Вісті Черкащини 
“Там чітко відчуваєш масштаб планети і крихкість людини”. Історія першої бейскомандерки Української антарктичної експедиції
4 березня криголам “Ноосфера” прибув до остарова Галіндез в Антарктиці. На борту – 31-ша Українська антарктична експедиція і вантаж, який має забезпечити роботу і проживання команди полярників на станції “Академік Вернадський” протягом цілого року. Завдяки гарній погоді і професіоналізму капітана судна, полярники прибули на місце призначення всього за три з половиною дні.
“Коли я знову опинилася на станції, це було особливе відчуття. Наче повернення у дуже знайоме, але водночас інше місце, бо тут все швидко змінюється: природа, льодовики і сама станція. Антарктика має дивовижну атмосферу – її складно пояснити, але вона дуже швидко стає частиною тебе”, – ділиться враженнями Анжеліка Ганчук, керівниця 31-шої Української антарктичної експедиції.
Вона – перша жінка в історії України, яка стала бейскомандеркою (так називають керівників експедицій).
Протягом 20 років – з 1998 до 2018 – діяла неофіційна заборона на участь жінок в українських дослідженнях Антарктики. Через чотири роки після її скасування Анжеліка Ганчук стала метеорологинею на “Академіку Вернадському”, а через вісім – очолила експедицію.
Про дитяче захоплення природою, цікавість до метеорології, перші відвідини Антарктики і будні керівниці експедиції Анжеліка, яка цьогоріч увійшла до списку “УП 100. Сила жінок”, розповіла “УП. Життя”.
“Для мене важливіше не стать, а професійність і командна робота”
Антарктичні експедиції незалежної України стали можливими з 1996 року. Саме тоді британці віддали нам свою станцію “Фарадей” – теперішній “Академік Вернадський”.
Жінки були у складі команди другої експедиції. Проте після неї почало діяти негласне правило: жінок до Антарктиди не брати.
“Наскільки я розумію, рішення не брати жінок у експедиції приймалося, виходячи з абсурдних міркувань. Частина чоловіків скаржилися, нібито їх в Антарктиду дружини не пустять, якщо на станції будуть інші жінки. Але ніхто не задумувався, що це їхні особисті проблеми“, – пояснив Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру.
Саме він у 2018 році скасував цю “заборону”, яка до того тривала аж 20 років. З 2019 року жінки стабільно присутні в антарктичних експедиціях українців.
Чому вони не очолювали їх раніше? Бейскомандером може стати лише той науковець, який має досвід, професійні якості й уже був в експедиції, де добре проявив себе. Анжеліка Ганчук була метеорологинею у 27-ій антарктичній експедиції, яка тривала протягом 2022-2023 років, і, як зауважив Євген Дикий: “Проявила себе як фахівчиня з яскравими лідерськими рисами, що вміє організувати різні процеси і брати на себе відповідальність. Водночас вона – командний гравець”.
“Те, що я перша жінка на цій посаді, сприймаю спокійно. Для мене важливіше не стать, а професійність і командна робота”, – додає Анжеліка.
“Я завжди любила спостерігати за природою”
Дитиною вона могла довго спостерігати за небом і природою. Анжеліку можна було часто побачити за енциклопедіями, особливо про космос.
“Я завжди любила спостерігати зорі, як видозмінюються хмари, як перед дощем змінюється запах повітря, як раптово піднімається вітер”, – розповідає Анжеліка.
Ще дитиною вона переносила своє милування природою на папір, часто щось дофантазовуючи. Особливо любила використовувати для цього акрилові фарби.
“Я не маю академічної художньої освіти – це радше інтуїтивний процес, який розвивався з роками. Особливо люблю працювати з акрилом: ці фарби дозволяють передавати світло якось інакше від інших, з елементами фентезі і чогось надприродного. Це цікаво. Найчастіше я малюю природу: пейзажі, небо, море. Мабуть, це не випадково, адже природа і атмосфера – це те, з чим я працюю щодня як метеоролог”, – ділиться Анжеліка.
Вперше про метеорологію як науку вона дізналася ще у школі. Тоді зрозуміла, що процеси змін у природі можна не просто відчувати, а й пояснювати науково. Анжеліка усвідомила, що є люди, чия робота полягає у спостереженні за атмосферою, її аналізі й прогнозуванні змін. Супутники, радари, карти, дані – це все було цікаво і захоплююче для неї.
“Мабуть, це одна з тих мрій, які з’являються дуже рано і з часом тільки зміцнюються. Коли я дізналася про метеорологію, мені це здалося неймовірно цікавим поєднанням спостережливості, науки і відповідальності. Тому коли настав час вступати до університету, я вже досить чітко розуміла, що хочу пов’язати своє життя саме з метеорологією”, – каже Анжеліка.
