Вісті Черкащини “Страшний привид” аудиту майна облради: чому депутати не відправили у відставку Підгорного?
І так, депутати Черкаської обласної ради провалили голосування за відставку голови Анатолія Підгорного.
Із самого початку цього сьогоднішнього політичного спектаклю ставало очевидним, що щось пішло не за планом, бо в залі метушились депутати з фракції «Черкащани», кудись дзвонили, вибігали на «тьорки». А саме ця фракція – як найбільша фракція в раді – свого часу і висувала зі своїх лав кандидатуру Підгорного, і цього разу саме вона пропонувала замінити його на іншого свого колегу – Валентина Тарасенка. Але зрештою його особистість виявилась не таким вже і суттєвим аргументом для зачинателів «відставкового» процесу, бо головне було – зберегти «болото непорушним» під завісою змін. Як, до речі, не був важливим і гостро негативний публічний бекґраунд самого Підгорного, який, варто зауважити, на сесію взагалі не прийшов. Бо хоч він і сам написав заяву, кивнувши на якісь неозвучені особисті причини, в політичному бомонді області склалась переконлива думка, що його рукою водили ті ж самі впливові тіньові політико-бізнесові групи, завдяки яким він у обласний кабінет і заходив, і які в тій чи іншій мірі впливають на більшість суспільних процесів нашого регіону. А він їм або не догодив, або пішов з ними в якихось питаннях усупереч.
Тож, першим дзвіночком того, що у винесених на порядок денний питаннях немає упевненості ні в кого з ініціаторів, та що всі вони один одному твердо не довіряють, стала черговість розміщення цих питань. Президія ради, яка схвалювала цей порядок, вирішила поставити коня поперед воза, бо спочатку депутати мали голосувати за складання депутатських повноважень Анатолієм Підгорним, а вже потім – за його відставку з посади голови. Абсурдно, скажіть? Але це якщо ви не «з’їли собаку» на закулісних облрадівських інтригах. Звісно, якби депутати проголосували за складання депутатського мандата Анатолієм Вікторовичем, то питання його головування в раді відпало б саме по-собі. Але спробуйте поставити ці питання в логічному порядку. І тоді якщо його звільняють із посади, то чого б і мандата не позбавити? Гарантії ж ніякої нема, і впливу вже нема.
А, напевне, Підгорному дуже не хотілося прощатись із «рідними» колонами радівської зали. Бо, як шепотілись обранці, голова облради напередодні нібито дзвонив і просив деяких колег не підтримувати його відставку взагалі. Та воно і зрозуміло: бо за діяннями його та його дружини правоохоронці розслідують аж чотири кримінальні провадження, і тут те, хто ти: голова облради чи «простий смертний», хай і далеко не бідний, – може мати вирішальне значення. Та і за час «Підгорнівської епохи» з майна облради плавно витекло у приватні кишені чималенько привабливих об’єктів, до речі, осівши і в комерційних структурах самого Анатолія Вікторовича. А це ж, якщо ти вже «політичний ніхто» – також може зацікавити настирливих правоохоронців. І зарплата на посаді голови у Підгорного була славна, і можливості посади – при кмітливому підході практично всеосяжні в межах області. А Анатолій Вікторович, слід визнати, – ще той комбінатор.
А от для фракції «Черкащан» було принципово, щоб одразу після відставки Підгорного рада обрала нового голову. Можливо, саме тому вони зупинились на кандидатурі саме Валентина Тарасенка. Кажуть, це рішення на закритому засіданні політради цієї партії далось не легко. Але іншої фігури вони явно не мали. А втратити посаду зовсім, «віддавши» область в інші політичні руки, – ніяк не хотіли..
Принциповим голосування за відставку було і для партії «Слуг народу», адже вони давно були в опозиції до стилю управління Підгорного і «Черкащан», і це була б їхня цілковита перемога. Також, знавці політичних тонкощів натякали, що якщо після відставки голови облради не буде обрано нового голови, виконувати обов’язки очільника стане перший заступник – висуванець фракції «Європейська солідарність» Роман Сущенко. Це було б не припустимим для партії президента – віддати область політичним опонентам. Такі політичні прорахунки в столиці не пробачають, і керівництву області довелося б шукати пояснення. Тим більше, що сама фракція «Слуг» в облраді боролась за власну думку як леви.
