Вісті Черкащини Створив візуальний образ УПА: 120 років тому народився Ніл Хасевич, головний художник повстанців
25 листопада 1905 року в селі Дюксин на Волині народився Ніл Хасевич, митець-повстанець, який у криївці на примітивному друкарському верстаті створив більшість візуальних матеріалів Української Повстанської Армії
“Еспресо.Захід” розповість більше про художника, який залишив вагомий візуальний слід в історії українського визвольного руху.
Ранні роки Ніла Хасевича
Ніл Хасевич народився 25 листопада 1905 року в селі Дюксин (нині Рівненська область) у сім’ї диякона Антона Хасевича та його дружини Феодотії. З ранніх років виявляв талант до малювання, а перші знання про мистецтво здобув в іконописній майстерні при духовній семінарії, у якій навчався. Двоє його братів згодом обрали священничий шлях.
У 14 років життя майбутнього художника змінилося назавжди: внаслідок нещасного випадку на залізниці померла його мати, а він сам втратив ліву ногу. Попри ці випробування, Хасевич не зламався. Він продовжив навчання, закінчив гімназію в Рівному, а потім вступив до Академії образотворчих мистецтв у Варшаві.
У польській столиці Хасевич навчався під керівництвом видатного графіка Владислава Скочиляса, опановуючи мистецтво деревориту (гравюри на дошці з дерева, розрізаного впоперек шарів) – техніку, яка згодом стала ключовою в його творчості. Уже під час навчання його роботи здобули міжнародне визнання: їх показували у Львові, Варшаві, Празі, Берліні, Чикаго та Лос-Анджелесі.
Наприкінці 1930-х років, маючи успіх і репутацію талановитого графіка, Хасевич усе ж вирішив повернутися на рідну Волинь. Тут він почав викладати й активно долучився до громадського життя.
Малюнок з книги Юрія Журавля “Знай наших”, фото: facebook.com/Zhuravelll
Повстанське мистецтво у криївках
Ще до Другої світової війни Ніл Хасевич активно брав участь у громадському житті. У Варшаві він став співзасновником мистецького гуртка “Спокій “, який об’єднував молодих українських митців.
Після повернення на Волинь він долучився до Волинського українського об’єднання, а згодом вступив до ОУН, де познайомився з тодішніми лідерами українського національного руху.
Друга світова війна й окупація України стали переломними в житті художника. У 1943 році він остаточно приєднався до підпілля УПА.
Його громадська діяльність органічно перепліталася з політичною. Хасевич входив до центрального та крайового проводів ОУН, а з 1949 року став членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР) – органу, що координував боротьбу за незалежність. У підпіллі він очолював друкарню повстанців, готуючи підпільні видання та навчаючи молодих художників, які продовжували його справу.
Бофон на 300 карбованців, 1944 р., фото: uartlib.org
Від самого початку творчість Ніла Хасевича викликала гострий інтерес і підозру з боку радянської влади. Особливо після того, як у Москві довідалися, що його роботи підпільно були вивезені за межі СРСР. Це сталося у 1951 році, коли графіка Хасевича опинилася в руках делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, а згодом була опублікована у збірці “Графіка в бункерах УПА” (Філадельфія, 1952).
У 1951 році радянські спецслужби отримали наказ за будь-яку ціну “пресечь антисоветскую деятельность Хасевича”. Виконати його вдалося 4 березня 1952 року.
Спецслужбісти щоденно збирали матеріали про Хасевича, численним стукачам обіцяли посади, нагороди, почесті, цілеспрямовано шукали місце його перебування.
Відкрити місце сховку допоміг випадок – розшифрували документи, знайдені в одній із викритих на Рівненщині криївок. У документі йшлося про заготівлю для художника необхідних для роботи 5 кілограмів паперу та вишневого дерева. Там було також названо місце розташування однієї з останніх на Волині криївок – біля села Сухівці, за 12 км від Клевані в Рівненській області.
