Вісті Черкащини 
Кат у білому халаті, якого так і не покарали: німецького лікаря Йозефа Менгеле звинувачували у смерті 400 тисяч осіб
16 березня 115 років тому народився один із найжорстокіших вбивць, німецький лікар, який під час Другої світової війни проводив смертоносні експерименти над в’язнями концтабору Аушвіц – Йозеф Менгеле. Після війни йому вдалось втекти і переховуватись під вигаданим іменем. Менгеле звинувачували у смерті 400 тисяч людей, а він, попри це, зумів дожити до поважного віку, уникнувши покарання. Помер лише в 1979 році, втопившись під час купання. Остаточно підтвердити приналежність решток німецькому вбивці через ДНК вдалось лише у 1992 році
Від лікаря-науковця до ката-вбивці
Йозеф Менгеле народився 1911 року в місці Ґюнцбурґ у заможній католицькій родині відомого підприємця сільгосптехніки Карла Менгеле. Закінчив місцеву гімназію. Крім навчання розвивав інтерес до музики, мистецтва та лижного спорту. Згодом поступив в університет у Франкфурті, де зустрів генетика Отмара Фрайгера фон Фершюра, який цікавився генетичними особливостями у близнюків.
Менгеле отримав докторські ступені з антропології та медицини, і розпочав кар’єру дослідника. Вступив до нацистської партії в 1937 році та до СС в 1938 році. Рік по тому Менгеле одружився з Ірен Шенбайн. У них народився єдиний син Рольф 1944 році. Як зазначав Менгеле-молодший, батька бачив двічі у житті. Рольф Менгеле, до речі, ще живий.
На роботу в Освенцим попросився сам
Після важкого поранення на східному фронті Менгеле перевели на службу в нацистських концентраційних таборах. У рамках своїх обов’язків Менгеле був одним із лікарів, які щотижня відвідували лікарняні бараки та наказували відправляти до газових камер усіх в’язнів, які не одужували після двох тижнів у ліжку.
Освітній сайт “Енциклопедія Голокосту”, створений Музеєм пам’яті Голокосту США, пише, що існують деякі свідчення, нібито Менгеле сам просив про призначення в Аушвіц. Спочатку отримав посаду доктора “циганського табору” в Освенцимі, куди відправили близько 21 тис. чоловіків, жінок і дітей ромського походження. У серпні 1944 року цю частину табору закрили, а всі в’язні (на той час близько 3 тис. осіб) були вбиті в газових камерах. Після цього Менгеле призначили головним лікарем Біркенау (одного з внутрішніх таборів Освенциму).
За майже 2 роки своєї роботи в Освенцимі Менгеле заробив репутацію одного з найнебезпечніших нацистів, отримав прізвисько – Ангел смерті. Він особисто зустрічав потяги в’язнів, які приїжджали до табору, і сам вирішував, хто з них має працювати в таборі, хто піде на його досліди, а хто відразу ж вирушить у газову камеру.
Після війни про страшну славу Менгеле розповідали ув’язнені лікарі, які працювали під його керівництвом, та в’язні, які пережили страшні медичні експерименти. Менгеле не мав ані найвищого рангу серед 50 лікарів, які служили в Аушвіці, ані не був керівником інших медиків, але саме його ім’я стало найвідомішим з усіх лікарів Освенцима.
Що відомо про страшні досліди Менгеле
Значну частину роботи німецького ката у білому халаті складали досліди над ув’язненими – такі як анатомування живих немовлят, кастрація хлопчиків та чоловіків без використання анестетиків. Жінок він піддавав ударам струму високої напруги, аби протестувати їхню витривалість. Одного разу він стерилізував групу польських черниць з допомогою рентгенівського випромінювання.
Всього СС відправили до Аушвіца 1,3 мільйона чоловіків, жінок і дітей із різних національних та етнічних груп. Піддослідних, що відповідали певним критеріям для неетичних та часто смертельних експериментів, тут було знайти найлегше. Лікарі розглядали своє призначення в Освенцимі як захоплюючу можливість для просування своїх досліджень.
Основними напрямками експериментів Аушвіца були випробування методів масової стерилізації, нанесення ран ув’язненим або зараження їх хворобами з метою вивчення наслідків та випробування методів лікування. Крім того проводили непотрібні хірургічні втручання з метою дослідів.
Йозеф Менгеле обирав своїх жертв переважно із двох етнічних груп – ромів і євреїв, намагаючись довести їхню “генетичну неповноцінність” і те, що “нижчі раси” нібито генетично схильні проявляти більше негативних рис, ніж “представники вищих рас”.
“Коли серед ромських дітей у таборі стався спалах номи, гангрени ротової порожнини, він доручив ув’язненим лікарям дослідити цю хворобу. Нома – це бактеріальна інфекція, що вражає насамперед дітей, які страждають від сильного недоїдання. Однак Менгеле вважав, що ромські діти в Аушвіці страждали від номи через свою спадковість, а не через умови в таборі”, – пише “Енциклопедія Голокосту”.
