Провели репетицію всеукраїнського референдуму за незалежність і були звинувачені в сепаратизмі: 35 років тому відбулася Галицька асамблея

“Еспресо.Захід” розповідає про передумови скликання Галицької асамблеї та чому за неї галичан звинуватили в сепаратизмі.

Передумови скликання Галицької асамблеї

Як зазначає історик Степан Кобута, на початку 1991 року політична ситуація була вкрай напруженою через різноспрямовані процеси, що відбувалися як у СРСР загалом, так і в Україні зокрема. На союзному рівні цей період ознаменувався посиленням консервативних і реакційних тенденцій у політичному й економічному житті.

Небажання керівництва СРСР миритися з незалежницькими кроками балтійських республік спричинило спроби в січні-лютому 1991 року силовими методами зупинити процес суверенізації Литви та Латвії. Водночас неефективні дії союзного уряду в подоланні глибокої економічної кризи лише посилили інфляцію й викликали масштабне невдоволення населення. Усі ці чинники впливали й на розвиток подій в Україні.

Після березневих виборів 1990 року в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях до обласних, а також багатьох міських і районних рад прийшли національно-демократичні сили, які здобули більшість. Захід України став осередком національно-політичних трансформацій — процесів декомунізації, деідеологізації суспільного життя та започаткування реформ у культурній, освітній і релігійній сферах.

Ідея створення Галицької асамблеї виникла на початку 1991 року на рівні керівництва обласних рад. Назву, за спогадами, запропонував голова Львівської облради, народний депутат Верховної Ради В’ячеслав Чорновіл, який 4 січня 1991 року під час міжпартійної конференції у Львові заявив про намір сформувати “Галицьку асамблею депутатів трьох рад”.

Читайте також: Розбудив націю, але так і не став її президентом: 88 років тому народився В’ячеслав Чорновіл

Під час пресконференції голова Івано-Франківської обласної ради Микола Яковина пояснював необхідність такого заходу так:

“У боротьбі за виживання ми шукаємо надійних партнерів. Для нас близькими по духу були й залишаються львів’яни. Навіть тепер вони першими прийшли на допомогу – виручили маргарином і олією… Консолідація зусиль, зміцнення горизонтальних зв’язків, вибір оптимальних варіантів розвитку промисловості й сільського господарства – тільки цей шлях може гарантувати більш-менш нормальне життя мешканцям Прикарпаття”.

Як відбулась сама Галицька асамблея

Сама “Галицька асамблея” відбулася 16 лютого в приміщенні Львівського театру опери та балету. У роботі сесії взяли участь понад 1200 людей. Окрім депутатів із Львівщини, Тернопільщини і Франківщини, були запрошені представники рад Закарпаття, Буковини, Рівненщини, Волині, Вінниччини, а також народні депутати України.

Серед учасників були не лише депутати місцевих рад, демократично налаштовані народні депутати УРСР і СРСР та представники національно-патріотичних громадських і політичних організацій, а й керівники обласних, а також низки районних і міських комітетів Компартії України в галицьких областях.

Присутність першого заступника голови Верховної Ради Івана Плюща додавала форуму суспільної легітимності.

Офіційно метою зібрання, яке преса відразу назвала Галицькою асамблеєю, було вироблення спільної концепції реальних економічних взаємовідносин між областями, аналіз суспільно-політичної ситуації в регіоні та визначення позиції щодо союзного референдуму.

Голова Львівської обласної ради В’ячеслав Чорновіл серед аргументів на користь економічної інтеграції галицьких областей наголошував на однорідності політичних процесів, спільності економічних, культурних, історичних і релігійних традицій. На його думку, це створювало підґрунтя для формування регіонально-виробничого комплексу, здатного ефективніше розв’язувати гострі соціально-економічні проблеми. Подібну позицію висловили й голови Івано-Франківської та Тернопільської обласних рад Микола Яковина та Василь Олійник.

Більш конкретні підходи та механізми економічної співпраці окреслили у своїх виступах голова Львівського облвиконкому Степан Давимука та заступник голови Івано-Франківського облвиконкому Володимир Павлик, зосередившись на практичних кроках координації між областями.

фото: Володимир Саквук

Результати асамблеї

Про результати першої Галицької асамблеї написав для “Збруча” журналіст Ігор Мельник, її очевидець.

За підсумками обговорення практично одноголосно ухвалили угоду “Про основні принципи співробітництва між обласними радами народних депутатів Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей”.

В угоді про співпрацю передбачалося проведення спільних заходів з актуальних політичних та суспільно-економічних питань. В перспективі йшлося й про спільні економічні проекти від виробництва сірників до “українських автобусів”. Це було актуально у час послаблення економічної кооперації у межах СРСР та зростання тотального товарного дефіциту. Адже “митні кордони” та заборона вивозу товарів встановлювалися тоді не лише на межах союзних республік, але й областей та районів.

Для реалізації цих завдань була утворена Регіональна координаційна рада, що мала утворити свій робочий орган у Львові.

Депутати прийняли також Ухвалу “Про єдність українських земель”, у якій входження західноукраїнських земель до складу України обумовлювалося Актом Злуки УНР і ЗУНР від 22 січня 1919 року, і засуджувалися “намагання порушити територіальну цілісність України”.

Проведення Галицькою асамблеєю окремого референдуму в Галичині

Московське керівництво призначило на 17 березня 1991 року всесоюзний референдум. Виборцям пропонували відповісти “так” або “ні” на запитання про збереження СРСР як “оновленої федерації рівноправних суверенних республік”, у якій гарантувалися б права і свободи людини незалежно від національності. Відповідну постанову Верховна Рада СРСР ухвалила 16 січня 1991 року.

