Вісті Черкащини Між ріпаком, акацією та соняхом: як пасічник розвиває медову справу у ярах Чигиринщини
Пасічництво в Черкаській області – це робота, яка вимагає щоденної уваги й любові до бджіл. Попри цьогорічні заморозки й посуху, бджолярі зберігають вірність своїй справі: доглядають бджолородини, підтримують пасіки та відбирають натуральний мед. Серед них і наш герой, який понад 12 років присвятив справі догляду за бджолородинами та збереженню медової справи, пасічник з Чигиринщини – Ігор Тарануха.
Спроба домовитися про розмову із ним починається із попередження: пасічник встає із сонцем, о п’ятій ранку, і лягає спати з півнями, о дев’ятій вечора. Тому наше інтерв’ю відбулося зрання. Опісля він вирушив у яр до вуликів.
– Бджоли навчили мене порядку, бути спокійним і приходити у гарному настрої, тому що вони це відчувають і від цього залежить, чи дадуть вони попрацювати біля вулика. Бджоли збирають мед не для нас, а для себе, а ми його відбираємо. У середньому за сезон комаха може зібрати 150 кілограм меду, але і споживає близько 100-120 кілограмів, – поважно розповідає про свою справу герой статті.
Він розповів для “18000” про наслідки заморозків і посухи для медозбору та про річний цикл пасічництва в Черкаській області. Також поділився нюансами кочівлі, розказав про крем-мед і правила зберігання, а ще поговорили – про сімейну команду “Холодноярський медник”.
Заморозки і посуха у Черкаській області: вплив на медозбір
За словами пасічника, несприятливі погодні умови у цьому році, зокрема заморозки у травні і холодний червень, зменшили медозбір у 5-10 разів.
– Зважаючи на минулорічну посуху, я прогнозував, що медозбір буде обмежений, але все склалося ще гірше. Зараз у мене є 30 порожніх діжок, які ніколи не пустували на кінець сезону. Якщо раніше відкачував, умовно, тонну меду, то на зараз – сто кілограмів. Цього року акацієвого, липового і меду з весняного різнотрав’я майже немає, – розповідає Ігор Тарануха.
Пасіка Ігоря Таранухи на Чигиринщині
За його оцінкою, цьогоріч збір акацієвого меду – це близько 10 % від торішнього врожаю, бо рослина вимерзла.
– А той мед з акації, який бджоли встигли принести, вони самі споживали під час похолодання. Зазвичай акацієвого меду я викачував три діжки по 200 літрів, а цього року отримав три відра по 20 літрів. Цей мед вже заброньований на дні народження моїх друзів. Буду його дарувати і говорити, що це цьогорічне золото, – жартує бджоляр.
Щодо липового меду, його медозбір у черкаському регіоні зазвичай менший, ніж акацієвого. Але попередні два роки мали гарний збір із липи, а цього року липовий мед навіть не качали, бо липа не квітувала через засуху.
Поле квітучого ріпаку перед дощем на Черкащині
Товарного меду з ріпаку цьогоріч у регіоні немає теж. Під час цвітіння ріпака погодні умови категорично не сприяли нектаровиділенню. До того ж його посіяли менше.
– Рослина не встигала за короткий весняний день, скажімо, відійти від шоку і ще виділити нектар, щоб заманити бджіл до себе в квіточку. Я виходив зранку на вулицю, а там мінус сім. Нормально приїхав на ріпак… і кришки попримерзали до вуликів, – констатує пасічник.
Так через малу кількість меду на ринку попит і ціна на нього зростуть.
– Якщо раніше ціна на мед із різнотрав’я і соняшнику була занижена, хоча, вважаю, це несправедливо, бо це найкращі українські меди, то зараз вони будуть оцінені принаймні у роздрібному сегменті, – пояснює пасічник.
За його словами, холодна весна вплинула не лише на медозбір, але й на розвиток самих бджіл.
