Грицько Чубай: життя під наглядом і поезія без цензури

Хто такий Грицько Чубай?

Грицько Чубай — видатний український поет, перекладач, художник, мистецтвознавець. Один із лідерів українського літературно-мистецького андеграунду 1960-х 1970-х та 1980-х років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису “Скриня”. Народився 23 січня 1949 року у селі Березинах Козинського (нині Радивилівського) району Рівненської області, у селянській родині. З дитинства хлопець любив читати і вже в 15 років почав збирав власну бібліотеку та платівки з класичною музикою.

З юних років під наглядом КГБ

Ще зі школи за Чубаєм слідкувало КДБ. У 17-річному віці його вже викликали на допити за антирадянські вірші та висловлювання.

У 1966 році Грицько Чубай не зміг вступити до Рівненського педагогічного інституту — його завалили на іспиті з історії через відповідь про національно-визвольну боротьбу. Спроба навчатися у Львівському університеті також завершилася провалом: після виступу біля пам’ятника Шевченку поета не допустили до іспитів і відрахували.

Згодом усі його спроби вступити до вищих навчальних закладів також закінчувалися провалом — йому просто ставили занижену оцінку на екзамені. Його не ув’язнили на довгі роки, однак позбавили можливості публікуватися, працювати повноцінно, бути почутим. Така форма переслідування — через мовчання і виключення — повільно нищила не лише кар’єру, а й людину.

Повернувшись додому він почав працювати вчителем малювання та історії в селі на Рівненщині.

Творчий шлях

У 1968 році в Рівному випустив у самвидаві свою першу поетичну збірку “Постать голосу”, де було 25 віршів.

Десь тоді ж, у 1968-му, написав поему “Вертеп”, антирадянську та антиімперську за сутністю.

1969 року він переїхав до Львова.

Незважаючи на відсутність вищої освіти, Грицько знав сім мов. Невдовзі став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему “Вертеп” на студентських вечорах.

Проте заробляти на життя Грицько доводилось вантажником, підсобним робітником та малярем на ізоляторному заводі.

Офіційна культура для Чубая була закритою, проте саме в цьому підпіллі народжувалася жива українська література. Його тексти говорять про самотність, страх, відповідальність і свободу — теми, які радянська система вважала небезпечними.

Кохання і сімʼя Грицька Чубая

Переїхавши до Львова Грицько познайомився з Галиною Савкою, учасницею університетського ансамблю “Черемош”, яка стане його єдиним коханням.

Про це доленосне знайомство Галина згадує так:

“Звичайно, я трохи чула про те, що він гарний поет, але не була з ним знайома. Він тоді мешкав у гуртожитку нелегалом. Його привів до себе Олег Лишега, з яким я навчалася на факультеті іноземних мов.

Одного дня до мене додому прийшли друзі. Серед них був і Грицько. Як пізніше з’ясувалося, він побачив на телебаченні виступ ансамблю “Черемош”, де я тоді співала, і захотів зі мною познайомитися.

Тій дівчині, яка вийде за нього заміж, треба буде за життя поставити пам’ятник”, — сказала я собі подумки. Не думала, що тією дівчиною буду я. “

У 1970 році в пари народився син Тарас – лідер гурту “Плач Єремії”, а 1979 року – донька Соломія авторка проєктів: “П’ятикнижжя” і “Колискових для Олекси”.

фото: gazeta.ua та slovopravdy

Злам 1972

1972 рік став переломним для Грицька Чубая. Під час різдвяних свят, коли у Львові колядували й збиралися друзі, зокрема Василь Стус, радянська влада розпочала масові арешти в межах операції “Блок” — події, які згодом назвуть “арештованою колядою”.

17 січня силовики прийшли й до Чубая. У будинку на Погулянці провели обшук, вилучили книжки, друкарську машинку — подарунок В’ячеслав Чорновіл, а головним доказом стала книга Дмитра Донцова. Після трьох днів допитів поета відпустили, але пережите глибоко його зламало: він замкнувся в собі, надовго замовк.

Арешти торкнулися і найближчого кола Чубая — зокрема подружжя Калинців. Під час суду над Ірина Калинець поета змусили свідчити проти її чоловіка. Цього вистачило, аби в інтелігентському середовищі він опинився в ізоляції — удар, який Чубай пережив особливо болісно.

Після цього життя родини змінилося кардинально. Постійні виклики на допити, злидні, фізична праця — вантажником, робітником сцени в театрі Заньковецької, оформлювачем на заводі. У пошуках заробітку Чубай їздив на будови Сибіру, що остаточно підірвало його здоров’я.

У стані відчаю поет інколи нищив власні тексти, палив рукописи, переконаний, що його слово нікому не потрібне.

Смерть поета

Наприкінці життя Грицько Чубай вступив до Московського Літінституту імені М. Горького, куди його порадили друзі з львівського літературного середовища. Він блискуче склав іспити і навчався в семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим студентом на курсі. Для поета це було справжньою віддушиною — нарешті він відчув, що його талант і праця цінуються.

Проте навчання тривало неповних три роки. Через загострення хвороби нирок Чубай помер 16 травня 1982 року у віці 33 років. Спершу його поховали на Сихівському кладовищі, а пізніше родина домоглася перепоховання на Личаківському цвинтарі, неподалік могили Володимира Івасюка. У 2007 році на могилі поета встановили пам’ятник, а того ж дня у Львові відбувся “Вечір пам’яті Грицька Чубая”.

Посмертно Чубай був прийнятий до Спілки письменників України, а його поезія, переклади і поетичні експерименти вперше побачили світ у збірках. У 1990 році вийшла книжка “Говорити, мовчати та говорити знову”, перекладена польською та іспанською, а у 1999 році — збірка “Плач Єремії”. Його творчість досі залишається символом внутрішньої свободи та високого поетичного стандарту.

Вплив і спадщина Чубая

Ім’я Грицька Чубая радянська пропаганда намагалася стерти, і їй це майже вдалося. Лише за часів незалежної України, завдяки зусиллям його дітей, його спадок став відомий широкому колу читачів, а твори були видані. Сьогодні ми знаємо Чубая не лише як поета, а й через його сина Тараса, лідера гурту “Плач Єремії”, який виконує його твори, та доньку Соломію, яка відкрила мультимедійну дисидентську кімнату імені Грицька Чубая в тюрмі на Лонського у Львові. Згодом вона також створила проєкт присвячений батькові та видала альбом “Poety. Чубай.Україна. Любов.”  А також проєкт з симфонічним оркестром “Poety. Діалог поколінь”.

Як повідомила на своїй сторінці у фейсбук Соломія Чубай:

“23 січня о 18:30, у день народження тата, я хочу зібрати всіх, хто любить поезію і постать Грицька Чубая, у “Музеї міста” — на показі фільму “Чубай. Говорити знову”, режисера Михайла Крупієвського. У цей вечір буде багато Чубая поезії, а після фільму хочу розказати як творився фільм і  послухати вас — у відкритій розмові про Грицька Чубая.”