Написав гімн України за пів години, у тексті були “москалі погані”: до роковин смерті Павла Чубинського

У огляді Еспресо розповість про життя і творчість громадського діяча, і як він створив нині найвідоміший твір усього за півгодини.

Дитинство та юність Павла Чубинського

Народився Павло Чубинський 27 січня 1839 року у Борисполі. На той час це була Полтавська губернія, а нині Київщина. Походив хоч і з небагатої, але шляхетської родини.

Початкову освіту здобув вдома. Навчала його матір та домашні учителі.

Ще змалку захоплювався географією, мріяв про далекі подорожі. Після закінчення Другої київської гімназії вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Там став активним учасником української громади.

Дописував у журнал “Основа”, де й познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем, Василем Білозерським. Згодом отримав науковий ступінь кандидата правознавства.

Повернувся до рідного Борисполя, де хотів відкрити безкоштовну сільську школу, але місцева влада йому на це довзолу так і не дала.

Громадська діяльність

Через деякий час, у 1862 році в Києві доєднався до українофілького об’єднання “Стара громада”. Там він був серед перших учасників, разом з Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким, Тадеєм Рильським. Невдовзі проти них завели кримінальну справу. У вересні того року поліція виявила прокламацію українською мовою “Усім добрим людям”.

Тієї осені, у 1862 році, Павло Чубинський написав вірш “Ще не вмерла Україна”, який став текстом національного гімну українського народу.

Через рік вимушено виїхав до Архангельська, де працював судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету. Сім років у засланні в українець Чубинський працював на російську науку. За його ініціативою надіслано експедицію навіть на Нову Землю (до слова, українські полярники, які вирушають на зимівлю в Антарктиду, не випадково покладають квіти до пам’ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).

Лише через сім років – у 1869-му він дістав дозвіл на повернення до України. Брав участь у експедиції, яка досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію.

Сімейне життя

У 1872 році Павло Чубинський одружився. Його дружиною стала  – Катерина Порозова. Мав четверо дітей, з якийх Олександра була оперною співачкою, Михайло – професором-криміналістом (був міністром юстиції в уряді гетьмана Скоропадського, мав статус генерального прокурора), Федір – ветеринаром, а Павло – інженером. Правнук Чубинського Володимир, поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство.

В Емському указі 1876 році, скерованому проти української мови та українофілів, вказувалося на необхідність вислання Павла Чубинського та історика Михайла Драгоманова як небезпечних агітаторів. Того ж року Чубинського вислали з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях.

Через три роки після цього, Чубинський тяжко захворів і до кінця життя через параліч був прикутий до ліжка.

Помер 26 січня 1884 року, не доживши одного дня до свого 45-ліття. Прощалися з Чубинським в церкві Різдва Христового. Похований у Борисполі.

Створення гімну “Ще не вмерла Україна”

Сучасники Чубинського згадували, як на одній із вечірок у Павла Чубинського сербські студенти Київського університету почали співати патріотичну пісню,  в якій були рядки “срце бије и крв лије за своју слободу”. Господарю композиція дуже сподобалася. Він покинув товариство, подавшись в іншу кімнату, а через пів години вийшов з текстом “Ще не вмерла Україна”, який відразу ж хором проспівали на сербську мелодію.

Перша публікація тексту відбулась 1863 року у львівському журналі “Мета”. Там він був розміщений поруч із віршами Тараса Шевченка. Зважаючи, що і стиль написання був схожим, поезію в Галичині довго приписували саме авторству Шевченка.

Початкова версія суттєво відрізняється від пізніших варіантів. Вона згадувала таких історичних постатей, як Северин Наливайко, Максим Залізняк, Тарас Трясило і містила звертання до Богдана Хмельницького:

“Ой Богдане, Богдане,
Славний наш гетьмане!
На-що віддавъ Україну
Москалям поганимъ?!”

Структура і побудова твору, поділ на куплети та приспів вказують, що автор відразу писав писав поезію, як пісню. Дехто вважає, що у ритмі вірша Чубинський орієнтувався на “Мазурку Домбровського”, що зараз є польським гімном. Леся Українка та Леонід Білецький згадували, як пісню співали на мотив сербського гімну, а Михайло Драгоманов – на мотив чеської пісні. Музику до  вірша писав близький друг Чубинського Микола Лисенко. Та найбільш відомою стала версія пісні на музику греко-католицького священника Михайла Вербицького, яка зараз і є офіційною мелодією державного гімну.

Перший відомий аудіозапис виконання українського національного гімну було зроблено в жовтні 1910 року у Кельні в місцевому відділені компанії аудіозапису класичної музики Gramophon. Виконав гімн знаменитий український оперний співак-тенор Модест Менцинський. У ньому є, зокрема, такі рядки:

“Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва,

Щоб не стратить марно нам свойого юнацтва”

Гімн України

У факті перетворення пісні “Ще не вмерла” на національний гімн видання “Історична правда” вбачала велику заслугу Івана Франка.

“Мало хто сьогодні говорить про те, що саме Іван Франко та Леся Українка вперше визначили “Ще не вмерла Україна” як національний гімн”, – йдеться в матеріалі. Там описують, як Франко ініціював постійне виконання студентством і побратимами цієї пісні, перетворюючи її на національний гімн.

У 1917 році “Ще не вмерла Україна” була проголошена гімном Української Народної Республіки. Перший переклад гімну іноземною мовою був опублікований у знаменитій  американській газеті The New York Times 17 червня 1918 року. Пр перекладі “роса на сонці” стала “снігом, що розтане навесні”, а козацький рід – “могутніми козацькими сміливцями”.

фото: armyinform.com.ua

15 березня 1939 року “Ще не вмерла Україна” затверджений гімном Карпатської України.

У радянські часи гімн був під забороною, а за його виконання можна було потрапити в табори. Вперше після довгої перерви тривалої заборони “Ще не вмерла Україна” публічно прозвучала на фестивалі “Червона рута” 1989 року. Його почав співати бард Василь Жданкін, його підтримали на сцені Віктор Морозов та Едуард Драч.

Ще через два роки, після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року пісню на слова Чубинського заспівали присутні в залі члени Верховної Ради УРСР. Офіційно “Ще не вмерла Україна” став державним гімном 15 січня 1992 року. Однак тоді парламент затвердив лише його музичну редакцію авторства Вербицького. Лише 6 березня 2003 року Верховна Рада нарешті ухвалила Закон “Про Державний Гімн України”, згідно з яким текстом гімну затвердили перший куплет і приспів пісні Павла Чубинського, з першим рядком в редакції “Ще не вмерла УкраїнИ і слава, і воля”.

Цікаві факти 

У 1875 року отримав Золоту медаль на міжнародній виставці у Парижі за науково-дослідницькі праці з етнографії. Записав майже 400 тисяч обрядових пісень, 300 казок, звичаїв і прикмет.

У 2001 році в Борисполі було встановлено пам’ятник Чубинському.

Заснована Всеукраїнська премія імені Павла Чубинського, а також премія Чубинського від Бориспільської міської ради.

У 2019 року в Борисполі та в Білій Церкві відбувся “ЧубинськийFEST”.

14 січня 2009 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну монету “Павло Чубинський”.

ЕСПРЕСО

Читайте також: Маршрути безбар’єрності: у Тальному розпочинають системну роботу над доступним містом

Читайте нас також в Telegram!