– Коли нема приносу нектару, бджолородини зупиняються у розвитку, матка перестає відкладати яєчка і родини ослаблені. Прогноз такий, що дуже багато бджолородин загине, тому що фізіологічно вони не розвинулися і не набрали сил до зими, – розповідає Ігор Тарануха. – А на пасіках, які були біля великих посівів соняшнику, бджоли працювали насамперед на медозбір, забувши про вирощування дітей. І може статися така ситуація: повні вулики меду, а бджіл на осінь немає. Цей рік настільки критичний, що пасічники, які збережуть бізнес, будуть дуже багатими людьми.
Бджола на квітці “синяк” збирає нектар
Поміж вуликів: яким є рік пасічника?
Ігор Тарануха розповідає, що весну пасічники розпочинають із огляду бджіл, ревізії сімей. Бджолярі перевіряють, чи є матка, який її стан, роблять помітки. Наступний швидкий огляд відбувається, коли на вулиці тепліє до 16-18 градусів.
– Далі починається найактивніший період: розширення сімей, постановка вощини, вирівнювання. У проміжках між цим – переїзди на ріпак, акацію, липу і збирання меду. Все це продовжується до останнього медозбору, у нашому регіоні це соняшниковий, – говорить бджоляр.
Бджоляр Ігор Тарануха на пасіці
Опісля він повертає вулики на основний точóк (розміщення кількох вуликів у одному місці, – ред.) – у село Мельники. Однак деякі пасічники везуть своїх бджіл ще на запилення. Це коли аграрії сіють, наприклад, соняшник для насіння або інші рослини і запрошують бджолярів за кошти привезти пасіки для запилення. Під час цього процесу меду бджоли практично не збирають, вони лише виконують функцію запилювачів. Тому бджолородин потрібно на гектар більше, ніж для медозбору.
– На цьому побудований весь бізнес американського бджільництва, а мед там вважають побічним продуктом. А у нас навпаки, – зазначає пасічник. – Коли закінчився медозбір, ми відбираємо мед і знову проводимо ревізію, перевіряємо матки, замінюємо старих на молодих. Продуктивний вік маток – до трьох років, бо далі вона вже не може працювати так продуктивно, як молода.
Бджоляр розповів, що матки, за міжнародною класифікацією, щороку помічають іншим кольором. Це роблять для того, аби знати, з якого матка року. Цьогоріч їх помічали синім кольором, минулого – зеленим, а позаминулого – червоним. Перед тим був жовтий, а ще раніше – білий.
Бджоли. Матка позначена червоним кольором
Улітку професійні пасічники майже не мають вихідних. Але їхня робота залежить від погоди, бо під час дощу з бджолами на вулиці не працюють.
Після осінньої ревізії бджолородин пасічники переходять до обробки вуликів від шкідників, зокрема кліщів. Далі проводять ревізію кормів.
– Я контролюю вагу вулика. Для зимівлі на моїй пасіці кожній бджолородині мінімально потрібно 6-7 кілограмів меду. У вулику на зиму я стараюсь залишити 15-20 кілограмів меду. Це тому, що весною бджоли починають розвиватися і споживають дуже багато меду, може бути навіть по кілограму в день, – пояснює бджоляр.
Коли стає прохолодно і бджоли перестають літати, Ігор Тарануха накриває свої вулики зверху брезентом. Це для того, щоб убезпечити їх від надмірної вологи, замерзання, обледеніння тощо. На цьому сезон роботи з бджолами фізично закінчується.
Що пасічники роблять зимою?
Далі починається сезон роботи в майстерні. Зимою пасічники ремонтують старі вулики, виготовляють або купують нові, збирають рамки.
А восени та навесні у Черкасах організовують всеукраїнську виставку з бджільництва.
– Пасічники та виробники обладнання для відбору і обробки меду з усієї України з’їжджаються, привозять свою продукцію та станки. Для нас це привід зібратися, поділитися досвідом, провести конференцію, тому що все розвивається, змінюється і вдосконалюється.
Таку ж виставку планують організувати і цієї осені.
