Маестро з Маріуполя, чиї картини коштують мільйони: 185 років Архипу Куїнджі за чию спадщину досі сперечаються

Про митця, чиї полотна коштують мільйони, – докладніше розповість Еспресо.

Походження Куїнджі

Молодий Архип Куїнджі, фото: Вікіпедія

Архип Куїнджі народився 1841 року (довгий час вважалося, що у 1842, бо художник точно не знав) в передмісті Маріуполя – селі Карасу (нині частина міста), в бідній родині шевця-урума. Прізвище Куїнджі з урумської (грецького діалекту) означає “золотар” або “майстер золотих справ”.

Уруми – це тюркомовна група греків Приазов’я, зокрема Маріупольщини, до якої належала й родина Архипа Куїнджі. За походженням вони – етнічні греки, переселені з Криму наприкінці XVIII століття до Північного Приазов’я, але з часом втратили грецьку мову й перейшли на тюркську (урумську), зберігши при цьому православну віру, грецькі прізвища та культурну ідентичність. Саме слово “урум” походить від “рум” – так у Османській імперії називали греків-християн.

У цьому багатокультурному середовищі Маріуполя XIX століття й виріс Архип Куїнджі: на перетині грецького походження, тюркської мови, українського степового простору та російської імперської реальності. Цей “пограничний” досвід – життя між культурами й ландшафтами – часто вважають важливим ключем до його мистецтва.

Тож Архип рано осиротів, вже у 6 років втратив батьків і його вихованням займалися родичі. Тому хлопчик був змушений сам заробляти на життя. Що він тільки не робив: пас гусей, працював на будівництві, рахував цеглу, допомагав у хлібній лавці, а згодом став ретушером у фотографів в Маріуполі, Одесі та Петербурзі. Навчання в школі давалося важко, зате малювати Архип почав рано – на клаптиках паперу, паркані чи в зошитах.

Шлях до визнання

“Місячна ніч на Дніпрі” (1880), фото: Вікіпедія

Цікавий факт: у 1855 році юний Куїнджі поїхав до Феодосії, щоб стати учнем знаменитого Івана Айвазовського. Та великий мариніст (тобто той, хто пензлем оспівує море) не оцінив його талант і доручив лише товкти фарби та фарбувати паркан.

Не витримавши такого ставлення, Архип поїхав до столиці імперії – Петербурга. Але до Академії мистецтв повноцінно він вступив лише з третьої спроби – спочатку як вільний слухач, а згодом став повноправним учнем.

У 1870-х роках Куїнджі стрімко здобув популярність завдяки новаторським пейзажам, де головним героєм було саме світло – місячне, вечірнє, сонячне. Його виставки в Петербурзі викликали ажіотаж: люди стояли в чергах цілий квартал, щоб побачити, наприклад, знамениту “Місячну ніч на Дніпрі” (1880). Картина мала такий ефект, що глядачі не вірили своїм очам – місячне сяйво здавалося живим. Куїнджі навіть використовував спеціальне освітлення на виставках, щоб підсилити ілюзію.

У 40 років, на піку слави, художник раптово “замовк”, адже протягом майже 20 років (з 1882-го) не показував жодної нової роботи, усамітнившись у майстерні й продовжував малювати. Він лікував птахів на даху, годував голубів і вів затворницьке життя. Причини цього “мовчання” досі загадка – можливо, розчарування в публіці чи бажання вдосконалюватися наодинці.

Сам Куїнджі з дружиною жив дуже скромно, а більшу частину заробітків від картин та прибутків від будинку віддавав на благодійність. У 1904 році він пожертвував Академії мистецтв 100 000 рублів на 24 щорічні премії для молодих художників. У 1909-му передав Спілці художників імені А. І. Куїнджі 150 000 рублів і свій кримський маєток, а також 11 700 рублів Імператорському товариству заохочення мистецтв на премію з пейзажного живопису. У сумі це були величезні кошти – за сучасними оцінками, мільйони доларів.

