Ватутінський хлібокомбінат хочуть вирізати на брухт?

9 березня на Ватутінському хлібокомбінаті почався страйк. Працівники скаржаться, що заробітної плати вони не бачили ще з грудня 2015 року. На роботу їх, здебільшого, викликають тільки «під замовлення», коли потрібно терміново виготовити велику партію печива за кордон або перед святами, як от 8-ме березня. «Два дні робимо, а тиждень або півтора відпочиваємо», ─ скаржаться люди. На підприємстві погасили печі, пояснюючи це тим, що випікання хліба ─ справа нерентабельна, та й люди, буцімто, місцевий хліб купувати не хочуть. Це стало приводом для страйкарів. Працівники запідозрили, що їх завод хочуть закрити, як «закрили й розграбували» інші підприємства.

– Потрібно перекрити залізничну колію, трасу на Черкаси. Частина людей нехай їде до Верховної Ради бастувати, – кажуть мітингувальники. – Треба закликати телебачення і ЗМІ. Чому ж усі мовчать? На цьому заводі працювали 400 чоловік і знову черговий бандюк його віджав, щоб порізати на металолом, як колись наші шахти, ТЕЦ, брикетну, м’ясокомбінат? Ми таки не господарі в нашому місті?» ─ читаємо у соціальних мережах. Люди вкрай обурені ставленням керівництва хлібокомбінату:

─ Поробили собі зарплати по 15-100 тисяч гривень, на кожного робітника по п’ять менеджерів, а нам по 800-1000 гривень мінімалки виплатити не можуть, хоч налічку за проданий товар щоразу привозять. Куди вони її дівають?

─ Як тільки хтось прийде зарплату просить, відповідь одна: «Не нравиться ─ на виход». А чим нам за комуналку платити? Чим дітей годувати? Цей завод ─ остання надія для багатьох. Роботи ніде немає, а після 50-ти взагалі нікуди не беруть. Завод забезпечував працею не тільки Ватутіне, а й навколишні села, – обурюються люди.

─ Профсоюз гроші бере, а захисту ніякого. Видно, усі гроші їм на путьовки йдуть! На Новий рік подарунки получила тільки бухгалтерія. Нас вони за людей не считають.

─ Нам роботи не дають, а в газетах пишуть, що шукають робітників. Звертались до мера по допомогу, так він руками розводить, каже: «Нічого зробити не можу, це частна собственность». А чого ж вона частна, хто позволив продавати хлібозаводи? Навіть у війну вони були стратегічними об’єктами, а тепер, виходить, нікому не нужні.

─ Цей хлібокомбінат «заріжуть», бо треба щоб скрізь продавали тільки київський хліб. А людям наш хліб нравиться. І торти. Нашо нам київські? Нехай у покупців спитають! Треба організувати круглосуточне діжурство. Форми з заводу вже вивезли, скоро й чани на металолом здадуть. А чани по 300 кг кожен!

10 березня акція вже переросла в більш радикальну форму ─ горіли шини. Станом на 11 березня людей трохи заспокоїли, керівництво пообіцяло зберегти завод, працівникам почали потроху виплачувати зарплату, щоправда, не всі змогли знайти себе в списках.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Матеріали: http://ok.ru/video/64778614743049-1 (Резонанс! Про хліб насущний і не тільки…)

Фото (виставлені в «Однокласниках» у групі «Ватутіне. Волонтери»):