Вісті Черкащини 
Композитор, який змінив українську естраду: 71 рік тому народився Ігор Білозір
Ігор Білозір – один із тих, хто сформував звучання української естради у 1980-х, а його пісні й сьогодні залишаються впізнаваними. 24 березня минає 71 рік від дня народження народного артиста України, композитора й лідера гурту “Ватра”, чиї пісні знають кілька поколінь українців, а історія його загибелі досі викликає резонанс
Еспресо.Захід розповість більше про життя і творчість Ігоря Білозіра.
З музикою в серці
Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові Львівської області й став четвертою дитиною у сім’ї. Писати пісні почав іще в школі, в старших класах створив музичний гурт, грав на шкільних вечорах і весіллях.
Його перший професійний запис відбувся в 14 років – 1969-го на Львівському радіо в передачі “Мандрівний меридіан”. Тоді семикласника з Радехова, який заснував шкільний гурт “Вікторія” і пробував самотужки писати пісні, записала і прокрутила в ефірі редакторка музичних програм Марта Кінасевич. На жаль, ці записи у фонотеці львівського радіо не збереглися, але вони допомогли талановитому школяреві повірити у власні сили й покликання.
Обдарований і наполегливий, Ігор разом з однокласниками переїхав до Львова, де потім на вулиці Фредра, 4 прожив усе життя.
фото: gazeta.lviv.ua
Від “Ритмів Карпат” до ВІА “Ватра”
У 1977 році, коли Ігор Білозір був ще студентом Львівської консерваторії, він заснував гурт “Ритми Карпат” при Львівському автобусному заводі. Колектив виконував естрадну музику, поєднуючи сучасне звучання із народними мотивами.
Саме “Ритми Карпат” стали першоосновою для появи знаменитої “Ватри”. Свою нову назву ансамбль отримав 1979 року, тоді ж почав офіційну діяльність на базі Львівської обласної філармонії. Білозір сформував особливий стиль, у якому гармонійно перепліталися українська мелодика, джазові елементи й сучасне аранжування.
Завдяки своїй діяльності Ігор Білозір та “Ватра” довели, що українська естрадна музика може бути сучасною, стильною та популярною. У 1980-х роках “Ватра” була однією з найпопулярніших груп в Україні, а її концерти збирали тисячі шанувальників. Ансамбль активно гастролював не тільки в СРСР, а й за кордоном – у Канаді, Польщі, Франції. Загалом упродовж тих років ВІА дав близько 5 тисяч концертів.
Золотий склад “Ватри”. 1983 рік, фото: vue.gov.ua
Учасники “Ватри” самі вишукували музичну апаратуру, майстрували звукові колонки, розставляли апаратуру до концертів і збирали опісля. А їхній перший репертуар включав народні пісні та пісні авторства Ігоря Білозіра.
Це поєднання української народної пісні й естрадної музики, на яке накладалася легка джазова стилістика, багатоголосся ансамблю та особлива лірична атмосфера, що її вміли створити музиканти, і принесло ансамблю небувалу популярність.
Окрім того, творчість Ігоря Білозіра здобула особливе визнання за кордоном серед української діаспори, зокрема у США, Канаді, Німеччині й Польщі. А у 1996 році йому присвоїли звання народного артиста України.
У своїй творчості Ігор Білозір був перфекціоністом і звучання кожної композиції відточував до ідеалу. Часто репетиції “Ватри” тривали багато годин, а музиканти жартома називали керівника Дуче.
“У тому, що стосувалося творчості, він був справжнім диктатором. І ця якість його прикрашала… Поблажливості і спуску не було ніколи і нікому. Доки не добивався того звучання, якого хотів, пісню глядачеві не показували”, – згадував колишній соліст “Ватри” Мар’ян Шуневич.
Досі добре відомими залишаються такі хіти ВІА “Ватри”, як “Пшеничне перевесло”, “Ніби вчора”, “Кохана”, “Львівський вальс” і “Мамина світлиця”. А відома українська співачка Оксана Білозір, яка була дружиною Ігоря Білозора, продовжує виконувати його пісні. Зокрема, композиція “Вірю” на музику Ігоря Білозіра та слова Вадима Крищенка в її виконанні залишається популярною серед слухачів.
За що вбили Ігоря Білозіра
8 травня 2000 року Ігор Білозір разом із журналістом Богданом Гнатовським і модельєром одягу Олександром Куровицьким відпочивали в кафе “Цісарська кава” на проспекті Шевченка у Львові. За їхнім столиком лунали українські пісні (хоч сам композитор і не співав). Натомість за сусіднім столиком була інша група відвідувачів, серед яких були 27-річний Дмитро Воронов та 28-річний Юрій Калінін, які слухали російський шансон і співали російську пісню під гітару. Це викликало напругу між групами.
За свідченнями Гнатовського, саме Калінін підійшов до їхнього столика з обуренням, а не з ввічливим проханням припинити співати, як пізніше стверджував Воронов. За іншими свідченнями, конфлікт розпочав Воронов. Ситуація загострилася, але сутички в межах кафе не сталося. Черговий міліціонер, який перебував у закладі, за словами Гнатовського, не лише не втрутився, а й, можливо, спонукав нападників до подальшої агресії. Білозір намагався залагодити конфлікт, заявивши, що інцидент вичерпано. Проте ця розмова стала лише початком трагедії.
