Ваша думка

8 листопада, у неділю, у Тальному, Здобутку та частково у Легедзиному відзначатимуть храмове свято – Святого Великомученика Димитрія Солунського. У народі це свято називають просто: Дмитра. Тож ми вирішили поцікавитися, як саме святкують цей день містяни та жителі вищеназваних населених пунктів, як і що планують робити у неділю цього року.

–Я, як і в минулому році, жду, що приїдуть гості. Діти поприїжджають, привезуть онучат. Заскучала за ними. Може, куми зайдуть до нас. Зберемося нашою великою родиною. А це буває рідко. Коли ще всіх побачиш, як не в цей день? Усі на роботах, живуть далеко – не наїздишся. До свята готуємося: варимо, що тільки можна приготувати найдобріше. Це робимо гуртом. Олена, м. Тальне

–До нас завжди приходили діти з онуками, сестри, куми, друзі. Сім’я у нас дуже велика. Зараз діти закордоном, з кумою на днях по телефону говорили, вирішили, що зараз краще сидіти по хатах і не їздити один до одного у гості, щоб поменше контактувати. А так, якщо у батьківську поминальну суботу буде панахида, то піду до церкви. Ще не знаємо, що до суботи може бути через цей коронавірус. Людмила, с. Здобуток

–У нашій сім’ї Дмитра немає, але це свято нас об’єднує. Завжди святкуємо. Збираємося у цей день я, мама, 2 сестри. Спочатку їдемо 4 листопада у Чеснопіль, до мами, а потім привозимо її до нас, у місто. Анжела, м. Тальне

–Перед празником колись, мабуть, тиждень, а то й більше, готувалися. Обмащували хату знадвору і всі будівлі, прибирали в дворі і коло двору, підбілювали піч, плиту, грубу. Обов’язково прали рушники зі стін, занавіски. А тоді вже приступали готувати страви. Головним був хліб: калачі, книші, пиріжки з сиром, печінкою. Варили холодець, холодили та жарили рибу. А перед празником кололи порося, то робили салтисон, начиняли ковбаси, пізніше навчились робити паштети, а так, були котлети, голубці, капуста тушена з поріб’ям, тушена картопля з м’ясом і обов’язково бабка, її подавали або з котлетами, або з пряженим молоком. Ночей три мама майже не спала, готувалась. Зранку я починала виглядати празникових. Десь в годин десять згори показались дві підводи з людьми. «Їдуть! Їдуть!» – кричала я і бігла до хати, бо не можна було стрічати гостей у хвіртці. Празникові заходили до хати, віталися, обов’язково цілувалися з хазяями, дітям давали гостинці і гроші (1-3 рублі). Привозили з собою й дітей, то ми йшли гратися, чоловіки йшли надвір курити, а жінки рушали обдивлятися в хаті. Тоді вже сідали за стіл, наливали по чарці, їли і балакали про все на світі. А тоді співали. Ми були за одним столом з дорослими, але як поїли, то йшли гуляти. Пізно ввечері прощалися, знов цілувалися, запрошували до себе на празник. Всім давали калачі, пиріжки, і гості їхали додому. А ще заходили родичі, які були перед цим в інших родичів, їх також садили за стіл і пригощали. Це могло тривати аж до ранку. Галина, м. Тальне

Зі свого дитинства я добре пам’ятаю це свято. А запам’яталося воно мені саме батьківською суботою, одним з поминальних днів православного християнина. Суботу напередодні дня святого Димитрія Солунського називали батьківською. Або «дідівською». З мого дитинства зберігся спогад про те, як бабуся з мамою у четвер, перед цим святом, пекли хліб. Хліба пеклося багато, бо піч чимала і мало вистачити не на один день. На батька покладали обов’язок натопити піч. А жінки у цей час у теплій хаті священнодіяли. Старша учиняла тісто, а невістка (моя мама) вправно вимішувала його. Робота це була нелегка, бо пам’ятаю, як мама втирала рушником піт, що рясно виступав на лобі. Моє ж завдання було – змастити олією форми та збитим яєчним жовтком змастити круглий, як сонце, хліб та велике (з напів печі) деко пиріжків. У той день хліб обов’язково вдавався. Я й досі пам’ятаю його неповторний смак та аромат. Хліб та пиріжки в суботу, напередодні свята, щедро роздавалися рідним та сусідам в пам’ять про померлих пращурів роду. Олена, с. Майданецьке

08.11.2020 11:20
Переглядів: 1317
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.