Вісті Черкащини 
У нього ніколи не було охорони, він завжди був відкритий для всіх, – колишній прессекретар Патріарха Філарета Ковальов
Патріарх Філарет дуже часто говорив, що не має права на охорону, тому що він, як єпископ, повинен бути відкритим для пастви. І казав, що охороною користуються ті, хто не вірять в Бога
Про це в етері Еспресо та Slawa.TV розповів Андрій Ковальов, офіцер ЗСУ, прессекретар Патріарха Філарета 2014 – 2016 рр.
“До того, як стати прессекретарем, я працював журналістом і для мене було відкриття чи перевідкриття патріарха, коли я прийшов на роботу у Київську патріархію. Київська патріархія була фактично його резиденцією, це був його будинок. І ми, співробітники, приходили на роботу до нього додому, тому вдавалося бачити патріарха цілодобово, весь час. Я побачив його як людину надзвичайно суворої дисципліни до себе. Він жив за графіком. Він завжди говорив мені про те, що відколи став єпископом, не належить сам собі, а належить церкві й пастві”, – зазначив Андрій Ковальов.
За його словами, патріарх Філарет прокидався в один і той самий час, починав свій день з молитви, потім сніданок, а після сніданку починав приймати людей. Під його кабінетом постійно була величезна вервиця людей, у цих чергах можна було побачити кого завгодно – і президентів, і прем’єр-міністрів, і послів різноманітних держав, і священників з різних куточків України, можливо, навіть інколи й світу, і простих парафіян, які приїжджали з різноманітними проблемами, пропозиціями, проханнями, як то освятити землю під будівництво храму, заснувати громаду, храм.
Ковальов додав, що патріарх Філарет ніколи не запізнювався на богослужіння.
“А одного разу, коли ми поверталися з ефіру, з інтерв’ю, патріарх Філарет побачив, що ми стали в пробці й він не встигає до Володимирського собору. Тоді він просто вийшов з машини та пішов пішки. Інстинктивно я побіг за ним, а він розвертається і каже: “Андрію, не йдіть за мною, бо зараз подумають, що ви мій охоронець, а це суперечить моїм принципам”. Мені дуже запам’яталася його суворість з дисципліною до себе, але водночас – велика простота, доброта і відкритість людям”, – резюмував пан Андрій.
