Вісті Черкащини 
Його батька енкаведисти вбили у Харкові: минає 100 років з дня народження єдиного польського режисера – володаря Оскара, друга України Анджея Вайди
Один із найвидатніших польських режисерів ХХ–ХХІ століття та єдиний польський кіномитець, відзначений премією “Оскар” – Анджей Вайда. 6-го березня минає 100 років з дня його народження. Фільми Вайди формували національну пам’ять про Другу світову війну, викривали злочини тоталітарної системи та відкривали складні сторінки польської історії
Еспресо розповість про митця, громадського діяча й людину, для якої кіно стало способом говорити правду.
Молоді роки, освіта та родинна трагедія “Катині”
Анджей Вайда народився в 1926 році у родині військового – Якуба Вайди та вчительки Анели Вайди у Сувалках. У 1934 році сім’я переїхала до Радома у зв’язку з підвищенням батька до звання капітана.
У підлітковому віці Вайда був зв’язковим Армії Крайової у Радомі та Варшаві. Після війни допомагав художникам реставрувати костели.
У 1946 році вступив до Краківської академії мистецтв, але згодом перейшов на режисерський факультет Лодзинської кіношколи.
Під час Другої світової війни, у квітні 1940 року, батько режисера потрапив у радянський полон і згодом став жертвою Катинського розстрілу (узагальнена назва воєнного злочину, масової страти польських громадян, здійсненої органами НКВС СРСР за цілком секретним наказом партійно-державного керівництва СРСР) у Харкові. Родина довгий час не знала його долі. Про це, згодом, режисер випустив фільм “Катинь”.
Пізніше Вайда згадував, як отримували уривчасті звістки про полон, як у 1943 році в газетах з’явилося прізвище “Вайда”, але без підтвердження, чи йдеться саме про його батька.
Про певні факти він мусив мовчати майже 50 років і розповів лише у стрічці “Катинь”, яку 2008 року номінували на “Оскар”.
“Ми знали, що батько потрапив до радянського полону: долетіли дві звістки. Першу приніс якийсь солдат, котрий бачився з моїм батьком (солдатів відпустили, тоді як офіцерів затримали у таборах). Отже, саме він і привіз лист. Батько писав, що потрапив у радянський полон у Шепетівці, надіслав мамі гроші з останнього офіцерського утримання. Ті гроші дали нам змогу пережити першу зиму… ту, найлютішу…
Потім не було чути нічого. А за кілька місяців з’явилася вістка, мовляв, батько потрапив до Козельського табору. Але то було дуже непевно, ліпше сказати, що достовірно нічого не відомо було!
І от 1943 року радіо та газети повідомляють про Катинь… в тій німецькій газеті, яку видавали польською, було прізвище Вайда. Та не було жодного доказу, жодного паперу, який би підтверджував, що той Кароль Вайда – наш батько… Були вагання…”, – пригадував Анджей Вайда у інтерв’ю, “Історичній правді”.
“Через багато років ми дізналися, що були й інші табори. І мій батько був убитий у Харкові, в підвалах НКВД”.
Цій трагедії він присвятив фільм “Катинь”, який розповідав про долю польських офіцерів, захоплених радянською владою, їхні родини, а також про нацистські репресії у західній Польщі. Фільм був заснований на повісті Анджея Мулярчика “Post mortem”.
“Катинь” номінували на Оскар. Картина здобула вісім польських премій “Орли”, включно з нагородою за найкращий фільм, а англомовні медіа високо оцінили її як глибоку розповідь про людську трагедію війни.
Кіно як критика системи
Популярність режисерові принесли стрічки, що започаткували явище так званої Польської кіношколи – “Канал” і “Попіл і діамант”. У цих роботах Вайда досліджував події Другої світової війни та моральний вибір людини в екстремальних обставинах.
Згодом він екранізував низку визначних літературних творів – “Березовий ліс”, “Весілля”, “Дівчата з Вілька” та інші.
У своїй творчості режисер порушував соціальні теми та викривав комуністичну систему в Польщі. Особливий резонанс мали фільми “Людина з мармуру” та “Людина з заліза”. Останній здобув “Золоту пальмову гілку” на Каннському кінофестивалі і також був номінований на Оскар.
Всього на Оскар як найкращі фільми неанглійською мовою були номіновані 4 стрічки Вайди: “Земля обітована” (1974), “Дівчата з Вілька” (1979), “Людина з заліза” (1981) і “Катинь” (2007). Почесну статуетку польський режисер отримав у 2000-му році – за видатні заслуги в кінематографі.
Під час роботи над фільмом “Все на продаж” Вайда створив короткометражну науково-фантастичну стрічку “Шаровий пиріг” за оповіданням Станіслава Лема “Ви існуєте, містере Джонс?”. Це була єдина екранізація Лема, яка повністю задовольнила самого письменника.
Серед пізніх робіт – “Катинь” та документальний фільм “Стріляй! Якщо кохаєш, стріляй!”.
Громадянська позиція та політика
У 1975 році Вайда разом із режисером Кшиштофом Зануссі виступив на Форумі кінематографістів у Гданську з критикою обмежень творчої свободи.
У 1988 році став одним з ініціаторів створення Варшавської Катинської родини. Через рік, за ініціативою Леха Валенси, став кандидатом до парламенту від Громадянського комітету “Солідарність” і був обраний до Сенату, отримавши найбільшу кількість голосів у своєму окрузі. У Сенаті працював у комітетах з питань культури, ЗМІ, науки, освіти та еміграції. Згодом відмовився від активної політичної діяльності.
Підтримка України
У 2008 році Вайда отримав Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня з рук тодішнього президента Віктора Ющенка – за внесок у розвиток українсько-польського культурного співробітництва та утвердження гуманістичних ідеалів у кіномистецтві.
Під час російської агресії проти України у 2014 році Анджей Вайда разом із відомими польськими діячами культури виступив із публічною підтримкою українського народу.
У зверненні йшлося про солідарність із боротьбою українців за гідність, незалежність і мир.
“Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви – молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємось вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити – ми з вами!”, – писав Вайда.
Того ж року разом з членами Європейської кіноакадемії він підписав лист із закликом гарантувати безпеку українському режисеру Олегу Сенцову та провести об’єктивне розслідування його справи.
Анджей Вайда був одружений чотири рази. Від третьої дружини – відомої кіноакторки і секс-символу 1960-х Беати Тишкевич – має дочку Кароліну, також акторку. Його останньою дружиною була Христина Захватович – театрознавиця, художниця по костюмах та акторка.
У 2025 році резолюцією 11-го скликання Сенату 2026 рік було оголошено Роком Анджея Вайди.
Вайда став єдиним польським режисером – володарем Оскара за внесок у світовий кінематограф. Окрім премії та чотирьох фільмів, номінованих на Оскар, митець отримав інші почесні відзнаки – Золоту пальмову гілку на 34-му Каннському міжнародному кінофестивалі, “Золотий ведмідь”, “Сезар” і “Золотий лев”.
