Пірнання на Водохреща: звідки з’явилася традиція і чому її не радять ані священники, ані лікарі, ані історики

Це один із найважливіших зимових церковних празників, пов’язаний з хрещенням Ісуса Христа в річці Йордан та освяченням води, яка, за віруваннями, набуває особливих цілющих властивостей. Але чи потрібно для цього пірнати в крижану ополонку? Детальніше розповість Еспресо.

Що таке Водохреща: історія та значення свята

фото: kyivcity.gov.ua

Тож, Водохреща – це християнське свято, яке згадує подію хрещення Ісуса Іваном Хрестителем. У цей день в церквах здійснюють святкове й велике водосвяття.

В Україні свято відоме з давньоруських часів. Адже перша згадка слова “Водохреща” датована ще 1148 роком у Літописі Руському.

Традиційно напередодні Водохреща відзначають Голодну кутю (другий Святий Вечір) – день суворого посту. У храмах освячують воду, яку люди несуть додому, кроплять нею оселі, п’ють для зцілення та зберігають цілий рік – вона, за повір’ям, не псується.

У народі на ці празники існувало багато звичаїв: кропили господарство, не прали білизну в річках тиждень-два після свята, стріляли в повітря (у козаків – це були святкові салюти). Також кажуть, що чорти та вся нечиста сила вистрибують із річки та озер на берег і мерзнуть там, доки перша жінка не прийде прати білизну,

Пірнання в ополонку: звідки взялася традиція та чому стала масовою

брати Кличики на Водохреща у річці Дніпро в 2015 році, фото: пресслужба Кличка

Насправді масове пірнання в крижану ополонку на Водохреща – це відносно нова практика для України. Більшість істориків, етнографів та навіть представників Православної церкви України (ПЦУ) стверджують, що до середини XX століття, а особливо до 1990-х років, такого масового звичаю в українців не фіксували.

У давніх етнографічних описах згадуються умивання, обливання, іноді одиничні занурення хворих для зцілення, але не масові стрибки в ополонку для розваги з релігійним сенсом. Однак і тут є нюанси. Бо як стверджує кандидат історичних наук Юрій Пуківський у статті для Локальної історії, в Україні таки фіксувалися пірнання молоді на Водохреща в різних регіонах, але це були дуже виняткові дійства.

“Занурення в йорданську ополонку були поширені в центральних та східних областях України. Зазвичай в освячену воду стрибали найсміливіші чоловіки й парубки. Згідно з народними уявленнями, вони на весь рік могли вберегтись від різних хвороб”, – пише він.

Однак масовості ця традиція набула популярності лише у другій половині 1990-х – на початку 2000-х років на тлі пострадянського релігійного відродження та розвитку руху “моржів” (любителів зимового купання) ще в СРСР. Значну роль в цьому зіграли публічні акції політиків та відомих персон (від експрезидента Ющенка до боксера, а тепер мера Кличка), які перетворили пірнання на медійний та політичний ритуал. Крім того, з розвитком медіа та соцмереж, для багатьох це стало просто трендом для незвичних “пляжних” фотографій зимою і лайків за “сміливість”.

Деякі дослідники вважають, що масове поширення прийшло саме з російського культурного простору, де пірнання на Богоявлення (19 січня за старим стилем) стало дуже популярним у ХХ столітті. Знову таки, таку масову “руханку” дали згори, адже російський диктатор Путін неодноразово показово стрибав в ополонку, щоб на камери продемонструвати свою фізичну “силу”, “любов” до Бога та “єдність” з народом.

Тому з початком повномасштабної війни, в Україні все менше фіксують випадків масового занурення на Водохреща, вбачаючи в цьому нав’язування культури агресора.  З іншого боку, купання на Водохреще притаманне багатьом православним народам. Наприклад, у Греції, Болгарії, Румунії та на Балканах після літургії прямують хресною ходою до водойм: у Греції пірнають за хрестом, а в Болгарії у крижаній воді танцюють традиційний танець “хоро”, вважаючи це благословенням і запорукою здоров’я. Тобто саме по собі пірнання на Водохреща має різні відгалуження в різних традиціях.

Українські церкви наголошують на важливому факторі – пірнання не змиває гріхів і не є обов’язковим церковним обрядом. Бо це лише народна традиція, яка не має прямого зв’язку з богослужінням. Так, деякі священники її підтримують, але це розглядається більше, як фізична вправа, а не духовна практика. Тобто церква не може заборонити пірнати, але й не підтримує цього.

