Вісті Черкащини 
Соборність – теж зброя: як 107 років тому проголосили Акт Злуки і чому поспішно денонсували. Пояснюємо
Сьогодні, 22 січня, минає 107 років від історичного моменту, коли на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в одну соборну, незалежну державу
1.Перша світова війна та Українська революція2.Переговори та укладення Акту Злуки3.Чому злуку не вдалося реалізувати повноцінно4.Значення Акту Злуки
Ця подія стала символом віковічної мрії українців про єдність і досі залишається одним із ключових проявів національної соборності. Більше про історичний контекст Акту Злуки, розповість Еспресо.
Перша світова війна та Українська революція
Території після приєднання ЗУНР, на які претендувала Українська Народна Республіка, фото: Вікіпедія
Перша світова війна стала поштовхом для розпаду імперій і національних революцій у Східній Європі. Українські землі, століттями поділені між Російською та Австро-Угорською імперіями, опинилися в епіцентрі подій.
На Наддніпрянщині (підросійська Україна) після Лютневої революції 1917 року в Петрограді виникла Центральна Рада, яка поступово проголосила автономію, а згодом і незалежність. У підсумку 22 січня 1918 року IV Універсалом було проголошено повну державну самостійність УНР. Однак молода республіка одразу зіткнулася з більшовицькою агресією, німецько-австрійською окупацією (за Берестейським миром 1918), а згодом – внутрішніми конфліктами. У листопаді 1918 року владу в УНР перебрала Директорія на чолі з Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою, замінивши уряд гетьмана Скоропадського.
Тим часом на західноукраїнських землях (Галичина, Буковина, Закарпаття під Австро-Угорщиною) після розпаду імперії 1 листопада 1918 року українці проголосили Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР) зі столицею у Львові (пізніше – Станіславів через наступ поляків). ЗУНР швидко сформувала власну армію (Українська Галицька армія), державний апарат і конституційні основи.
Обидві республіки, попри географічну віддаленість і різні політичні традиції, поділяли спільну мету – соборну Україну, адже були одним українським народом. Так ідея об’єднання визрівала ще з осені 1918 року.
Переговори та укладення Акту Злуки
Молебень на Софіївській площі у Києві з нагоди проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР, фото: Український інститут національної пам’яті
Тож домовленості почалися восени 1918-го. А вже 1 грудня 1918 року у Фастові представники Директорії УНР (Винниченко, Петлюра, Швець та ін.) і ЗУНР (Лонгин Цегельський, Дмитро Левицький) підписали Передвступний договір про злуку.
ЗУНР заявила про намір увійти до складу УНР як складова частина, зберігаючи широку автономію у внутрішніх справах. Вона мала зватися Західна область Української Народної Республіки.
3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові одностайно ратифікувала угоду та обрала делегацію (близько 65 осіб на чолі з Левом Бачинським) для поїздки до Києва.
Остаточний текст Універсалу Директорії затвердили в ніч проти 22 січня 1919 року. У документі проголошувалося: віднині століттями відірвані частини єдиної України – Галичина, Буковина, Угорська Русь (Закарпаття) та Наддніпрянська Україна – зливаються в одну незалежну Українську Народну Республіку.
“Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”, – йшлося в документі.
фото: Вікіпедія
Урочистість припала на 22 січня 1919 року, у першу річницю IV Універсалу, тоді Київ перетворився на справжнє свято. День оголосили неробочим. Софійську площу та прилеглі вулиці прикрасили національними символами, тріумфальними арками з гербами Наддніпрянщини та Галичини. Хоч дерева вкривав іній, але мороз додавав урочистості.
Спершу священнослужителі благословили акт у Софійському соборі. А близько полудня площу заповнили десятки тисяч киян, військові, гості. Над площею лунали вигуки “Слава!” та лунав той самий національний гімн, який ми й досі співаємо. Від імені ЗУНР Лонгин Цегельський зачитав ухвалу Української Національної Ради від 3 січня. Потім член Директорії Федір Швець оголосив Універсал Директорії. Урочистості завершилися військовим парадом.
Наступного дня, 23 січня, Конгрес трудового народу одноголосно ратифікував злуку, а голову УНРади ЗУНР Євгена Петрушевича ввели до Директорії.
Чому злуку не вдалося реалізувати повноцінно
На жаль, Акт Злуки залишився переважно символічним і правовим актом, а не реальним державним об’єднанням через низку несприятливих факторів.
ЗУНР вела важку війну з Польщею. У підсумку Українська Галицька армія зазнала поразки, у липні 1919-го поляки окупували Галичину.
УНР на той час боролася з більшовиками, денікінцями та внутрішніми повстаннями. Спільна оборона не склалася через брак координації, ресурсів і часу.
У підсумку вже наприкінці 1919 року позиції сторін сильно розійшлися й Акт Злуки фактично денонсували на тлі взаємних претензій. Тобто формально він проіснував менш як рік.
Спочатку 6 листопада 1919 року командування Української Галицької армії (без згоди уряду УНР) підписало Зятківський договір з Добровольчою армією Денікіна. Це був військовий союз і перехід УГА під командування білогвардійців. Угоду підтвердили 17 листопада в Одесі та реалізували після ратифікації 19 листопада у Вінниці. Водночас уряд УНР вів таємні переговори з Польщею і 2 грудня 1919 року у Варшаві підписали проєкт декларації, за яким УНР поступалася Польщі Холмщиною, Поліссям, Підляшшям, Західною Волинню та Східною Галичиною.
Тому вже у відповідь 4 грудня дипломатична делегація ЗУНР заявила посольству УНР у Варшаві та польському уряду про денонсацію Акту Злуки як протест проти цих переговорів.
Остаточно це відбулося 20 грудня 1919 року, коли диктатор ЗУНР Євген Петрушевич скликав у Відні засідання уряду ЗУНР, де ухвалили рішення про одностороннє скасування Акту Злуки.
Таким чином, через сепаратні угоди УГА з Денікіним і поступки УНР Польщі сторони фактично та юридично розірвали злуку менш ніж за рік після її проголошення. Без єдності, вже у 1920–1921 роках обидві частини України опинилися під окупацією: Наддніпрянщина – більшовиками (УСРР), Галичина – Польщею.
Значення Акту Злуки
Попри практичну невдачу сотню років тому, Акт Злуки мав величезне історичне значення. Адже він став першим реальним актом об’єднання українських земель у новітній історії і закріпив ідею соборності як невід’ємну частину українського національного ідеалу.
У 1990 році, під час “живого ланцюга” від Києва до Львова, саме 22 січня вперше масово відзначили як День соборності, що стало потужним проявом єдності напередодні незалежності.
Сьогодні День соборності України – державне свято, яке нагадує, що прагнення до єдності пережило століття поділів і залишається актуальним в часи війни з російськими окупантами. Тому Акт Злуки – це не лише сторінка історії, а й нагадування: коли українці об’єднані, вони здатні на великі звершення, навіть якщо перемога приходить не одразу.
