Вісті Черкащини Сім’я з Донеччини, яка взяла на виховання дітей, отримала будинок на Черкащині
Сім’я Рябчинської-Нікітіна — переселенці зі Слов’янська Донецької області. На Черкащину переїхали в перший рік повномасштабного вторгнення. Нині виховують сімох дітей і облаштовують новий дім у Монастирищі. Зараз купують меблі та перевозять речі, розповіла Суспільному мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу Алла Рябчинська.
Тринадцятирічна Єва розповіла: з дівчатами вже обрали кімнату, де житимуть утрьох:
“Коли ми зайшли, тут спочатку була порожня кімната і Женя (вихованка — ред.) сказала: тут дуже гарні фіранки і білі стіни, тож ми обрали її”.
Мати-вихователька Алла Рябчинська пояснила: діти обирали собі спальні кімнати самостійно.
“Тут ми поставимо комп’ютер, тут будуть зошити і папка з ручками, тут — книжки, а там повісимо карту України”, — розповіли хлопці.
Нині облаштовують будинок та готуються до переїзду. Сім’я евакуювалась у 2022-му році зі Слов’янська:
“Нам дали два дні на евакуацію. Коли розпочалося, ми і в підвалах пожили трошки. Дітей о першій ночі в підвал опускали, бо були сильні обстріли. І потім нам дали два дні, щоб ми евакуювалися. І ми поїхали до доньки в Німеччину, вона туди раніше поїхала”.
Жінка пригадала, як втратили житло вперше, коли сім’я ще не мала дітей на вихованні:
“Нам розбили будинок повністю у 2014 році. Ми його тільки встановили. Ми з чоловіком жили три місяці на вулиці, просто під шиферним навісом. Без тину, без хати, без води, без газу, без світла. Нічого не було. І після цього у нас трошки помінявся спосіб життя, як то кажуть”.
Коли збудували нову оселю – привели туди дітей, аби дарувати їм турботу та любов:
З початку повномасштабного вторгнення вивезли їх закордон. Але через пів року життя в Німеччині повернулись в Україну. Діти, зі слів пані Алли, не змогли там адаптуватись:
“Вони приходили після німецької школи і ще треба було вчитися в українській школі. Дуже важко було в цьому плані. І плюс те, що вони не розуміли мови. Тому ми повернулися в Україну”.
Оселились в Умані, та через високу вартість оренди знову переїхали. Нове житло шукали й у Монастирищенській громаді:
“Усі ті будинки, які більш-менш для нашої сім’ї підходили, ну, по квадратурі, щоб вистачало спалень і всього, то там була така ціна, яку ми не потягнули. І не потягнемо й зараз”.
Тоді громада в межах державної програми придбала для родини будинок, розповіла телефоном заступниця міського голови Зоряна Заворотна. Його придбали за п’ять мільйонів 200 тисяч гривень.
“У нашій громаді всього п’ять дитячих будинків сімейного типу. Три із них — це місцеві мешканці, а ще два — переселенці. Це був єдиний будинок сімейного типу із ВПО, які проживають у Монастирищенській громаді і не мають власного житла”, — зазначила посадовиця.
Алла Рябчинська розповіла: сподівається, що це помешкання стане для них постійним домом.
