Вісті Черкащини 
Рись без кордонів: унікальний моніторинг розкрив реальну чисельність рідкісного хижака в Ужанському нацпарку
На території Ужанського нацпарку провели унікальний детерміністичний моніторинг рисі євразійської, який дозволяє вченим перейти від приблизних оцінок до точних фактів
Про це повідомили промоутери Ужанського нацпарку, інформує Еспресо.Захід
На території Ужанського національного природного парку провели унікальний детерміністичний моніторинг рисі євразійської. Мова про метод спостереження, який дозволяє вченим перейти від приблизних оцінок (“десь тут живе близько десяти рисей”) до точних фактів (“тут живе саме ця рись, ми її знаємо”).
Як сказано в дописі, завдяки сучасним технологіям та міжнародній співпраці дослідники встановлюють точну чисельність цієї рідкісної дикої кішки в українських лісах та вивчають її маршрути, що пролягають через кордони кількох країн.
Раніше йшлося про те, що в Ужанському нацпарку може мешкати від 6 до 13 особин рисі. Але завдяки аналізу індивідуального рисунка шерсті на фотознімках (а розташування, розмір та форма плям на хутрі кожної рисі унікальні, як відбитки пальців у людей, не існує двох рисей з ідентичним “візерунком”) вдалося ідентифікувати сім окремих особин, з яких чотири — самці.
Властиво, саме задля таких спостережень на території Ужанського НПП встановили фотопастки на 30 локаціях, охопивши як прикордонні зони, так і центральні ділянки парку. Щоб підвищити точність даних, моніторинг та його результати також вдалось синхронізувати з колегами з транскордонного українсько-польсько-словацького біосферного резервату “Східні Карпати”, до складу якого входять три національні і три ландшафтні парки у трьох країнах: Польщі, Словаччині та Україні.
Цікаво, що максимальний добовий перехід рисі може сягати до 30 км. За словами Ігора Дикого (зоолога, менеджера проєктів “Рідкісні види” WWF-Україна), такі переміщення ще раз підтверджують: великі хижаки не визнають адміністративних меж, кордонів чи лісогосподарських поділів, а відтак одну й ту тварину можуть реєструвати на різних територіях. А це, своєю чергою, ускладнює науковий моніторинг диких тварин з метою їхнього захисту, адже неможливо розробити ефективний план порятунку виду, спираючись на умовні дані.
“Основна проблема в тому, що немає єдиної системи моніторингу та не вистачає координації між різними установами — як на національному так і міжнародному рівнях, – розповідає менеджер проєктів “Рідкісні види” WWF-Україна, доцент кафедри біології та екології Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Роман Черепанин. – Через це одна й та сама тварина може бути порахована кілька разів, що призводить часто до завищення їх реальної чисельності. Власне, однією з цілей міжнародного проєкту LECA є впровадження спільної методики обліку великих хижаків, зокрема рисі, на транскордонному рівні, що дозволяє отримати порівнювані, надійніші дані в межах країн Карпатської конвенції”.
Наразі за наявними офіційними даними в Україні мешкає близько 500 рисей. Найбільше їх трапляється в Карпатах — близько 400 особин, а понад 100 — на Поліссі. За відсутності синхронізації обліків одну тварину можуть порахувати щонайменше двічі в кожному з п’яти адміністративних районів, і з одного звіра в статистичній звітності отримаємо 10. Єдина система — ключ до точних даних.
І саме через те синхронізований транскордонний моніторинг, який зараз триває в Ужанському НПП, є надзвичайно важливим. У повідомленні зазначено, що результати пілотних проєктів уже підтверджують: традиційні методи обліку без координації між установами часто завищують чисельність великих хижаків. Детерміністичний підхід, заснований на індивідуальній ідентифікації тварин, дозволяє отримати реалістичну картину стану популяцій і є основою для ефективної охорони рисі євразійської та інших великих хижаків Карпат.