Особливості творчості та відомі картини

“Після дощу” (1879), фото: Вікіпедія

Куїнджі називають “чарівником світла” або “алхіміком світла”. Він майстерно працював з контрастами, тінями та градаціями освітлення, наближаючись до імпресіонізму, але залишаючись у реалістичній традиції.

Його палітра – насичена, але гармонійна, з магічним сяйвом місяця, веселки чи заходу сонця. Він був дуже плідним автором і залишив чимало картин До найвідоміших можна віднести:

“Дніпро вранці” (1881), фото: Вікіпедія

• “Місячна ніч на Дніпрі” (1880) – шедевр, що обійшов Європу і викликав фурор у Парижі, ця картина з дуже низьким горизонтом і величезним сяйвом місяця, яке відбивається на воді; справжній трюк світла, який змушував глядачів задуматися, чи це прожектор, чи фарби сяють самі;
• “Чумацький шлях у Маріуполі” (1875) – пейзаж дитячих спогадів про рідні степи;
• “Червоний захід на Дніпрі” (1905-08) – масштабна робота з характерним для нього величним небом.
• “Березовий гай” (1879);
• “Після дощу”;
• “Українська ніч”;
• “Веселка”;
• “Вечір на Україні” (1878) – теплі барви заходу сонця над хатами, що підкреслюють гру світла та тіні;
• “На острові Валаамі”;
• “Ай-Петрі. Крим”.

Як можна побачити із назв, багато робіт присвячені українським пейзажам – степам, Дніпру, Криму, березам, – попри те, що художник жив у Петербурзі.

Скільки коштують картини сьогодні?

“Березовий гай” (1881) та “Березовий гай” (1901), фото: Вікіпедія

Під час життя Куїнджі користувався величезним успіхом: його “Місячна ніч на Дніпрі” була продана за величезну на той час суму – 5000 рублів (зараз це як сотні тисяч доларів) багатому колекціонеру, великому князю.

На сьогодні оригінальні роботи Куїнджі рідко з’являються на відкритих аукціонах – більшість перебуває в музеях. Але коли вони продаються, ціни сягають сотень тисяч доларів, а інколи й мільйонів. На міжнародних торгах його етюди та менші полотна ще 20 років тому продавали за 60–400 тис. доларів, а топові роботи оцінюються в мільйони.

Як приклад, найвища відома ціна на аукціоні за роботу Куїнджі – близько 3 млн доларів США у 2008 році, картина: “Березовий гай” (1881) була продана на аукціоні Sotheby’s. Інший приклад: робота “Перед бурею” – продана на Christie’s у 2002 році за $207,5 тис. доларів.

Спадщина, за яку досі воює Росія з Україною

“Вечір в Україні” (1978 – 1901), фото: Вікіпедія

Архип Куїнджі – українець грецького походження, народжений і сформований на українській землі. Він малював українські пейзажі, підписував роботи російською (“А. Куинджи”), бо жив і працював у Російській імперії, де українська культура пригнічувалася.

Після смерті в 1910 році в Петербурзі його спадщину активно привласнювала Росія – називала “російським художником”, а в енциклопедіях та музеях подавала як частину “російського мистецтва”.

“Дарьяльська ущелина. Місячна ніч”, фото: Вікіпедія

Після повномасштабного вторгнення 2022 року росіяни зруйнували музей Куїнджі в Маріуполі та викрали його роботи (щоправда, це були копії, хоч у музеї були й оригінальні роботи Айвазовського), видаючи за “порятунок” або “свою спадщину”. Водночас світові інституції, як-от Музей Метрополітен у Нью-Йорку, офіційно визнали Куїнджі та Айвазовського українськими художниками, з припискою, що вони були уродженцями Російської імперії.

Тож Архип Куїнджі – це символ українського генія, чиї роботи викликають захоплення у світової публіки. Його картини й досі “сяють” – нагадуючи про красу природи, силу світла та те, що справжнє мистецтво не знає кордонів, але завжди пам’ятає коріння.

espreso.tv

Читайте також: Маршрути безбар’єрності: у Тальному розпочинають системну роботу над доступним містом

Читайте нас також в Telegram!