Вісті Черкащини “Не одягайте кольорових сорочок”: чи всі сучасні вишиванки є істинно українськими
“Не одягайте кольорових сорочок у День вишиванки”. Із таким проханням до черкащан звертається майстриня Наталія Крамна-Таран. Жінка говорить: жовті, блакитні чи червоні вишиванки, хоч і є гарними, однак, мають мало спільного з традиційною українською вишитою сорочкою.
Чому не кожну вишиту сорочку можна назвати істинно українською та що не так із вишивкою хрестиком, майстриня розповіла “18000”
«
Вишиті на білому чи кольоровому полотні сорочки маки й троянди, різнобарвні й чіткі орнаменти квіток. Нині такі вишиванки чи не найчастіше пропонують українському покупцеві, акцентуючи на їхній автентичності. Однак за словами черкаської майстрині Наталії Крамної-Таран, назвати їх істинно українськими не можна, адже сто чи двісті років тому наші предки не вишивали сорочок на кольоровому полотні. А одягнути дівчині сорочку без плахти чи фартуха розцінювалось, як вийти в люди у спідній білизні. Нині ж сукні-вишиванки набирають все більшої популярності, особливо на весіллях.
Для мене кольорові сукні – це не українські сукні. Так, вони мають право існувати, однак не стосуються давнього одягу. Наші вишиті сорочки завжди виконувались на тканинах натуральних кольорів: її із сірого могли вибілити на сонці, однак не пофарбувати. Фарбували тканину росіяни. У них навіть є поняття “красная рубаха”. Саме вони вишивали сорочки на кольорових тканинах.
Наталія Крамна-Таран
майстриня
Російська “красная рубаха” / Фото із сайту Ярмарка майстрів
Водночас українські сорочки не були позбавлені барв, адже поряд із білими чи сірими вишивалися й кольоровими нитками, які виготовляли з натуральних барвників.
Нитки могли фарбувати в червоний. Аби отримати цей колір, потрібно було зробити відвар із червеців (комах, – ред.) й вимочити їх у ньому. А от чорний було важко отримати з природних барвників, тому багато давніших сорочок вишиті або червоними, або червоними з синіми нитками.
Наталія Крамна-Таран
майстриня.
Традиційні українські вишиті сорочки
Спостерігати відмінності в кольоровій гамі орнаментів можемо навіть у межах Черкаської області. Так, старовинна вишивка Лівобережжя Черкащини – це сірі, бежеві чи білі кольори ниток. Натомість на центральній Черкащині були поширені так звані мальовані сорочки, які могли вишиватися як чисто чорними чи чисто червоними нитками, так і червоно-чорними. Якщо ж брати регіони, які увійшли до Черкащини з Вінниччини, то це сорочки, у яких багато чорного кольору, а також є вкраплення фіолетового й зеленого.
Сорочка з Лівобережжя Черкащини
Щодо такої техніки вишивання як хрестиком пані Наталія говорить, що наші предки не користувалися нею як основною аж до середини ХІХ ст. Нині ж саме нею вишиті більшість сорочок у магазинах. Натомість раніше українці мали близько 200 інших технік – штапівку, солов’їні вічка, вирізування, геометричну гладь та інші. Однак вони почали забуватись, коли з’явилось мило Генріха Брокара.
Вишивка хрестиком або ж брокарівська вишивка не є істинно автентичною та старовинною. Вона існувала, однак була додатковою технікою в українців. Усе змінилось у середині ХІХ ст., коли в Москві француз Генріх Брокар відкрив фабрику, на якій випускали парфуми та мило. Коли дороге мило там упаковували в гарну коробку, то для бідніших на ярмарках його різали на шматки й замотували у папір. На цьому папері були надруковані хрестикові реалістичні орнаменти квітів. Таким чином, ті, хто купував мило, вишивали ці прості орнаменти вдома й почали забувати старовинні техніки.
Наталія Крамна-Таран
майстриня
Брокарівська вишивка
Саме із того часу в Україні почали поширюватися реалістичні рослинні візерунки, які витіснили більш давні геометричні орнаменти. Зокрема, якщо раніше майже на кожній старовинній сорочці можна було побачити ромб, кривульки, сваргу чи ламані дерева, то відтоді зображати почали здебільшого скопійовані з обгорток квіти й рослини.
Не втратили своєї популярності реалістичні квіткові візерунки й досі. Однак тим, хто хоче мати в своєму гардеробі справжню українську вишиту сорочку, пані Наталія радить глибше вивчати історію народного одягу, а також походити по музеях, аби побачити справжні українські вишиванки та орнаменти на них.
