Вісті Черкащини Українська хірургія має що показати світу: пластичний хірург безкоштовно повертає обличчя військовим
Деякі шрами залишають слід не лише на тілі. Коли військові втрачають частину обличчя, то перестають впізнавати себе у дзеркалі. Тоді на допомогу приходить він — пластичний хірург Дмитро Слоссер.
Реконструкція носа — одна з найскладніших операцій у цій сфері, але саме вона дає найбільш помітний результат.
Про своїх пацієнтів, які втратили частину обличчя на фронті й пройшли через багатогодинні операції, щоб знову стати собою, Дмитро розповідає ШоТам.
Перша пацієнтка благодійної операції — жінка з травмованим носом
Ще під час облоги Києва на початку повномасштабного вторгнення, наша клініка на Подолі, звична до планових естетичних операцій, перетворилася на імпровізований медичний пункт. Ми підготували операційну, аби приймати поранених, організували волонтерський штаб, де збирали гуманітарну допомогу і передавали її колегам, які пішли служити.
Тоді ж, у березні 2022 року, на мій операційний стіл стали потрапляли цивільні, які внаслідок травм потребували допомоги пластичного хірурга. Однією з перших була жінка, якій уламок скла відсік кінчик носа. Потім були мешканці столиці, які стали до оборони міста. Тоді я й ухвалив рішення допомагати тим, чия зовнішність постраждала через війну, стільки, наскільки вистачить сил, знань і можливостей.
На сьогодні я вирішив цілком спрямувати свої зусилля на безплатну допомогу військовослужбовцям. Точну кількість таких пацієнтів за ці роки назвати складно. Статистики ми не ведемо. Я впевнений, що їхня кількість уже перевалила за пів сотні.
Зосередився на реконструкції носа
З-поміж усіх ділянок обличчя, які можуть постраждати внаслідок поранення, ніс — одна з найскладніших для реконструкції. І я не випадково зосередився саме на ній. У цій сфері я маю експертизу й найбільше досвіду.
Я зрозумів, що не зможу врятувати усіх. Але можу допомагати тим, що знаю, що роблю якісно і в чому маю досвід. Зараз пацієнтів, яким потрібна реконструкція носа, багато, а фахівців, які могли б її якісно зробити, нам не вистачає.
Відновлення носа здійснюється в кілька етапів. Перший — триває чотири-п’ять, а іноді й вісім, годин. Але робота лікарів починається ще раніше. Зазвичай нам необхідно кілька годин для того, щоб спланувати операцію, визначити що роботи й у якій послідовності.
Під час першого етапу ми плануємо, як саме закрити дефект. Це технічно складна операція: треба відновити слизову носа, його каркас, а потім сформувати це все клаптем шкіри й створити об’єм. Для цього ми беремо м’які тканини чола, з яких формуємо цей клапоть, і хрящі з вуха або ребра, щоб створити з них каркас майбутнього носа. Потім на цей каркас накладаємо підготовлений клапоть — саме він стає новою шкірою носа.
Кожен наступний етап реконструкції носа ми проводимо через місяць після попереднього. І, відповідно до потреб конкретного пацієнта, повне відновлення може зайняти від кількох місяців до року.
Зараз у нашій клініці є кілька пацієнтів з-поміж військовослужбовців, які перебувають на різному етапі реконструкції носа. Тож загалом ми маємо щонайменше одну таку операцію на тиждень.
Часто на реконструкцію доводиться чекати
Відмовляти пацієнтам мені не доводилося жодного разу, але я можу сказати відверто, що не впораюся, якщо бачу, що недостатньо кваліфікований для якогось конкретного випадку.
Загалом, перш ніж братися до реконструкції носа, потрібно враховувати індивідуальні особливості кожного випадку, адже, буває, що пацієнтові необхідний додатковий етап лікування. Наприклад, щелепно-лицева чи ЛОР-хірургія.
Реконструкція носа — завершальний етап, і пацієнту треба підійти до нього в найкращих умовах. Тобто ми, як лікарі, маємо зробити все, щоб результат реконструкції був максимально ефективний і естетичний. Тому є перенесення операцій. Тобто ми не відмовляємо, а шукаємо колег, спеціалістів з інших галузей, які зможуть нам допомогти на певному етапі лікування пацієнта.
Ще одне обмеження — час. Ми чекаємо принаймні пів року після травми, щоб розпочати реконструкцію.
Проте відмовитися від реконструкції може сам пацієнт. І такий випадок у мене був. У цього пацієнта, на мій погляд, був би напевно найскладніший варіант реконструкції носа. Ми встигли зробили йому один із підготовчих етапів до операції (буває, що ми готуємо пацієнта до першого етапу), але він сказав, що йому дуже важко і психологічно він не витримує. Тим більше, що попереду його чекало ще п’ять-шість, а може й більше етапів операції.