“Абсолютно помилковим є судження, ніби купання у крижаній воді після водосвяття “змиває” усі гріхи. Яким чином їх можна “змити”? Хіба сам фізичний акт занурення у освячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання? Жодного церковного припису для звершення такого дійства на свято Богоявлення немає. Дорога до вічного блаженного життя та спасіння лежить виключно через щире каяття у гріхах, молитву та любов до Бога і до наших ближніх. Звільнити душу від гріха може лише Господь, бачачи ваше щире покаяння та участь в Таїнствах Сповіді й Причастя”, – відзначають у ПЦУ.

Плюси та мінуси пірнання в ополонку для здоров’я

фото: Яворівський національний природний парк

Наукові дослідження занурень у холодну воду дійсно кажуть про потенційну користь, але також і серйозні ризики.

Стосовно переваг, вони можливі лише при регулярній практиці (тобто постійно треба обливатися, навіть вдома, а не раз на рік). Адже при поступовому підході, можливе зменшення запалення і м’язові болі після фізичної активності – крижана вода може допомагати полегшити симптоми завдяки зменшенню локального кровообігу та наслідків фізичного стресу (спортсмени особливо часто приймають такі холодні ванни після насичених занять). Також відбувається поліпшення циркуляції та метаболізму, бо холод може стимулювати кровообіг і підвищувати метаболічну активність, хоча масштаби ефекту різняться залежно від досліджень.

Зрештою, такі процедури мають і психологічні ефекти, адже деякі люди відчувають підвищення настрою та енергії після холодного занурення, можливо, через викид ендорфінів та адреналіну, але це потребує додаткових досліджень. Як наслідок, в таких людей кращий сон і менше відчуття стресу.

Однак багато експертів наголошують, що дослідження користі від регулярного охолодження досі залишаються слабкими та непереконливими. Тому багато що вирішують індивідуальні фактори та особливості організму тої чи іншої людини.

Говорячи про недоліки цього знаття, їх справді багато. Бо холодові занурення пов’язані з низкою ризиків:

• Холодовий шок – різке занурення може викликати неконтрольоване глибоке дихання, підвищення тиску і серцевої активності, що небезпечно для людей із серцево-судинними проблемами;
• Ризик гіпотермії і зниження температури тіла, особливо при тривалому перебуванні в крижаній воді;
• Проблеми з серцем та диханням у людей з хронічними захворюваннями або поганою фізичною підготовкою;
• Небезпека втрати орієнтації чи координації і навіть ризик утоплення через холодовий шок або слабкість у воді.

І цей перелік ще довгий. Тому медики одностайні в тому, що така холодова терапія має йти обережно, особливо для людей із серцевими, дихальними чи судинними проблемами, і перед першою спробою краще консультуватися з лікарем. А одноразове пірнання раз на рік не дає користі для здоров’я, лише створює сильний стрес для організму.

Як правильно підготуватися

фото: ДСНС

Звісно, що пірнання в ополонку – це особистий вибір. Для деяких це може бути культурним чи емоційним досвідом, а для інших – просто екстремальний спортивний виклик.

Якщо ви все ж вирішили спробувати, дотримуйтесь правил безпеки:

• Якщо у вас є якісь захворювання, порадьтеся з лікарем заздалегідь – це обов’язково;
• Почніть загартовування за кілька місяців: холодний душ, поступове зниження температури;
• Перед ополонкою зробіть розминку, не пийте алкоголь;
• Занурюйтесь на 3–10 секунд (не більше!), не пірнайте з головою вперше;
• Заходьте повільно, виходьте швидко, одягніться тепло відразу, випийте гарячого чаю.

Також важливо, щоб таке занурення відбувалося під наглядом рятувальників та медиків у спеціально відведених місцях. Адже у разі якоїсь непередбачуваної ситуації, вам зможуть допомогти.

Тож, свято Водохреща дійсно має глибоке духовне значення й історичні корені, пов’язані з хрещенням Ісуса Христа та освяченням води. Але масове пірнання в ополонку – сучасна практика, яка не є обов’язковою частиною релігійного обряду. Переваги занурення в холодну воду можуть бути, але супроводжуються реальними ризиками, особливо без підготовки чи при наявності медичних проблем.

ЕСПРЕСО

Читайте також: Маршрути безбар’єрності: у Тальному розпочинають системну роботу над доступним містом

Читайте нас також в Telegram!