Вісті Черкащини 
Історик, який відкрив українцям античні джерела та княжі літописи: життя Теофіля Коструби
Теофіль Коструба, який пішов із життя у 35 років, став видатним істориком-медієвістом, перекладачем, священником УГКЦ та діячем НТШ. Попри коротку наукову кар’єру, він став першим, хто переклав сучасною українською мовою “Скіфію” Геродота та Галицько-Волинський літопис
Постать Теофіля Коструби займає особливе місце в українській науці міжвоєнного періоду. Проживши лише 35 років, він встиг стати провідним істориком-медієвістом та першим перекладачем ключових пам’яток античності й середньовіччя сучасною українською мовою.
Шлях до науки та НТШ
Теофіль Коструба народився 23 травня 1907 року на Тернопільщині в родині народного вчителя. Його шлях до великої науки розпочався з Академічної гімназії у Львові, яку він закінчив екстерном, та історичного факультету Львівського університету. Тут він навчався під керівництвом професора Теофіля Модельського, спеціалізуючись на історії середньовіччя.
фото: з відкритих джерел
Вже у 20-річному віці Коструба став членом Наукового товариства імені Шевченка – головної наукової установи українців того часу. Працюючи в історичних комісіях НТШ, він зосередився на дослідженні княжої доби, прагнучи створити цілісну “добру історію України”, вільної від ідеологічних нашарувань сусідніх держав.
Перший український Геродот та літописи
Найвагомішим внеском Коструби в культуру стала його перекладацька діяльність. Він розумів, що без доступу до першоджерел неможливе повноцінне вивчення національної історії.
У 1937 році у Львові вийшов його переклад Четвертої книги “Історії” Геродота. Це був перший професійний переклад цієї античної пам’ятки сучасною українською мовою. Праця Коструби залишається актуальною і сьогодні: у 1992 році вона була перевидана у Києві.
У 1936 році Коструба видав двотомний переклад цього літопису, додавши до нього ґрунтовні коментарі та пояснення. Він ставив за мету зробити текст XIII століття доступним для кожного читача, супроводжуючи його вступними статтями про розвиток українського літописання.
Також у 1939 році вчений встиг опублікувати першу частину перекладу найдавнішого літопису, продовжуючи свою стратегію популяризації джерел Княжої доби.
Журналістика та державницька позиція
Окрім академічної роботи, Теофіль Коструба був активним журналістом. Протягом 1926–1939 років він співпрацював із католицьким часописом “Нова Зоря”, де писав про історію Церкви та християнства в Україні. Його публікації часто мали полемічний характер, оскільки він послідовно відстоював консервативні державницькі ідеали, що іноді призводило до цензурних правок з боку редакції.
Його статті також з’являлися у таких відомих виданнях, як “Дзвони”, “Літопис Червоної Калини” та “Новий час”. Загалом його доробок налічує близько 150 наукових та публіцистичних праць.
фото: з відкритих джерел
Наприкінці життя Теофіль Коструба вступив до Чину Святого Василія Великого у Львові. Важко захворівши, він прийняв чернечі обіти вже на смертному одрі, отримавши ім’я Теодосій. А 3 березня 1943 року о. Теодосій відійшов у вічність.
