Вісті Черкащини 
Стрітення Господнє: що означає та чому цього дня освячують свічки
2 лютого віряни відзначають одне з дванадцяти найбільших свят – Стрітення Господнє за новоюліанським календарем. У храмах цього дня освячують свічки
“Еспресо.Захід” розповість більше про історію, традиції й значення свята.
Стрітення – це свято зустрічі Бога. Щороку відзначається в один і той самий день, через 40 днів після Різдва Христового.
Стрітення Господнє: історія свята
Євангельська подія, на спомин якої було встановлене це свято, оповідає про те, як, виконуючи тогочасний закон, Богородиця та праведний Йосиф Обручник принесли Богонемовля до храму, щоби посвятити Його Богові і віддати за Нього символічну жертву (плату). На порозі храму їх зустрів праведний старець Симеон, який прийняв на руки Немовля-Христа. Тож свято Стрітення – це свято зустрічі, зустрічі Бога.
Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, а Дух Святий його сповістив, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон повідомив, що немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде “на служіння спасіння людей”.
Що означає свято Стрітення
“Стрітення Господнє є останнім дванадесятим перед Великим постом. Воно є унікальним за своєю богослужбовою традицією, адже присвячене водночас прославленню і Спасителя, і Його Пречистої Матері, тобто одночасно є і Господнім, і Богородичним святом”, – пояснюють у Православній церкві України.
Богослужіння звершуються священнослужителями зазвичай в блакитних облаченнях, в яких вшановують свята на честь Діви Марії.
З проповіді Кирила Єрусалимського бачимо, що малось на увазі не лише і не стільки зустріч Ісуса з праведним Симеоном, як зустріч кожного вірного з Христом. Симеон, зустрівши Христа, прийняв у свої руки саме Життя, а тому був готовий до переходу в життя інше. Так і вірні, радісно ведені Духом, мають зі світильниками вийти назустріч Ісусу, прийнявши Його.
На свято Стрітення у храмах освячують воду, а також свічки. Зазвичай після освячення ці свічки використовують, засвічуючи під час домашньої або церковної молитви.
Традиції дня
До сьогодні освячення свічок та перебування з ними на літургії є однією з характерних ознак свята Стрітення.
У цей день віряни йдуть до церкви, де проводиться святкове богослужіння. Потім освячують свічки, а з храму додому беруть свяченої води. Вважається, що поки Стрітенська свічка горить, вона здатна захищати людину від хвороб, бід і всіляких негараздів. Також чудодійною вважається і вода, тому нею обов’язково обприскували будинок та окропляли худобу.
Чому цього дня освячують свічки
Як пише Credo, богослужіння цього дня пов’язано зі Світлом: Марія з Йосифом приносять Ісуса, Симеон бачить Його, бере на руки і прославляє Господа. У своїй пісні старець співає, що це Дитя – “Світло для об’явлення язичникам і слава Твого народу, Ізраїля!” Це перекликається з пасхальними подіями: у Пасхальну ніч ми знову говоритимемо про Христа як про Світло, яке світить у темряві.
Історично стрітенське богослужіння формувалося на єрусалимській традиції. Вона була “стаційною”: паломники приходили в ті місця, де Ісус жив, ходив, де відбувалися події, пов’язані з Його життям. Проходила процесія до місця, де був Єрусалимський храм. Найстаршу згадку про свято Стрітення можна знайти у паломниці Егерії, яка жила у V ст. Вона описує своє паломництво до Святої Землі й те, як Церква відтворює події, пов’язані з життям Ісуса Христа, у богослужінні.
Тому сьогодні у християнській традиції літургія Стрітення пов’язана з принесенням свічок до храму, їхнім благословенням.
Процесія на Стрітення, як знаходимо в документах, відбувалася ще в VII ст. у Римі 2 лютого. Згадується, що учасники тієї процесії йшли зі свічками.
Читайте також: Які церковні свята відзначатимемо в лютому за новим календарем
Народні вірування
Наші предки вірили, що на свято Стрітення Зима зустрічається з Літом. Період від Стрітення (зустрічі зими з літом) до Благовіщення вважався біологічною межею зимоборства.
Давнє освячення вогню з прийняттям християнства трансформувалося в освячення свічок, які називали стрітенськими або ж громничними. Святили їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Упродовж року їх зберігали. Такі свічки, за повір’ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, поле від буревію чи граду, а членів родини – від “злого ока” та хвороб.
Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють “громничну” свічку – “щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив”. Від “громничної” свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й “Громниця”.
Запалювали свічку у таких випадках, коли над оселею гуляє страшна негода, гримить, коли у селі пожежа, або катаклізм.
