Вісті Черкащини Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» — каже молодий поранений ветеран, який приміряє свою першу в житті вишиванку. Інший військовий на війні втратив зір, тому просить свою маму описати, як виглядають вишиті сорочки, щоб обрати найкрасивішу.
Як підтримати поранених воїнів до Дня вишиванки волонтерка зі Львова Марта Партем розповіла ШоТам.
Люди дарували свої вишиванки, щоб підтримати хлопців
Я працюю у сфері ІТ та збираю гроші для війська — від початку повномасштабного вторгнення вже вдалося допомогти на понад три мільйони гривень. Волонтеркою себе назвати не можу, бо просто роблю те, що маю. Спершу я з колегами відправляла людей за кордон автобусами, згодом почала шукати турнікети й аптечки, а потім перейшла на дрони та РЕБи.
Через волонтерство я потрапила в один із закладів у Львові, де лікуються поранені військові, та почала цікавитися, що їм потрібно. Ми приносили книги, розвивальні ігри, а згодом військовий пан Тарас, який опікується пораненими, сказав про те, що в багатьох немає вишиванки.
Ми з подругою Оксаною Бринзак поговорили та вирішили організувати ініціативу «Об’єднані вишиванкою», щоб люди могли подарувати свою сорочку пораненому захиснику. Так дякуємо воїнам за наш захист і даємо друге життя вишиванці, щоб вона не припадала пилом вдома. Але, звісно, вона має бути в гарному стані.
Завдяки їм ми можем одягати вишиванки у своїй країні
Для багатьох захисників наші вишиванки були першими в житті. Деякі хлопці родом зі сходу країни, де втратили свій дім з усіма речами. Вони щиро посміхалися та не могли повірити, що це подарунок. Часто перепитували, скільки за це потрібно заплатити, а ще хотіли надсилати фото своїм рідним.
Молодші хлопці жартували, що в цих вишиванках можуть іти на побачення. Переважно всі мали позитивний настрій і говорили, що після протезування повернуться на фронт.
Захисники, які лікуються у Львові, з радістю приймали вишиванки. Фото надала Марта Партем
Проте були й такі, хто взагалі не хотів з нами спілкуватися та не дивився на вишиту сорочку. Але ми розуміємо, що людям потрібен час, аби прийняти ситуацію.
І мене від цього накривало емоціями, які я намагалася стримувати, поки не вийдемо з палати — вони не вірять у таке щире добро, що люди просто хочуть їх підтримати.
Це так боляче усвідомлювати, що поранені військові можуть вважати себе нікому не потрібними. Але ми маємо бути їм вдячними, що можемо жити у вільній країні й одягати свої вишиванки. Ми розуміємо ту ціну, яку за це заплатили хлопці.
Як долучитися до акції
Цьогоріч люди також можуть надіслати мені свої вишиванки. Можна й купити нову та відправити мені на поштомат, а я вже подарую її пораненим воїнам — особливо потрібен розмір L. До вишиванки можна додати листівку, адже це дуже підтримує хлопців.
Можна надсилати й жіночі сорочки — ми подаруємо їх матерям чи дружинам захисників. Минулоріч з 65, які ми зібрали, частина була жіночими, тому ми віддали їх медсестрам, які доглядають воїнів — переважно це були переселенки, які також не мали власних вишиванок, тому дуже раділи. Одній моя подруга навіть віддала свою красиву вишиту сукню.
Понад місяць тому я створила банку, щоб всі охочі могли долучитися до акції, навіть якщо не можуть віддати свою вишиванку чи придбати нову. Вже вдалося накопичити 24 тисячі гривень, з яких я зняла частину й придбала 15 чоловічих сорочок. А ще кілька людей купили вишиванки у місцевого бренду «Подоляночка», який вже другий рік поспіль підтримує цю акцію знижками. Я сподіваюся, що про це дізнаються бренди й компанії та також захочуть долучитися.
Мою ідею вже підтримали колеги з Ужгорода, які теж збирають вишиванки на подарунок для поранених захисників. Я б дуже хотіла, щоб у кожному місті хтось таке організовував, — що більше ми показуватимемо нашу повагу та вдячність, то краще й простіше буде жити в тилу.
Цією акцією я хочу показати, що наші захисники не самі. Вони цінні для нас і мають це розуміти, особливо після складних поранень, коли так необхідна підтримка інших.
Нам важливо, щоб у них все було добре
Я бачу, як ветерани знову вчаться жити. Це роблять і їхні рідні, які мають вчитися правильно з ними говорити та про них дбати. Ми як нація точно не заслужили цієї війни.
Іноді люди обирають відвернути погляд і проігнорувати воїнів. Ті ж не хочуть жалості — їм потрібно знати, що вони такі самі люди, як і ми. Можливо, навіть більші люди, ніж усі ми.
Марта сподівається, що цьогоріч вдасться купити більше вишиванок для поранених захисників. Фото надала Марта Партем
Майбутній День вишиванки для мене також буде про вдячність і роздуми. Після відвідин поранених військових я потім довго по-іншому дивлюся на місто й багато думаю про те, що воно зовсім не адаптоване для людей з інвалідністю.
Але, крім таких роздумів, у цей день я хочу подарувати захисникам гарні емоції та багато вишиванок, а ще провести лекцію про вишивку в нашій культурі. І найголовніше — показати їм, що у них все обов’язково буде добре, бо нам це дуже важливо.
