Вісті Черкащини Пасічник у четвертому коліні: родина бджолярів привезла сімейну справу з Луганщини на Черкащину
Сім’я бджолярів із Луганщини перевезла на Черкащину родинний бізнес — пасіку. У 2014-му попри обстріли вдалося вивезти 30 бджолиних сімей та вулики, які дісталися від діда.
Завдяки працелюбності та грантовим програмам на розвиток бджільництва продовжили родинну справу на Черкащині, розповів голова родини Олексій Конюша.
Нині Олексій готує бджіл до зими: обробляє комах від шкідників, десь скорочує гніздо, десь додає меду.
“Бджоли споживають мед і потім перероблюють його на тепло. Завдяки цьому виживають”, — розповів він.
Важливо не турбувати працьовитих комах, яких бджоляр Олексій Конюша називає лагідно — “дівчата”. Бджільництво він любить з дитинства. Змалку знав усе про бджіл:
“Бджола за все своє життя збирає менше, ніж ложку меду. І тому батьки завжди мені казали, що треба цінувати працю не людини, а бджоли. Вона живе 40 днів”.
Відтоді пасічник у четвертому поколінні поважає бджіл та працю своїх батьків:
“Усе життя бджільництво було нашою основною справою. Батьки заробляли тільки цим. Ця справа мотивує, бо ти відповідаєш за те, щоб це продовжувалося, було цікавим, ішло в ногу з часом”.
Олексій показав батьківські вулики у селі Бобриця та власну корпусну пасіку у сусідніх Ковалях. Розширитися до трьохсот бджолиних сімей на Черкащині йому вдалося крок за кроком:
“Ми переїхали у 2014 році. Жили в Луганській області, Лутугівському районі. Там займалися бджільництвом. І так склалося, що пасіка знаходилася неподалік Луганського аеропорту. Вона дуже постраждала в момент бойових дій. Виїжджали ми двома п’ятитонниками, вивозили бджіл”.
Основне, що вивезли, додав Олексій, – знання та бажання продовжувати свою справу. Відтоді родина бере участь у грантових програмах, створила свій бренд “Конюшина” та урізноманітнила товари, розповіла дружина Анастасія.
Вона показала баночки з акацієвим медом, ласощі з горішками та крем-мед:
“Розпочався сезон подарунків, то ми вже приймаємо замовлення на корпоративні подарунки”.
Поряд “допомагають” перші дегустатори продукції – вже п’яте покоління – Мирослава та Олексій. Їхній тато сподівається, що діти підхоплять родинну справу.
“Хочеться налагодити справу так, щоб у дітей не було й думки цим не займатися. Щоб це було круто, престижно і щоб вони розуміли, що це справа життя, корисна для людей”, – зазначив він.