У цьому селі Хасевич разом із двома іншими повстанцями й загинув. За однією версією, щоб не потрапити живими до рук МДБ, повстанці в криївці наклали на себе руки; за іншою – спецслужби закидали сховок гранатами, коли ті, хто був у ньому, відмовилися здатися. Тіла загиблих виволокли на поверхню й кілька днів демонстративно показували місцевим мешканцям, після чого вивезли в невідомому напрямку.
У довідці МДБ Рівненської області від 13 березня 1952 року зазначено: “член краевого “провода” ОУН “Зот”, он же “Рыбак”, вместе с районным “проводником” ОУН “Матвеем” и бандитом ОУН по кличке “Гнат” ликвидирован”.
Де похований Ніл Хасевич, досі невідомо. Нині лише на місці його загибелі встановлено пам’ятний знак.
Творець візуального образу УПА
Серед повстанців Ніла Хасевича знали під багатьма псевдонімами: “Бей-Зот”, “Старий”, “333”, “Левко”, “Джміль”, “Рибалка”. У визвольному русі він проявив себе як талановитий пропагандист та організатор. Хасевич був членом крайової референтури пропаганди, у 1943–1944 роках працював у редакції журналу “До зброї”, створював ілюстрації для сатиричних видань УПА “Український перець” і “Хрін”, керував підпільною друкарнею та готував широкий спектр агітаційних матеріалів – від листівок і брошур до бойових летючок.
дереворит “22 січня – День Української Державности” у виконанні Ніла Хасевича
дереворит “Портрет невідомого повстанця”. Портретна серія
дереворит “22 січня – День Української Державности”. Серія: листівки
дереворит “Повстанці у наступі” Серія: Волинь в боротьбі
дереворит “Україна має право вийти з СССР”. Серія: шаржі і сатири
дереворит “Він край свій боронить”. Серія: Волинь в боротьбі
Саме він розробив ескізи прапорів, печаток, офіційних бланків, бофонів та відзнак українського підпілля, зокрема Хреста заслуги, Хреста бойової заслуги та медалі “За боротьбу в особливо важких умовах”. Хасевич також навчав молодих митців мистецтва гравюри, щоб ті могли продовжувати оформлювати підпільні видання на інших теренах. Його роботи – під підписом “Зот” – прикрашали майже всі нелегальні видання Волині й Полісся.
Творчий доробок Ніла Хасевича вирізняється поєднанням високої художньої культури та глибокого ідейного змісту. Основною технікою митця був дереворит – гравюра на дереві, що давала змогу створювати виразні, чіткі образи, зручні для масового поширення в умовах підпілля. Його стиль відзначається лаконічністю, насиченим символізмом і сильною емоційністю.
У 2020 році 47 робіт головного художника Української повстанської армії виклали у вільний доступ на сайті електронного архіву Українського визвольного руху.
Кохання Хасевича
Як пише для “Історичної правди” історикиня Ірина Єзерська, під час роботи над альбомом творів Ніла Хасевича вона натрапила на портрет зовсім юної дівчини з великими, виразними очима. Малюнок виконано олівцем і датовано 1945 роком.
портрет Жені (Євгенії Юхимюк – Марти). Олівець. 1945 р. З альбому “Графіка в бункерах УПА”
Згодом з’ясувалося, що дівчина з портрета – це зв’язкова на псевдо Марта, справжнє ім’я – Євгенія (Женя) Юхимюк. Тоді їй було лише 21. За переказами, Хасевич був закоханий у неї, хоча й без взаємності: серце Жені належало іншому – одному з бойових командирів УПА “Північ”. Очевидно, портрет було створено незадовго до її загибелі навесні 1945 року.
Цей невеликий, але, ймовірно, важливий епізод із життя митця став відомий широкому загалу випадково – під час презентації альбому. Тоді про нього розповіла племінниця Жені Юхимюк.