Ув’язнені лікарі навчилися лікувати ному, яка на той час вважалася смертельною хворобою. Однак усіх дітей, яких вдалося вилікувати, зрештою вбили в газових камерах.
Особливу увагу Менгеле викликали близнюки, яких він селив у спеціальних бараках. Із загальної кількості близнюків (1500 пар, до 3 тис. осіб) вижили близько 300. Менгеле, зокрема, вбив кілька близнюків одночасно, щоб провести розтин їхніх трупів. Також “Ангел смерті” намагався створити сіамських близнюків сшиваючи між собою ромських двійнят. Діти перенесли жахливі муки, починалося зараження крові. Також відомо про спроби змінити колір очей дитини впорскуванням різних хімікатів, ампутації органів та інші смертельні досліди.
Втеча від правосуддя
Наприкінці війни Менгеле перевели до концтабору Гросс-Розен. В останні дні війни він одягнув німецьку армійську форму та приєднався до військового підрозділу, що врешті здався американським збройним силам. Утримувався як військовополонений біля Нюрнберга, але потім чоловіка відпустили, оскільки його особу не було встановлено. Врятувало Мегнеле те, що при вступі в нацистську партію він відмовився робити собі татуювання з групою крові. Його дружина Ірен стверджувала, що Менгеле був нарцисом і не хотів псувати собі шкіру.
З кінця 1945 до весни 1949 року Менгеле працював під вигаданим ім’ям на фермі в Баварії, звідки зміг налагодити зв’язок зі своєю сім’єю. Родина переконувала американських слідчих, що він помер, але прізвище військового злочинця почало все частіше з’являтися в пресі, тому Йозеф вирішив втікати. При перетині кордону смаглявий чоловік вдавав із себе єврея.
У 1949 році Менгеле переселився до Аргентини за допомогою системи “щурячих стежок” – мережі таємних маршрутів евакуації воєнних злочинців, провідних представників нацистського режиму і членів СС після закінчення Другої світової війни. Він переселився до Аргентини. Ця країна тоді приймала багатьох нацистів. Жив у передмісті Буенос-Айреса, де вів нелегальну медичну практику, працював ветеринаром і відкрив свою аптеку. Одного разу їздив до Німеччини, де зустрівся із сином Рольфом.
Після того як ізраїльська розвідка “Моссад” викрала в Буенос-Айресі Адольфа Ейхмана, який жив під чужим ім’ям, Менгеле через Парагвай утік до Бразилії. Коли упіймали Ейхмана, саме “Ангел смерті” вважався найбільш розшукуваним нацистським злочинцем.
Йозеф Менгеле, фото: gettyimages
Останні роки Менгеле і життя під чужими прізвищами
У Бразилії Менгеле теж жив під вигаданим ім’ям. За допомогою Ганса-Ульріха Руделя він отримав посвідчення особи на ім’я “Петер Хохбіхлер”. Прибув до Бразилії в жовтні 1960 року і оселився в містечку Нова-Еуропа.
Сім’я угорців найняла його доглядати за своєю кавовою плантацією, не знаючи, хто він насправді. Вулицями він ходив тільки в спеціальному одязі, який маскував зовнішність, і в супроводі навчених собак. Його роботодавці таки дізналися про те, що приховують військового злочинця, але Менгеле заплатив їм за мовчання, писала ВВС.
У лютому 1961 року Західна Німеччина розширила свій запит на екстрадицію, включивши до нього Бразилію, отримавши інформацію про можливість переїзду Менгеле туди. Він так боявся переслідування, що кожної ночі клав під подушку маузер. За Менгеле, живого або мертвого, оголосили винагороду в 3,4 мільйона доларів.
Західна Німеччина, Ізраїль та мисливці за нацистами, зокрема Симон Візенталь, хотіли притягнути його до суду.
Син Рольф, який не бачив свого батька з 1956 року, відвідав його майже через 20 років – у 1977 році. Йозеф Менгеле переконував його, що ніколи особисто нікому не завдавав шкоди і лише виконував свої обов’язки.
Йозеф Менгеле, 1977 рік, фото: gettyimages
Після двох перенесених інстультів він втопився, коли перебував у гостях у 1979 році. Був похований під фальшивим ім’ям Вольфганг Герхард. Його останки викопанали та ідентифікували за допомогою судово-медичної експертизи в 1985 році та аналізу ДНК в 1992 році.
До речі, син Менгеле ніколи не звертався з проханням про видачу йому останків батька, і протягом трьох десятиліть вони зберігалися в Інституті судової медицини Сан-Паулу. У 2016 році з ініціативи експерта Даніеля Ромеро Муньоса, який проводив огляд останків, їх стали використовувати як навчальний матеріал на факультеті медицини університету.