Найбільші зміни — на психологічному рівні
Усі поранені військові потребують психологічної реабілітації. Фізична реабілітація після реконструкції носа їм не потрібна — функціональність не страждає. Але вони страждають психологічно. І я бачу, як наші пацієнти, після реконструкцій, стають більш відкритими, їм легше говорити, легше бути у суспільстві. Тому наші операції — це не тільки втручання в фізичне тіло.
Коли людина була понівечена, а потім у неї знову з’являється обличчя, це працює краще за будь-якого психотерапевта.
Мені особливою запам’яталася історія одного нашого пацієнта — бійця з іноземного легіону — українця, який тривалий час мешкав за кордоном, але під час повномасштабного вторгнення повернувся, щоб стати на захист України. Він зазнав тяжких поранень на фронті: втратив око, половину носа, обидві ноги.
Іноді, щоб якнайкраще підготувати пацієнта до реконструкції, доводиться залучати й інших лікарів. Фото надав Дмитро Слоссер
Він пройшов реабілітацію в нашій клініці: ми відновили йому ніс, наш лікар офтальмохірург поставив йому імплант ока, в іншій лікарні йому зробили протези ніг. Зараз він знову на фронті й регулярно, коли приїжджає до столиці, заходить до нас у гості на каву.
Він щасливий, що лікарі не тільки повернули його до життя, а й дали змогу знову бути зі своїм військовим підрозділом, і допомагати побратимам на фронті.
Українські хірурги перевершують європейських
Варіантів, як військовий може потрапити на реконструкцію носа, багато. Самостійно шукати пацієнтів нам не доводиться. Найчастіше до мене звертаються лікарі з військового шпиталю, які знають, що я спеціалізуюся на реконструкції носа. Інколи це родичі поранених, які знаходять інформацію через соцмережі або від інших пацієнтів.
Але, якщо пацієнт лежить у шпиталі, він не може самостійно до мене звернутися. Для цього є певна процедура, коли звернення має зробити його лікуючий лікар. Тільки якщо пацієнт вже не на військовій службі — його звільнили — він може звернутися самостійно.
Сьогодні у мене відновлюють зовнішність кілька військових одночасно. Кожен — на своєму етапі.
Ілля Пилипенко — один із ветеранів, який пройшов усі етапи реконструкції носа. У лютому 2025 року він здобув нагороду на «Іграх Нескорених». Фото надав Дмитро Слоссер
Результатами своєї роботи я зазвичай ділюся на своїх сторінках у соцмережах: публікую там відео, фотографії «до» і «після», розповідаю історії пацієнтів. Для мене це не лише спосіб розповідати про те, що роблю я, а й можливість мотивувати інших лікарів долучатися до такої роботи.
Зараз вже більше українських лікарів можуть виконувати операції з реконструкції носа. Є ті, хто приходить стежити за операціями, які я проводжу. У військовому шпиталі мене вже всі знають, тож я відразу йду до лор-відділення й оперую там пліч-о-пліч із військовими лікарями.
Щодо іноземних колег — ситуація складніша. Багато закордонних лікарів приїздять до нас не лише, щоб допомогти, а й щоб набратися досвіду. І здобувають його за рахунок наших пацієнтів.
Вже зараз їхній досвід у проведенні подібних втручань значно менший, ніж в українських хірургів. І результати відповідні — деяких пацієнтів після операцій іноземних лікарів мені доводилося оперувати повторно.
Натомість результати українських лікарів за кордоном зараз оцінюють дуже високо. Бо там так само слідкують за сторінками наших хірургів у соцмережах, запрошують нас ділиться знаннями на галузевих конференціях і в професійному колі.
Українська хірургія сьогодні має що показати світу.
Принцип Pro bono
Допомагати військовим безплатно — це частина професійної етики. У Європі у сферах медицини та юриспруденції давно існує принцип Pro bono — коли фахівці, які мають ресурс, надають допомогу безоплатно.
Це поширена практика, і я впевнений, що багато моїх українських колег теж так роблять.
Найбільша мрія Дмитра Слоссера — щоб настав мир і операції з реконструкції носа більше не були потрібні. Фото надав Дмитро
Тому всі операції військовим ми проводимо власним коштом. Ми не звертаємося по допомогу до жодних фондів, не шукаємо донорів чи спонсорів. У поодиноких випадках, коли йдеться про комплектуючі щелепо-лицевої хірургії, чи коли потрібно зробити протез ока чи кістки, ми звертаємося до партнерів, і ті ніколи не відмовляють.
Найважче у цій роботі для мене — усвідомлювати, що я не зможу допомогти всім. Операції складні, багатоетапні, кожен пацієнт потребує індивідуального підходу, і кожна реконструкція — це місяці роботи. А у мене тільки сім днів на тиждень, не десять. Іноді я відчуваю, що міг би зробити більше — але фізично не встигаю.
Тож моя найбільша мрія зараз — щоб настав мир і така робота більше не знадобилася.
