьби
УПА вела партизанську війну: невеликими мобільними загонами повстанці влаштовували засідки, рейди в тилу ворога, нищили комунікації противника. Така тактика малими групами дозволяла завдавати втрат сильнішому ворогу і мінімізувати свої втрати – і вона виправдовувала себе. Сучасні Збройні сили теж успішно застосовують тактику рейдових дій і дрібних диверсійних груп: українські спецпризначенці здійснюють операції в тилу російської армії, партизани піднімають прапор спротиву на окупованих територіях – від підпалу ворожих складів до ліквідації колаборантів.
Як колись повстанці УПА змушували ворога тримати великі сили в глибокому тилу, так і нині дії українських партизан відволікають та послаблюють окупаційні війська. Ці історичні паралелі не випадкові: у військових академіях незалежної України вивчають досвід УПА, переймаючи корисні уроки ведення несиметричної війни. Навіть у матеріальному плані простежуються аналогії – адже УПА не мала державної підтримки зброєю і здобувала її у боях з ворогом (трофеї повстанців становили німецькі, радянські та угорські рушниці, гармати і навіть кілька захоплених танків та літаків).
Так само й українські військові на початку повномасштабного вторгнення Росії воювали трофейною ворожою технікою, жартуючи, що це найкращий “ленд-ліз”. Але найголовніше, що єднає покоління повстанців УПА з поколінням сучасних захисників України – це дух свободи і любові до Батьківщини. І тоді, і тепер українські воїни показують надзвичайний моральний дух, самопожертву і готовність стояти до кінця заради рідної землі. Недарма гасло УПА “Слава Україні – Героям слава!” стало сьогоднішнім військовим вітанням: перше, що чує новобранець від командира, – саме ці слова, що лунали з уст повстанців 80 років тому. Збройні Сили України свідомо успадковують найкращі традиції попередників: українська армія береже бойову славу предків і пам’ять про лицарів минулого – від княжих дружин і козаків до січових стрільців і вояків УПА. У підрозділах ЗСУ заведено називати свої навчальні взводи на честь історичних героїв, встановлювати пам’ятні таблички з іменами полеглих командирів УПА, а державні нагороди і військові ритуали нерідко проводяться біля могил повстанців.