Крім того, з осені до весни Ігор Тарануха займається відбудовою сіл неподалік від Херсону. А також у Мельниківській громаді волонтери виготовляють енергетичні батончики для військових, серед них і пасічник.
Ігор Тарануха під час відбудови будинків на Херсонщині
Виготовлення енергетичних батончиків для захисників у Мельниках
“Мед завжди був на столі”
– Я виріс у селі. Батько був водієм вантажного автомобіля і часто перевозив пасіки, тому мед у нас завжди був на столі. Хліб намазуєш медом, а він такий ароматний, – пригадує дитинство пасічник. – Переважно, це був мед або з різнотрав’я, або гречаний, бо тоді сіяли багато гречки. І що таке різнотравний мед у ті часи? Раніше мед качали один-два рази за сезон, тому він і був з різнотрав’я. Пам’ятаю мама казала, що тоді трилітрова банка меду коштувала 25 рублів при зарплаті в 70 рублів.
Попри любов до меду, із бджолами у дитинстві Ігор Тарануха не контактував і ніколи не цікавився вуликами. Знав лише, що колгоспна пасіка розташована біля школи і думав, що бджоли це щось “страшне”, бо вони “кусаються”.
За освітою Ігор Тарануха – інженер-будівельник. Близько 15 років тому його друзі, які займаються бджільництвом, запропонували попрацювати з бджолами, вважаючи, що йому це має сподобатися.
– Тоді я був підприємцем, займався металопластиковими вікнами, мені було не до цього взагалі. Але моя сім’я споживала доволі багато меду, приблизно 20-ти літрове відро за рік. Я купував його спонтанно, то там, то там, і не завжди він був якісний, – розповідає чоловік.
Мед із забрусом (верхній шар воску на стільниках у вулику, який бджоли запечатують восковою кришечкою після того, як мед дозрів, – ред.)
Пізніше приятелі пана Ігоря продавали одну з пасік і попросили його пошукати покупця.
– Запропонував пасіку знайомому і повіз його дивитися на вулики. Цілий день я пропрацював із ним поряд без маски і рукавиць. Ми шукали маток, переставляли рамки, проводили ревізію сімей. Оскільки я не знав нічого про бджіл, то страху у мене не було. А наприкінці мій товариш каже: “То продайте пасіку Ігорю”. Переночувавши з цією ідеєю, я вирішив придбати дев’ять бджолородин, – пригадує черкащанин.
Так 12 років тому він розпочав займатися пасічництвом. Знайомі, які запропонували Ігореві придбати пасіку, зобов’язалися йому з нею допомогти у перший час, навчали його.
– У мене було два сенсея. Перший навчив мене розрізняти, що таке матка, а що таке бджола. І головне, він допоміг мені у розробленні і виготовленні конструкції свого вулика, навчив працювати з деревом, – із вдячністю говорить Ігор Тарануха.
Бджоли на медових рамках
Тому всі свої вулики і рамки до них пасічник виготовляв власноруч на станках. А другий вчитель навчив черкащанина кочувати, добувати мед і заробляти на цьому.
– Це удача, бо професійні пасічники, які працюють з хорошою рентабельністю, дуже закриті люди і рідко діляться такими тонкощами. Крім того, я перечитав практично всі книги з бджільництва, які були доступні. Дотепер я пройшов навчання, маю знання і технологічний процес на моїй пасіці, – додає пан Ігор.
Пасіка із понад двісті бджолородин
Однак, говорить бджоляр, без казусів не обійшлося. У перший рік пасічництва почав стрімко розширювати пасіку через незнання. Із дев’яти бджолородин розвів 25.
– Я зробив величезний вулик на 25 рамок. Бачив пусту рамку і ставив її на інший край вулика, щоб не заважала бджолам, а на ній вже були яєчка, які відклала матка. Бджолородина розуміла це як втрату матки і виводила нову молоду матку. Я при наступному огляді дивлюся, а там вже дві матки. Так тривало, поки не розібрався, – пригадує пасічник. – А потім підключився азарт на збільшення, думав, щобільше вуликів, то більше меду. Так і розширював пасіку.
