День, коли постала УНР: як Третій Універсал змінив хід української історії та породив модерну державу

Цей документ не лише чітко окреслив автономію України, а й став першим серйозним кроком до незалежності, відображаючи прагнення нації до самовизначення в умовах розпаду Російської імперії. Більше про цю історичну подію, розповість Еспресо.

Контекст революційного 1917-го: від надії до конфронтації

Український мітинг у Києві, березень 1917 року, фото: Вікіпедія

Рік 1917-й увійшов в історію як доба кардинальних змін для Російської імперії, де Перша світова війна, економічна криза та соціальні потрясіння призвели до падіння царизму. У лютому того року Лютнева революція скинула царя Миколу II, а до влади прийшов Тимчасовий уряд на чолі з Олександром Керенським.

В Україні, значна частина якої тоді була частиною Російської імперії, це активізувало національний рух. Вже 17 березня у Києві утворилася Українська Центральна Рада (УЦР) під головуванням Михайла Грушевського – першого представницького органу українського народу.

УЦР спочатку намагалася діяти в рамках федеративної Росії, сподіваючись на мирне визнання автономії через поширеність цієї ідеї серед тодішньої української інтелігенції. Перший універсал від 10 червня проголосив автономію України, а другий, 16 липня, розширив її повноваження, створивши Генеральний секретаріат як уряд.

Однак Тимчасовий уряд у Петрограді саботував ці ініціативи, погрожуючи розпустити Раду. Восени ситуація загострилася. Бо 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) більшовики на чолі з Леніним захопили владу в Петрограді, скинувши Керенського. Це створило вакуум влади по всій імперії.

В Україні реакція була миттєвою. УЦР засудила “путч” більшовиків як антидемократичний, а 29–31 жовтня в Києві спалахнули вуличні бої між прихильниками Ради, Тимчасового уряду та більшовиками. Перемога дісталася українським силам, і влада в дев’яти українських губерніях перейшла до УЦР. Саме в такому контексті, на тлі хаосу та загрози більшовицької експансії, Рада обрала радикальний крок – проголошення УНР.

Прийняття універсалу та суперечки

Будівля Української Центральної Ради, фото: Вікіпедія

Прийняття Третього Універсалу стало кульмінацією кількох днів напружених дебатів. 18 листопада Мала Рада УЦР обговорила проєкт, підготовлений комітетом на чолі з Володимиром Винниченком. Головним мотивом було не допустити більшовицького сценарію в Україні. Як зазначав Грушевський, “для того, щоб крайова влада стала справжньою фактичною владою, під нею повинна бути міцна підвалина, і такою може бути тільки проголошення Української Народної Республіки”.

Остаточне голосування відбулося ввечері 20 листопада (7 листопада за старим стилем) під час VIII сесії УЦР в Києві. Атмосфера була напруженою. Адже делегати, серед яких були представники селянських, солдатських та інтелігентських організацій, переважали автономістські настрої над самостійницькими. Багато хто боявся повної сепарації, вважаючи її передчасною без армії, фінансів чи міжнародної підтримки.

“За текст Третього Універсалу йшла серйозна боротьба. Сперечались за кожне речення. Сперечались майже як за статті Конституції України у червні 1996 року. Найбільш обговорюваними були питання приватної власності на землю та права національних меншин”, – каже кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України Віталій Скальський у статті Історичній правді.

У підсумку універсал ухвалили майже одноголосно (лише п’ятеро делегатів утрималися). Вже незабаром в Софійському соборі пройшло віче й молебень, а текст Універсалу зачитали публічно біля собору перед тисячами киян. Символічно, що це відбулося на тлі параду з нагоди Третього Всеукраїнського військового з’їзду, де українські солдати присягали на вірність новій республіці.

Чому універсал став переломним

Михайло Грушевський та Третій Універсал, фото: Вікіпедія

Третій Універсал виявився переломним, бо перетворив абстрактну автономію на конкретну державну форму. На відміну від попередніх універсалів, які були радше деклараціями намірів, цей акт чітко окреслив УНР як “повну і самостійну” республіку в складі федеративної Росії – з власним парламентом (УЦР), урядом (Генеральний секретаріат), армією та законами.

Також він скасував смертну кару, проголосив амністію, запровадив 8-годинний робочий день і обіцяв земельну реформу (земля – селянам без викупу).