Тут варто зазначити, що у порядку денному стояло також питання щодо зняття депутатських повноважень та відставку з посади заступника голови Черкаської облради «батьківщинівця» Михайла Мушієка. Також майстра політичного інтриганства найвищого левела. І у своєму виступі перед початком сесії він якось непомітно об’єднав себе і Підгорного у багатозначне «ми», тож стало зрозуміло, що ці два голосування підуть за одним сценарієм.
І вони пішли. У абсолютно очікуваному напрямку: оскільки Підгорний з Мушієком у належній підготовці до сесії були явно не дуже зацікавлені, а Сущенко має невеликий вплив часто навіть на депутатів своєї фракції, – тож загальна кількість присутніх депутатів на сесії ледве нашкреблася до 42. А для прийняття рішень, нагадаємо, треба щонайменше 33. А ж із присутніх справді «революційних багнетів» було значно менше, ніж було треба для позитивних голосувань. Окошилось і те, що у величі своєї блискучої перемоги на виборах, яка давала право висувати голову облради, фракція «Черкащан» забула врахувати, що з того часу минуло вже шість років, і з колегами з інших фракцій кандидатури на керівні посади варто обговорювати заздалегідь. Вони ж за старою звичкою цього не зробили. Злий жарт з ними в цьому зіграла і практика Підгорного не радитись ні з ким у раді, а проводити потрібні питання виключно своїм міжсобойчиком. Просто цього разу цей міжсобойчик опинився не тому боці.
Саме тому, за інсайдерською інформацією, на початку сесії «Черкащани» звірили бійців і зрозуміли, що за обрання нового голови обласної ради не набирається голосів. Тому було прийнято єдино можливе для всіх «причетних» рішення – валити голосування по Підгорному. Що і було зроблено – лише 27 голосів за із присутніх 42-ох.
А тут ще й ці «незговірливі» фракції «Слуги народу» та «За майбутнє» знову публічно занесли сокиру аудиту комунального майна над кріслом ще не обраного нового голови облради. Перед початком сесії лідер «Слуг народу» Анатолій Яріш висловив чітку позицію фракції: його політична сила стоїть на своєму і навіть сформулювала відповідний меморандум та проект рішення. Цей меморандум підтримали всі політичні сили в раді, тож єдиним «гальмом прогресу» та спрямування коштів на підтримку ЗСУ залишався Анатолій Підгорний. Це вже була тактична перемога антипідгорнівської опозиції. Залишався ще крок до повної. І хоч фракція «Черкащан» також одразу вдарила себе в груди, що документ підписала, однак після того, як усі їхні карткові хатки розсипались, імовірно, швидко забуде про цю «закарлючку».
У цьому контексті варто окремо нагадати, що питання аудиту – це екзистенційний конфлікт між чинним керівництвом ради і прогресивною групою депутатів. Ті послідовно вимагали провести прозору перевірку майна, з’ясувавши, що є в облради, в якому воно стані, а потім непотрібне чи збиткове майно продати, передавши кошти на підтримку Збройних сил України, а перспективне – розвивати, щоб воно приносило користь всій громаді області. У керівництва облради на чолі з Підгорним було своє «бачення»: вони розставляли своїх керівників комунальних підприємств, частина з яких заплуталась у якихось «каламутних» схемах, виводити через тіньові можливості майно у приватні руки. Тож зрозуміло, що чесний і неупереджений аудит їм абсолютно ні до чого. А для опозиційних до Підгорного і компанії депутатів питання відставки голови і проведення цього аудиту – нерозривно пов’язані, бо вони послідовно вимагали запровадження абсолютно інших принципів роботи ради, заснованих на справжньому колективізмі та на користь громаді. І мабуть, це вже ми собі припускаємо, «Черкащани» наївно думали, що коли Підгорного замінить інша людина, – питання майна забудеться як страшний сон. Але так не сталось. Опоненти виявились послідовними та упертими в своїх переконаннях. Тож голосування пішло, як метафорично висловився «порошенківець» Олександр Радуцький, «через те місце, через яке не можна».
До речі, суто формально нелогічна черговість питань у порядку денному цілком може стати причиною судових позовів щодо відміни прийнятих рішень. І можливо, таки стала б, якби процес не став приреченим ще до того, як лічильна комісія замкнулась «друкувати» бюлетені для голосування. А нині сценаріїв для розвитку подій не так вже і багато. Перший – Підгорний і надалі залишається головою, доки «Черкащани» не домовляться з більшістю фракцій про свого кандидата, або доки фракції не назбирають достатню кількість голосів на альтернативну кандидатуру без «Черкащан». Обидва – малоімовірні. Бо, як висловився екс-очільник облради Олександр Вельбівець, всі депутати в даній каденції надзвичайно потужні особистості, тому їм складно рухатись одним дружним запрягом.