27 лютого Верховна Рада УРСР ухвалила рішення про проведення 17 березня в УРСР одночасно із загальносоюзним референдумом опитування населення щодо умов входження до майбутнього Союзу: “Чи згодні ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських Суверенних Держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?”.

Натомість Галицька Асамблея прийняла рішення провести в Галичині власне опитування, де виборці мали виявити своє ставлення до такого питання: “Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно розв’язує всі питання внутрішньої та зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам незалежно від національної та релігійної приналежності?”

17 березня 1991 року мешканці Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей отримали одразу три бюлетені: білий — для всесоюзного референдуму, сірий — для республіканського опитування та рожевий — для регіонального. На запитання про незалежність України 88,3% учасників у західному регіоні відповіли “так” (у різних областях показник коливався від 87% до 90%).

На думку частини політологів, цей “галицький плебісцит” і його переконливий результат на користь державної незалежності став своєрідною генеральною репетицією Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

Друга Галицька асамблея

Проведення другої об’єднаної сесії обласних рад відбулося 5 вересня в Тернополі. На відміну від першої, вона мала переважно робочий характер і відбувалася на хвилі суспільно-політичного піднесення після ухвалення Верховною Радою Акта проголошення незалежності України.

Як у виступах учасників, так і в ухвалених рішеннях переважали політичні акценти, що значною мірою було зумовлено підготовкою до Всеукраїнського референдуму та виборів президента України, призначених на 1 грудня 1991 року.

У зверненні до громадян і політичних організацій, прийнятому з цього приводу, знову пролунали заклики до консолідації суспільства.

Сесія майже одностайно підтримала запропоновану Координаційною радою кандидатуру В’ячеслава Чорновола на посаду Президента України.

У своєму виступі Чорновіл відзначив роль і місію Галичини:

“Ми можемо пишатися тим, що саме Галичина під час путчу, тільки органи влади галицьких земель залишилися вірними справі демократії і свободи, і твердо й однозначно виступили в їх захист, і тому, вважаю, справа нашої честі зберегти роль Галичини як флагмана демократичних процесів в Україні, саме тут повинні бути сформовані концепція побудови української держави, сформульовані основні принципи по магістральним напрямкам її побудови. Постійний політичний тиск Галичини повинен бути каталізатором діяльності республіканських органів влади, повинен спрямовувати їх на шлях будівництва української держави”.

На цій другій сесії в Тернополі активна робота Галицької асамблеї на міжрегіональному рівні практично завершилася.

фото: Володимир Саквук

Згортання роботи Галицької асамблеї

Серед причин припинення діяльності Степан Давимука насамперед називав те, що В’ячеслав Чорновіл зазнав гострої критики через Галицьку асамблею і з часом дистанціювався від цієї ідеї. Додатковим чинником, за його словами, стало болісне сприйняття поразки на президентських виборах 1991 року, після чого Чорновіл залишив Львів і перейшов на постійну роботу до Києва.

Микола Яковина пояснював згортання регіональної співпраці посиленням централізаційних тенденцій у системі виконавчої влади, а також зміною керівництва обласних рад. Унаслідок цього взаємодія в межах Галицької асамблеї поступово зійшла нанівець, а раціональні напрацювання того періоду так і не були втілені у форматі законодавчих норм.

Сепаратизм чи самовизначення?

В’ячеслава Чорновола свого часу опоненти піддали гострій критиці, звинувачуючи Галицьку асамблею в нібито сепаратистських намірах. Водночас українські історики наголошують: про жодний сепаратизм узагалі не йшлося. Єдиним актуальним гаслом, що звучало в тоді в галицькому суспільстві, було “Геть від Москви!” — тобто курс на вихід із-під союзного центру, а не на відокремлення Галичини від України.

У статті для “Українського тижня” журналіст Дмитро Вовнянко зазначав, що ідея окремішності Галичини не була новою, а в 1991 році занепокоєння тоді ще союзного Києва викликало саме створення міжобласного формату співпраці — Галицької асамблеї за участі Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад. Проте жодних сепаратистських закликів асамблея не висловлювала, а після проголошення незалежності України фактично припинила діяльність. На його думку, побоювання центральної влади були зумовлені радше самим фактом появи такого утворення, ніж його реальними діями.

Сам Чорновіл в інтерв’ю газеті “За вільну Україну” серед причин об’єднання трьох областей в Галицьку асамблею називав “жорстку розгнуздану кампанію”, що велася проти Галичини комуністичною пресою республіканського й союзного рівнів, а також невизначеність державного статусу України. Він наголошував на потребі заявити на міжобласному рівні про територіальну недоторканність України та протидіяти спробам економічної блокади. Головним результатом сесії політик вважав створення міжобласної структури для економічної й політичної координації регіону.

Показовим кроком у цьому напрямі стала ухвала Галицької асамблеї “Про єдність українських земель”, підтримана майже одностайно (утрималися лише по два депутати від Івано-Франківської та Львівської областей). У документі засуджувалися “будь-які намагання порушити територіальну цілісність України”, а підставою для єдності українських земель у межах однієї держави називався Акт злуки УНР і ЗУНР від 21 січня 1919 року.

Лідери галицьких областей публічно підкреслювали відсутність сепаратистських планів. Зокрема, голова Тернопільської облради Василь Олійник заявляв, що асамблея не робитиме “кроків у бік якогось сепаратизму”, а діятиме в межах договорів і законів України, керуючись загальнонародними інтересами. Він також наголошував на відкритості її роботи та відсутності будь-яких “таємних” чи авантюрних дій.

zahid.espreso.tv

Читайте також: Маршрути безбар’єрності: у Тальному розпочинають системну роботу над доступним містом

Читайте нас також в Telegram!