Вісті Черкащини Українські науковці показали 2400-річний фрагмент скіфської діадеми, знайдений на Черкащині
Представники Національного музею історії України показали золоту пластину – прикрасу головного убору IV ст. до н. е., пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці музею у Facebook.
Як розповіла провідна наукова співробітниця Національного музею історії України Олена Попельницька, 16 листопада 1867 року в Києві народився археолог-аматор Віктор Євгенійович Гезе (1867–1938), який 1896-го разом з Вікентієм Хвойкою в селі Верем’я на Київщині вивчав пам’ятки трипільської археологічної культури. 1912 року В. Гезе та В. Хвойка взяли участь у створенні Археологічного музею київських Вищих жіночих курсів.
1901-го В. Гезе розкопав поблизу села Сахнівка (нині – Черкаського району Черкаської області) дев’ять курганів скіфського часу. У найбільшому з них дослідник виявив золоту пластину з карбованими зображеннями десяти людських постатей, визначив її як деталь жіночої діадеми та датував 4 ст. до н. е. Про свою знахідку В. Гезе повідомив у листі до Парижа відомому антропологу Федору Вовку, учень якого – археолог Олександр Міллер, спільно з Адріаном де Мортільє 1904 року опублікували цей артефакт у французькому науковому часописі «Доісторична людина». Вони провели паралелі між сценами на пластині із Сахнівки та зображеннями на коштовних виробах зі скіфських курганів Куль-Оба й Чортомлик.
1902 року золота пластина із Сахнівки надійшла до зібрання київського колекціонера Богдана Ханенка. Нині цей історичний раритет зберігається у філіалі Національного музею історії України – Скарбниці Національного музею історії України.
1900 року мешканці Сахнівки виявили поблизу села на Дівич-Горі скарб ювелірних виробів ХІІ–ХІІІ ст., серед яких була золота діадема з емалевими зображеннями. Це спонукало В. Гезе почати вивчати поселення києво-руського часу, розташоване на східному схилі Дівич-Гори.
У одному з досліджених жител археолог виявив фрагмент мідної позолоченої пластини із зображенням постаті святого й верхню частину мідного дзвону. У двох житлах було знайдено срібні та бронзові прикраси, фрагменти керамічного посуду Х–ХІІІ ст., два мідні казани, залізні знаряддя праці.
Вивчення Сахнівського городища українськими археологами в 1949 та 1972–1973 роках дозволили датувати цю археологічну пам’ятку ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. та визначити її як укріплений замок.
Читайте також: Науковці розкрили таємницю зникнення коштовностей дружини Наполеона
У 1901–1902 роках поблизу села Набутів (нині – Черкаського району Черкаської області) В. Гезе дослідив вісім курганів доби бронзи, а на городищі Очаків розкопав давньоруський цвинтар, у похованнях якого виявив залишки візантійських парчевих тканин, бурштинові, кришталеві й сердолікові намистини, срібні прикраси. Виявлені поховання дослідник датував Х–ХІІІ ст. Це датування підтвердили археологічні дослідження, які 1949 року провів Василь Довженко, він виявив на городищі культурні шари ХІІ–ХІІІ ст.
Археологічні знахідки 1901–1903 років В. Гезе передав до Київського художньо-промислового і наукового музею – попередника Національного музею історії України.
