Вісті Черкащини Нова можливість завоювати Україну. На яку кризу робить ставку Путін
Цю технологію можна назвати класичною для Кремля
Є щось символічне в тому, що напередодні чергових роковин Голодомору-геноциду стало відомо про пошук доказів щодо причетності президента Росії Володимира Путіна до створення умов для умисного голоду в Україні ще напередодні «великого вторгнення», — пише Віталій Портников.
Правозахисники з міжнародного альянсу Global Rights Compliance зібрали докази, які свідчать: важливою метою російських окупантів були запаси українського збіжжя, існував план розкрадання продовольства у безпрецедентних масштабах.
Цю технологію доведення населення до покори можна назвати класичною для Кремля. Упродовж десятиріч у Росії намагалися стверджувати, про помилковість тверджень щодо штучності організованого Йосипом Сталіним Голодомору, підкреслювали, що голод був у багатьох регіонах Радянського Союзу й Україна тут — просто не виняток.
Але «забували» додати, що в Україні та в населених українцями районах СРСР (скажімо, на Кубані), як і в тому ж Казахстані, у людей не просто відбирали хліб, але й створювали «резервації Голоду», звідки не було виходу, бо всі дороги охоронялися радянськими силовиками. Це і є та сама «денацифікація»
Держава, яка хоче допомогти людям врятуватися, сприяє їхньому переселенню в райони, де є продовольство. Держава, зацікавлена у масовій загибелі населення, створює умови для такої загибелі за допомогою грубої сили.
Сталін, цей «спеціаліст з національного питання» й перший нарком з питань національностей у більшовицькому уряді, точно знав, що він робить. На початок 1930-х памʼять про справжню українську державність ще була живою, пройшло трішки більше від десятиріччя після окупації України більшовиками.
Серед тих, кого Сталін прирік на смерть, могло бути чимало прихильників і виборців українських політичних партій. Більшовицький вождь таким чином бажав винищити не тільки національну еліту, яка гинула у таборах і вʼязницях Радянського Союзу. Він прагнув знищити й тих, для кого ця еліта працювала. Він намагався вбити саму памʼять про суверенну Україну. Саме тому йому був потрібен штучний голод.
Якщо хочете, це і є та сама «денацифікація», про яку з перших днів масштабної війни волають російські пропагандисти, — спроба знищити не тільки еліту, але й народ.
Але плани Путіна можна назвати навіть більш масштабними, ніж плани Сталіна. Сталін забирав зерно в українських селян й продавав його до інших країн. Путін також не гребує торгувати краденим. Однак водночас він створює умови для ймовірного контрольованого голоду й соціальних заворушень у країнах Глобального Півдня.
Російський президент добре усвідомлює, що такі проблеми обов’язково призведуть до того, що тисячі людей зі знедолених країн будуть шукати кращої долі у Європі. А це — нова масштабна міграційна криза. А це — нові проблеми європейських суспільств. А це — тріумф популістських партій, чиї лідери заявляють про необхідність налагодження стосунків з Росією. І так відкривається нова можливість завоювати Україну. Хай за допомогою не українського, так чужого Голоду — але технологія залишається незмінною. Незмінною залишається ставка на смерть.