Швидше за все, ляльководи цієї політичної комедії будуть наполягати на вже озвучених рішеннях: відставка Підгорного «в пакеті» з обранням Тарасенка, і шукати під це необхідний депутатський ресурс. І ясно, що якимсь чином їм таки доведеться включати в цей «пакет» багатостраждальне питання аудиту майна.
«Фракція «Слуг народу» буде наполягати на проведенні аудиту майна. Ми напрацювала проект рішення і підготували відповідний міжфракційний меморандум, який підтримали всі політичні сили. Щодо відставки Анатолія Підгорного – ми давно виступали проти певних його рішень і позиції з багатьох питань. Тому ми голосували сьогодні за відставку , і будемо голосувати в подальшому за такі рішення – відставки голови та заступників. Наполягатимемо на цій відставці і надалі, – заявив в коментарі нашому виданню лідер «Слуг народу» в обласній раді Анатолій Яріш. – Чому так відбулось сьогодні? Точно хтось не голосував за відставку з тих, хто проголошував такий намір. Це точно чиїсь інтриги».
Він також додав, що чув від колег із інших фракцій за лаштунками сесії, що для них чим гірше – тим краще.
«Ми побачили сьогодні чергову гру в «черкащанівську» задумку. Ця фракція перемудрувала сама себе, бо коли побачила, що на обрання нового їхнього висуванця немає голосів, – вирішили валити все. Тим більше, що в результаті таких їхніх хитрощів влада могла опинитись в руках представника «Європейської солідарності». Для мене був очевидним такий сценарій. Але у цьому є один морально-етичний момент: самі ж «Черкащани» політично «помили підлогу» кандидатурою Валентина Тарасенка. В спробі позбутись одіозної фігури публічно вимурзали іншу», – як завжди різко прокоментував дії колег екс-очільник обласної ради, екс-губернатор, а нині військовий Олександр Вельбівець.
Він вважає, що Анатолій Підгорний як один із варіантів майбутнього для себе, у зв’язку із «подвигами» на посаді, нібито розглядає можливість виїхати за кордон: він має троє дітей, що дає йому таке право, а от мандат депутата – забороняє.
«Якщо з депутатів не вдається піти і виїхати, то він прагне зберегти і посаду. Це своєрідна страховка від переслідування з боку закону», – переконаний Вельбівець.
«Фракція «За майбутнє», напевне, єдина фракція, яка в повному складі підтримувала відставку Анатолія Підгорного і позбавлення його депутатського мандата. Думаю, його «особисті причини» тісно пов’язані із діяльністю в раді. Ми послідовно виступали за повне перезавантаження керівництва ради та принципів її роботи. В такий трагічний і важкий час область не впоралась із багатьма завданнями: провальне управління комунальним майном, нездатність провести аудит майна, щоб стало зрозуміло, чому певне майно збиткове для області. Адже в такий час абсурд, що область витрачає кошти на утримання майна комерційного призначення, замість того, щоб отримувати від нього прибуток і спрямовувати на ЗСУ. А так на ЗСУ з бюджету облради не було перераховано жодної копійки. А мова може йти про сотні мільйонів гривень. Голова обласної ради несе за це персональну відповідальність. А також вузька бізнесово-політична група осіб, які в непрямий тіньовий спосіб керують областю, використовуючи свій вплив на депутатський корпус у суто власних інтересах. Для них було важливо після відставки Підгорного одразу отримати нового очільника від «Черкащан». Саме тому відбулось те, що відбулось. Якщо ж ми говоримо про президентську вертикаль, то можна упевнено сказати: це рішення не було спрямоване на посилення президентської вертикалі. Вказана група взагалі впливає на те, щоб розпорядження президента чи Кабміну часто в області саботувались. І вони не зацікавлені в тому, щоб щось змінилось», – розлого висловився депутат Вадим Гайович.
Більшість депутатів переконані, що коли в гравців, які і затіяли весь цей квест, не вийшло красивої шахової партії, вони почали грати «в Чапаєва». І зрозуміло, що все це лише перша частина «марлезонського балету». Однак на який час затягнеться політичний антракт – буде зрозуміло згодом, адже вогонь в очах столичних політиків на підтримку негайного проведення місцевих виборів знову ледь жевріє, тож на місцях аж так перейматись політичним реноме не особливо і треба.
Тетяна Воронцова
