Вісті Черкащини 
Серед мешканців гуртожитку Ольга Щелкун. Її дім у Селидовому зруйнували російські обстріли, місто нині під окупацією, тож повертатись нікуди, розповіла вона Суспільному.
Родина Щелкунів стала першою, хто оселився у відремонтованому блоці. У кімнаті пані Ольги в гуртожитку нині для проживання є все необхідне, адже з дому нічого прихопити не встигли, їхній будинок розбитий:
“Спочатку розбили хату, не було вікон, дверей, а потім подзвонили, що і сарай розбили, то нам немає куди повертатись. Син у мене воює”.
Спочатку винаймали квартиру та за порадою друзів переїхали сюди, де сплачують лише комунальні послуги, розповіла Ольга:
“Я в шоці була, чесно, що це вже можна було жити, і так красиво. Я казала всім, що я тут літаю”.
Сусідкою родини є переселенка з Херсонщини Оксана Нюнькіна. Разом із трьома дітьми вона переїхала на Черкащину два з половиною роки тому. За цей час, встигла пожити у кількох квартирах, та саме кімната в гуртожитку стала найзручнішим варіантом, розповіла жінка:
“Я дуже багато так зіштовхувалася, що приїдеш, наведеш порядки у квартирі чи в будинку, і власники починають говорити, ми будемо продавати, шукайте нове житло. А тут я ж договір уклала, і я впевнена, що мене не виженуть”.
У кожному “крилі” є власна душова кімната, туалет та кухня. На ній, говорить пані Оксана, вони проводять найбільше часу.
“Всією родиною ми завжди збирались на празники, в серпні буде три роки як ми не разом, а окремо. Вони святкують самі, і плачуть, згадують. Хоча я тут із дітьми, але все одно тяжко, хочеться додому”.
14 вимушених переселенців заселили у два відремонтовані блоки гуртожитку Чигиринського економіко-правового фахового коледжу, розповів його директор Юрій Поліщук:
“Орендної плати наші мешканці не сплачують, але вони відшкодовують комунальні послуги. Ми розміщаємо студентів та ВПО на різних поверхах, щоб вони максимально не заважали одне одному”.
Ремонт блоків обійшовся у 750 тисяч гривень, кошти надала міжнародна організація Sebastopol World Friends з Каліфорнії, розповіла проєктна менеджерка Світлана Пилипенко:
“Я дуже радію, що це все вийшло. Що люди задоволені, і те, що ми змогли цим людям дати трішки відчуття дому відчуття, безпеки”.
За словами Світлани, у закладі залишаються ще невідремонтовані блоки, які теж могли б стати домом для людей, які потребують житла. Зараз вони шукають спонсорів, аби продовжити цю справу:
“Ми кожного дня бачимо новини бачимо, що карта України на жаль зменшується. І люди будуть змушені покидати свої домівки, потрібно вже думати де ми їх маємо поселити”.