Вже цієї весни пасіка пана Ігоря налічувала близько 230 бджолородин. Вони перебувають на різних точкáх у Чигиринському районі. Це потрібно, бо якщо в одному місці щось станеться, наприклад, ураган або вулики поваляє вітром, то частина пасіки на іншому точку вціліє. Крім того, на різних локаціях – різні медоноси, відповідно, можна отримати різний мед.
Пасіка Ігоря Таранухи на Чигиринщині
– Навіть якщо і там, і там росте соняшник, то мед з нього може різнитися за смаком. Бджоли не летять лише на соняшник, вони додають нектар інших трав, які є поруч, – пояснює пасічник. – Наприклад, минулого року в Головківці були великі площі буркуна (рослина, яка росте на полях і луках, – ред.) і я отримав дуже смачний мед. Його визначили як мед буркуна. Хоча більше там було соняха, але буркун свій смак передавав.
“Найважче у пасічництві – кочівля”
Ігор Тарануха розповів, що пасічники, які хочуть отримати багато меду, на період медозбору перевозять свої вулики на Кіровоградщину, бо там краще нектаровиділення. Однак зазначає, потрібно зважати і на погоду, бо цьогоріч засуха та заморозки не дали нормально розвиватися рослинам навіть там, тому економічного ефекту від переїзду не було б. А перевезення пасіки – це великі фінансові та фізичні витрати. Процес відбувається уночі, поки у вулику немає льоту. Так бджоляр проводить до трьох діб на ногах.
– Стандартно в середньому вулику від кілограма до двох кілограмів бджіл. Вранці вони вилітають, це видно по вагах, вулик легшає на кілограм. Ввечері бджоли повертаються із нектаром і ми бачимо плюс два кілограми на вагах. Тому вулики вдень не перевозять, бо бджоли повернуться на ніч, а “будиночка” немає, – ділиться бджоляр.
Бджоли на підсніжниках
Крім того, він зазначив, що у літній період багато бджіл також залишаються ночувати на медоносах. Тому що у спекотні дні, коли на вулиці температура повітря понад 30 градусів, бджоли працюють із 5 до 9 години, потім перебувають у вулику, щоб підтримати мікроклімат, і вилітають по нектар знову після 19 години, збирають його до повних сутінків. Вночі бджоли практично не літають. Вони зупиняються там, де їх застала ніч.
– Тому часто спостерігаємо, коли пасіка переїхала з одного місця на інше вночі, то на локації, де була пасіка, щодня збирається доволі багато бджіл. Для цього пасічник залишає там один вулик і потім повертається по нього, – пояснює тонкощі пан Ігор.
Точок з вуликами на Черкащині
Цікаво, що бджоли протягом життя ніколи не сплять. Вони можуть переходити в стан анабіозу зимою, коли уповільнюються всі фізіологічні процеси, але в сон вони ніколи не впадають. Також вони постійно створюють рух, самостійно регулюючи температуру у вулику. Там є постійний мікроклімат, температура у середньому становить 35 градусів, неважливо, на вулиці -20 чи +45.
– Звичайно, пасічники можуть допомогти бджолам підтримувати мікроклімат, тобто вулики мають бути добре сконструйовані і розташовані правильно, наприклад, у тіні або під деревами, якщо є така можливість. В іншому бджоли самі регулюють мікроклімат за рахунок рухів своїх тіл, – додав бджоляр.
Холодноярський медник – команда із трьох
Ігор Тарануха самостійно займається кочівлею, роботою з бджолами і відбором меду. Коли продукт переміщують у цех, на допомогу приходять дружина Юлія і дві дорослі доньки Аліна та Поліна.
– У селі побутовими справами займається мама Рая, а дівчата приїжджають на вихідні. Командою з трьох осіб ми можемо відкачувати по одній тонні меду за робочий день. Зараз помічника чоловічої статі знайти важко, тому використовую механізацію. У мене є спеціальне обладнання – апіліфт (пасічний візок-підйомник, – ред.), який піднімає тяжке, перевозить і вантажить на автомобіль, – розповідає бджоляр.