Після короткої паузи Воронов і Калінін покинули кафе. Пізніше, повертаючись, вони зустріли Білозора та Гнатовського на проспекті Свободи, неподалік від приміщення обласної прокуратури та за 500 метрів від дому композитора. Саме тут розгорнулися трагічні події. За свідченнями Воронова, він зіштовхнувся з Гнатовським і завдав йому удару кулаком у голову. Водночас за словами Гнатовського, Калінін також ударив його, а Білозір отримав смертельний удар від Воронова. Гнатовський почув важке падіння і стук голови об асфальт – це був момент, коли Білозір зазнав фатальної травми.
Гнатовський наполягав, що Воронов завдав Білозору удару, можливо, пістолетом Макарова. У цей момент на місце події прибув патруль міліції, який затримав Воронова й Калініна, надівши на них кайданки. Проте, за словами Воронова, після дзвінка його батькові – заступнику начальника міського управління міліції Львова – їх відвезли до райвідділу, взяли пояснення і відпустили. Цей факт викликав обурення громадськості, адже нападники уникнули негайного покарання.
Ігор Білозір унаслідок жорстокого побиття отримав важкі черепно-мозкові травми. Його доправили до лікарні, де три тижні він перебував у важкому стані і 28 травня помер, не приходячи до тями. Йому було лише 45 років.
Читайте також: “Вже Білозір більше співати не буде!” Як вбивали композитора. Блог Оксани Комарнянської
Ігоря Білозора поховали на львівському Личаківському цвинтарі (поле №2). Вбивство композитора мало значний суспільно-політичний резонанс. Попрощатися із ним прийшли тисячі людей, за різними підрахунками, від ста до двохсот тисяч. А сама похоронна процесія стала також політичним закликом на захист української мови та культури від російських зазіхань.
Як написала декілька років тому його ексдружина Оксана Білозір, Ігор “був убитий у часи незалежної України у своєму рідному Львові за свою ж пісню українською мовою”.
Пам’ять про Ігоря Білозора
У серпні 2022 року вулицю Герцена у Львові перейменували на вулицю Ігоря Білозора.
У пам’ять про композитора у Львові встановили меморіальну табличку на будинку за адресою вул. Фредра, 4, де він жив, а в його квартирі створили музей.
2015 рік на Львівщині до 60-річчя від дня народження Ігоря Білозора проголосили його роком. 2025 рік на Львівщині також став роком Ігоря Білозора поряд із присвятою ще низці видатних особистостей. А з нагоди уродин композитора щороку відбуваються відкриття виставок і концерти.
Творчий спадок композитора
Ігор Білозір залишив по собі величезний творчий спадок – близько 80 пісень, які й досі є улюбленими серед українців.
Музика композитора і сьогодні проймає, зворушує й не залишає байдужими.
Згадаймо найвідоміші пісні Ігоря Білозіра:
“Світлиця” (музика Ігоря Білозіра, вірш Богдана Стельмаха) – співає ВІА “Ватра” Львівської обласної філармонії, соліст Володимир Прасоленко, 1983 рік.
“Я у “Ватрі” Ігоря Білозіра був досить короткий період – з весни до осені 1983 року. Якраз тоді робилася нова програма ансамблю, де мали звучати нові пісні Ігоря та його обробки народних пісень, – свого часу розповідав вокаліст ансамблю і перший виконавець пісні “Світлиця” Володимир Прасоленко. – На той час випали телевізійні зйомки нашумілого і знаменитого фільму “Ватра” в Карпатах” Львівської обласної студії телебачення. Ігор довірив мені прем’єрне виконання пісні “Світлиця” на вірш Богдана Стельмаха. Вона вийшла на широку аудиторію з телефільму, мала неймовірну популярність і, здавалося, її просто закрутили на замовлення і просто так на Львівському радіо і телебаченні. Вона звучала повсюдно звідусіль і всі роки людям видавалося, що я й далі співаю в ансамблі Білозіра. Філармонії мали свої плани гастрольно-концертної діяльності. Майже за три місяці я з “Ватрою” брав участь у близько ста концертах, в яких ледь не щоразу “Світлицю” доводилося співати “на біс”.
“Пшеничне перевесло” виконує Оксана Білозір та ВІА “Ватра”, 1987 рік
Композиція “Ніби вчора, рідна мамо” у виконанні Оксани Білозір, 2021 рік
Ту ж композицію також виконує Василь Зінкевич
“Кохана” – одна з впізнаваних композицій у репертуарі ВІА “Ватра”
“Батьківське жито” – ще одна знакова пісня ансамблю, 1985 рік
“Ой зелене жито, зелене” – запис ВІА “Ватра” кінця 1980-х
У 1983 році на телеекрани вийшов музичний фільм Львівського обласного телебачення “Ватра у Карпатах”, який знімали в Яремчі. У фільмі знімались: Ігор Білозір, Оксана Білозір, Іван Огар, Володимир Прасоленко, Андрій Береза, Мар’ян Шуневич, Ігор Богдан, Ростислав Штинь, Зеновій Левковський, Юрій Кедринський.