УЦР, яка раніше уникала конфронтації, тепер брала на себе повну відповідальність за долю України. Це було відповіддю на більшовицьку загрозу, але й компромісом – федеративний зв’язок мав заспокоїти лівоцентристів у Росії та уникнути ізоляції.

“Однині Україна стає Українською Народньою Республікою. Не відділяючись  від  республіки Російської і зберігаючи єдність її,  ми твердо станемо на нашій землі,  щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією”, – йдеться у тексті Універсалу, який опублікований на сайті Верховної Ради України, щоб підкреслити тяглість парламентської традиції.

Та історик і політичний діяч Дмитро Дорошенко, який був свідком тих подій, зазначав, що восени 1917 року Україна опинилася в ситуації, коли могла зробити значно радикальніший крок у напрямку повної незалежності. Однак, за його спостереженнями, керівництво Центральної Ради обрало обережнішу лінію, сподіваючись зберегти можливість федеративних відносин із демократичною Росією та уникнути міжнародної ізоляції в умовах Першої світової війни і загального геополітичного хаосу.

Наслідки та значення

Третій Універсал вперше чітко окреслив територію нової держави, мобілізував національні сили, створив основу для української дипломатії (переговори з Центральними державами) та армії (Січові стрільці). УНР визнали деякі російські партії, а в січні 1918-го скликали Українські Установчі Збори – перший парламент. Тобто головне значення універсалу полягає в тому, що він започаткував українську республіканську традицію. Фактично, вперше у своїй історії сформована українська нація проголосила себе сувереном, а не чиєюсь провінцією. Тому у 2017-му Україна офіційно відзначила 100-річчя як День проголошення УНР.

Однак подальші наслідки виявилися трагічними через слабкість УЦР. Федеративна формула не зупинила більшовиків. У грудні 1917-го вони вторглися в Україну, захопивши Харків, а в січні 1918-го – Київ. УЦР евакуювалася до Житомира, шукаючи союзників (Брест-Литовський договір з Німеччиною). Населення не відразу сприйняло соціалістичні реформи, що послабило підтримку. Кадети (російські ліберали) назвали універсал “капітуляцією перед більшовиками”. Зрештою, це призвело до Четвертого Універсалу (22 січня 1918-го) про повну незалежність, але й до загострення громадянської війни в якій на короткий час перемогу здобув Павло Скоропадський, що повалив республіканський лад та запровадив гетьманство.

У будь-якому випадку, цей документ про Третій Універсал став маркером переходу від національного руху до державної практики. Тобто нарешті українці усвідомили себе господарями на своїй землі.

Цікаві факти про Унівесрал

Третій Універсал ховає низку інтригуючих деталей.

Найперше він був написаний звичайною українською літературною мовою початку ХХ століття, без свідомого архаїзування чи використання церковнослов’янських конструкцій, щоб показати окремість української нації, яку росіяни століттями намагалися колонізувати. А назва “універсал” має символічний зв’язок із традицією гетьманських універсалів XVII–XVIII століть, адже Центральна Рада прагнула підкреслити історичну неперервність української державницької традиції.

По-друге, фактично, до кінця 1917 року лідери української революції стояли на позиції федеративних стосунків України, Росії та інших народів імперії. Адже лідери Центральної Ради були одними з найавторитетніших федералістів усієї Росії. Доказ тому – скликаний ними у Києві у вересні 1917 року З’їзд народів Росії. За словами Грушевського, його думка радикально змінилася, коли більшовики взяли силою Київ і одна з гармат знищила його кабінет.

А по-третє, у Музеї Грушевського описують, що прийняття універсалу супроводжувалося символічними образами “жала ґедзя й колючки будяка”. Це поетичне порівняння вказує на складну, тернисту дорогу української революції.

Тож Третій Універсал – це документ, що одночасно відображав амбіції й обмеження тодішнього українського державотворення під час великих потрясінь. Він став кроком від політичних дискусій до спроби реального управління та формалізації української влади, а його історичне значення відчувається й через понад сто років як символ початку сучасної української державності.

ЕСПРЕСО

Читайте також: У Тальному відзначили кращих працівників сільського господарства та ветеранів галузі

Читайте нас також в Telegram!