Ігор Тарануха на пасіці
Крем-мед
Також черкащанин має машину для кремування меду, яка за допомогою циклічного перемішування перетворює його на крем-мед.
– Процес триває близько тижня з циклом 15 на 45 хвилин. Шляхом перемішування у медові руйнуються кристали і з’являється продукт із практично невідчутною кристалізацією. Він не твердий, зручний для намазування на хліб чи булочку. Його також можна робити із різних медів. Наприклад, одна частина липового меду, інша – соняшникового. Так отримуємо доволі цікаві смаки, – зазначає пасічник.
Його сім’я допомагає також і в реалізації продукції. Цьогоріч старша дочка під час написання дипломної роботи розробила брендування для відібраних медів. Бренд назвали “Холодноярський медник”.
Літрова банка меду від Холодноярського медника
Зараз вулики ще розташовані на точках, у деяких місцях триває медозбір, а відкачування закінчиться у вересні.
Відповіді пасічника на найпоширеніші запитання
Наостанок ми запитали нашого героя про найпоширеніші питання щодо бджіл і меду, які цікавлять багатьох.
Що бджоли можуть “розповісти” про стан довкілля своєю поведінкою?
За словами пасічника, поведінка бджіл часто стає сигналом змін у природі.
– Досвідчений пасічник бачить по льоту бджіл, яка ситуація в природі і що буде. Наприклад, сонце світить, ні хмаринки, а бджоли раптом різко починають повертатися у вулик. Коли їх летить багато, це складно не помітити, уявіть, 250 тисяч комах одночасно повертаються додому. А за пів години починається гроза чи сильний дощ, – розповідає він.
Так само, якщо зранку ніби гарний день, а бджоли не вилітають. Так вони можуть реагувати на сильну спеку або магнітні бурі.
– Цілий день сиділи у вуликах, а о 19 годині почали активно літати і за дві години принесли чотири кілограми нектару. Це тому, що у спеку нектаровиділення зупиняється через випаровування, тож бджоли підлаштовуються під рослини, – додає пасічник.
Рамка із запечатаним розплодом
Поведінка бджіл показує і настрій сім’ї. Якщо комахи починають активно жалити, то це сигнал, що краще відкласти роботу у вулику або ж варто працювати у повному захисному одязі.
Бджоли мають королеву
Одна бджола не виживає в природі. Вони можуть вижити тільки колективно. Ще обов’язково у них повинна бути королева, якщо ї немає королеви, то ця колонія загине в найближчий час.
Який мед швидше кристалізується? Чому не кристалізується акацієвий мед?
За словами бджоляра, в акацієвому меді мало пилкових зерен, які пришвидшують кристалізацію, тому він довше залишається рідким. Найшвидше кристалізується ріпаковий мед, потім соняшниковий, липовий – за пів року, а в акацієвому за 3-4 роки на дні починають з’являтися кристали.
Що таке неякісний мед?
Бджоляр пояснив, що коли пасічники-початківці женуться за тим, щоб швидше відкачати мед і першими його продати, то відбирають ще не зрілий, незапечатаний мед. Тоді він – неякісний, бо з часом може забродити.
– Якщо бджоли не довели його до вологості 18-17 %, шансів забродити в нього дуже багато, особливо якщо порпатися у банці ложкою. Тому у мене є лише одна рекомендація, аби убезпечити себе від неякісної продукції – купувати мед у перевірених пасічників, яким ви довіряєте, – додає Ігор Тарануха.
Бджоли відбудовують стільники
Як правильно зберігати мед?
– Я не заливаю мед у трилітрові бутлі. Рекомендую фасувати його у літрову тару, а краще півлітрові баночки. Так мед краще зберігається, бо при кожному відкриванні баночки ми йому шкодимо. Адже у меду зазвичай вологість 18 %, а в навколишньому середовищі – вища. Кожне потрапляння повітря у мед погіршує його властивість, – пояснює пасічник.