Вона навчалася у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Завершила там бакалаврат і магістратуру за напрямком метеорології й кліматології.
Анжеліка Ганчук має більше 10-ти років стажу як метеорологиня й кліматологиня. З 2016 року працює в ДСНС: пройшла шлях від синоптика до керівниці сектору чисельного моделювання і прогнозування Українського гідрометеорологічного центру. Паралельно працювала у відділі взаємодії з медіа і вела прогнози на телеканалі “Київ”.
З 2025 року Анжеліку залучили до освітнього процесу Київського національного університету. Загалом вона пройшла навчання і стажування у понад 10-ти країнах світу. Бере участь у програмах EUMETSAT (Європейська організація з експлуатації метеорологічних супутників, що базується у Дармштадті в Німеччині) як представниця і тренерка від України.
“Після Антарктики повертаєшся більш вдячною до життя”
Вперше в Антарктику Анжеліка Ганчук потрапила у 2022 році: вона була метеорологинею у складі 27-ї експедиції. Тоді Анжеліка пройшла складний багаторівневий відбір, який включав професійну, медичну та психологічну оцінку кандидатів комісією Антарктичного центру.
“Традиційно на участь у експедиції подається багато охочих. Формування команди – дуже відповідальний процес, адже люди проведуть разом багато місяців у досить ізольованих умовах”, – розповідає Анжеліка.
В експедиції вона робила регулярні метеорологічні, океанографічні, гляціологічні, аерологічні й інші дослідження, працювала з даними. Зізнається, що їхала до Антарктики з думкою, що повернеться іншою – так і сталося.
“Для мене ця подорож стала досвідом усвідомлення реальних цінностей: цінності команди, природи, тиші, простих речей. Там чітко відчуваєш масштаб планети і водночас крихкість людини. Після Антарктики повертаєшся більш вдячною до життя”, – каже Анжеліка.
До власного багажу, який кожен учасник команди ретельно обдумує, додала папір і фарби. З Антарктики метеорологиня привезла пейзажі станції, море, айсберги. Іноді малювала своє бачення того, яким був материк мільйони років тому, коли ще був вкритий лісами.
“В умовах Антарктики творчість стає особливо цінною – це спосіб прожити емоції і зафіксувати моменти, які словами передати складно. До того ж малювання дозволяє трохи відійти від робочих завдань”, – пояснює Анжеліка.
“У бейскомандера немає страхів”
Її призначили бейскомандеркою у січні 2026 року.
“Щойно мені запропонували очолити експедицію, я відразу погодилася – і тут радше про рішучість характеру, – каже Анжеліка і додає: – Коли я почула пропозицію, відчула велику відповідальність. Це честь, але водночас і серйозний виклик. Потрібно думати не лише про власну роботу, а й про всю команду і станцію загалом”.
Під час 31-ї експедиції її день на станції поєднуватиме дві ролі: метеоролога і керівниці. З одного боку – це регулярні метеорологічні спостереження і робота з даними. З іншого – організаційні питання, як-от координація команди, яка цьогоріч складається з 14 учасників, планування робіт, комунікація з центром.
“Хоч ми живемо і працюємо на станції рік, немає жодного однакового дня. В одні дні більше працюєш на виїздах у море і на острови, в інші – на станції з обладнанням чи даними, у ще інші прибираєш або чергуєш – це обов’язково для всіх”, – пояснює бейскомандерка.
Головне завдання експедиції – це безперервна наукова робота на станції “Академік Вернадський”. Це біологічні, геофізичні, метеорологічні, гідрологічні, океанологічні, гляціологічні дослідження.
“Для мене, як для керівниці, важливо, щоб команда працювала злагоджено і у безпеці. Щоб усі наукові програми були виконані якісно”, – наголошує Анжеліка.
Вона пояснює, що антарктичні дослідження мають велике значення для розуміння глобальних процесів на планеті. Зокрема метеорологічні та кліматичні спостереження допомагають досліджувати зміну клімату, атмосферні процеси, стан океану. Дані зі станції входять до міжнародних наукових баз і їх використовують у глобальних дослідженнях і планетарних моделях.
“Антарктика – це своєрідна лабораторія планети, і участь України у цих дослідженнях є важливою частиною світової науки”, – пояснює метеорологиня.
До роботи й керівництва 31-ою експедицією Анжеліка підходить рішуче і з холодним розумом. На питання, чи має якісь страхи, зважаючи на посаду й відповідальність, вона чітко відповіла:
“У бейскомандера немає страхів. Страх – не про роботу в Антарктиці. Є тільки професіоналізм, рішучість і техніка безпеки”.
