Вісті Черкащини Одесит, який врятував мільйони від чуми та холери
Він випробовував вакцини на собі, їздив індійськими селами на бричці, рятуючи тисячі людей від смерті, і відмовлявся від нагород, бо найбільшою цінністю вважав врятовані життя.
Світ називав його «великою душею», а історія — рятівником мільйонів. Це історія про бактеріолога Володимира Хавкіна з Одеси, яку дослідив #ШоТам.
Юнак з Одеси створив вакцину, що змінила історію медицини
Володимир народився у 1860 році в родині бідного єврейського вчителя. Невдовзі сім’я перебралася з Одеси до Бердянська у пошуках кращої долі. Тут хлопчик закінчив єврейську школу, а згодом і гімназію.
Відтак хлопець вступив на природничий факультет до Одеського університету, де став учнем відомого Іллі Мечникова. Саме в університетські роки у Володимира проявилися неабиякі здібності та бажання присвятити життя науці.
Проте студентські роки збіглися з політичними заворушеннями, Володимир не міг залишатися осторонь. За участь у революційній організації «Народна воля» його відрахували — але Мечников домігся повернення Хавкіна до навчання. Однак за рік молодого науковця знову відрахували через революційні погляди.
Вдруге Ілля Мечников допомагає своєму найталановитішому учню.
Попри відрахування з університету Володимир Хавкін склав екстерном іспити й захистив дисертацію на звання кандидата природничих наук.
Через антисемітські обмеження в російській імперії, Хавкін змушений емігрувати — спочатку до Швейцарії, потім до Франції. У Парижі він працював в Інституті Пастера, як бібліотекар, щоб мати доступ до лабораторії.
У 1892 році, коли Європу накрила пандемія холери, молодий вчений створив вакцину проти неї і випробував її на собі. Так, Володимир Хавкін став першовідкривачем ефективної бактеріальної вакцини.
Свою розробку Хавкін пропонував російському імператору безкоштовно, де теж був спалах холери, але той відмовився. Натомість уряд Великої Британії зацікавився вакциною — у їхній індійській колонії саме лютувала холера. Вченого відрядили до Калькутти.
Проте на Володимира й там чекали випробування. Індуїстські релігійні заборони не дозволяли використовувати препарати, виготовлені на тваринній основі. Релігійні кола розпочали запекле протистояння проти вченого, а йому неодноразово погрожували фізичною розправою. Аби розвіяти сумніви, Хавкін перед очима хворих зробив собі щеплення та довів ефективність вакцини.
Він мандрував східною Індією на кінній бричці з одним лише кучером і за два з половиною роки особисто вакцинував 42 тисячі людей. Місцеві називали його «великим білим цілителем» та махатмою — «великою душею».
Показники захворюваності та смертності в Індії різко знизилися. Згодом учений сам захворів на тропічну малярію й ледь не помер. Після одужання повернувся до Європи, де продовжив дослідження.
У 1896 році вчений взявся боротися з бубонною чумою у Бомбеї. Усього за три місяці в імпровізованій лабораторії він розробив перші зразки вакцини від чуми й знову випробував її на собі.
Вакцина врятувала чотири мільйони людей, а лабораторія перетворилася на потужний дослідницький інститут, що нині носить ім’я Хавкіна та досі виробляє вакцини.
За життя Хавкін відмовлявся від премій, вважаючи найбільшою нагородою врятовані життя. Єдиною відзнакою, яку він прийняв, став орден Індійської імперії з рук королеви Вікторії.
Останні роки життя Володимир провів у Європі, був відданим філантропом і прихильником ортодоксального юдаїзму. Жив скромно, а більшість коштів віддавав на благодійність, часто — анонімно. Перед смертю вчений знову відвідав рідну Одесу.
В історії медицини Володимир Хавкін залишився як людина, яка власним життям і знаннями врятувала мільйони, не шукаючи слави, а лише можливості допомогти. Він помер у Швейцарії 28 жовтня 1930 року.
