Вісті Черкащини Церква з пʼяти гривень: розповідь про Іллінську церкву у Суботові на Черкащині
Церкву святого пророка Іллі, що в Суботові, можна побачити на п’ятигривневій купюрі. Вона — пам’ятка архітектури національного значення середини 17 століття.
Про те, як Богдан Хмельницький наказав збудувати храм та які таємниці він береже через 300 років, розповіли Суспільному завідувачка відділу “Суботівський історичний музей” Національного історико-культурного заповідника Надія Кукса та настоятель храму Святого пророка Іллі Володимир Гладковський.
Пані Надіє, чи можемо ми говорити, що нині церква саме така, якою її бачив Богдан Хмельницький понад 300 років тому?
Достовірно, ми не можемо сказати, що точно такий був храм. Але зараз це єдиний козацький храм, побудований з каменю в часи Богдана Хмельницького, який зберіг свій первісний вигляд. То я думаю, що в основному такий храм і був в часи Хмельницького, адже збудований він, очевидно, за його власним проєктом, за його розпорядженням і за його власний кошт. Сучасні архітектори схиляються до думки, що храм будували майстри, які представляли італійську школу зодчества. Храм збудований у стилі українського козацького бароко з елементами Ренесансу і, наголошую, що зберіг він свій первісний вигляд.
Будувати за козацької доби вміли, будували на совість і на віки. 200 років з часу побудови храм простояв без серйозної реставрації І навіть фронтони, елементи декору на фронтонах — барочні, то все це автентичне.
Кілька разів змінювали в процесі реставрації дерев’яні конструкції, на яких трималася покрівля, і саму покрівлю.
Пані Надіє, як зазначає, зокрема, археолог Дмитро Куштан, більшість козацьких храмів середньої Наддніпрянщини були дерев’яними. А цей — мурований. Чи є він козацьким? Що в ньому козацького?
Насамперед, саме місце його розташування Суботів — це старе козацьке село. Десь ще у першій чверті 17 століття тут поселився батько Богдана Хмельницького, Михайло, який трохи пізніше став Чигиринським підстаростою. Якщо говорити про постать самого Богдана Хмельницького, якого називають козацьким батьком, то я думаю, що повне право ми маємо вважати, що церква Святого пророка Іллів суботою є козацьким храмом.
Ви вже зауважили, що відбувалися реставрації, а чи можемо ми говорити, що в загальних рисах церква зберегла свій первісний вигляд до наших днів?
Не те, що в загальних рисах, а я думаю, відсотків на 95. Це довели, насамперед, археологічні дослідження різних часів. Досить детально в цьому плані працював відомий архітектор, мистецтвознавець Сергій Кілессо. Він 30 років присвятив дослідженню історії храму і намагався під час реставрацій, які він очолював на початку 70-х років, в 90-х роках 20 століття, надати храму його автентичного вигляду. Тобто те, що було під час попередніх реставрацій частково втрачено, він намагався відновити. І це йому вдалося. Зокрема, він прагнув відновити покрівлю з заломом і зробив це.
В чому ще цінність цього історичного об’єкту на сьогодні?
Це один із скарбів, який залишив по собі гетьман Богдан Хмельницький. Один із скарбів — це створена ним козацька держава, а інший — це церква Святого пророка Іллі. Взагалі, сучасні архітектори, які вперше бачать цю пам’ятку, всі без винятку вважають, що церква будувалася як усипальниця. Очевидно, він її і задумав ,як усипальницю вже наприкінці свого життя. До цього часу невідома точна дата побудови храму. Хоча в документах вказується в основному 1653 рік, але я з цим не погоджуюся. Я аналізувала чимало документів і найдавніший документ, який мені пощастило відслідкувати — це єпископська візитація 1751 року. Події, які описуються в ній, відбувалися умовно через 100 років після побудови храму. І там вказується рік побудови саме 1651, 53-го там взагалі не вказується. У такому об’ємному та інформативному документі за авторства Мельхіседека Значка Яворського, як “Описание церквей Чигиринской протопопии” (це 60-і роки 18 століття) також рік побудови храму 1651.
Це якраз той період, коли тривала війна з Річчю Посполитою 1648-54 років. Розкажіть, які події відбувалися от саме на цих теренах в Суботові, на Чигиринській землі?
Варто зауважити, що таких військових дій, баталій на території Чигиринщини не відбувалося. Навпаки, Чигиринщина зараз була відносно спокійною територією. Чигирин був столицею Козацької держави, там була резиденція Богдана Хмельницького, були розташовані посольства європейських країн. Суботів був заміською резиденцією Гетьмана. І Чигирин, і Суботів були центрами українського державотворення, центрами ухвалення важливих для новоствореної європейської держави рішень, якою Україну намагався позиціонувати Богдан Хмельницький.
Як називалася церква від самого початку? Чи відомо це дослідникам? Коли вона зрештою стала Іллінською?
Павло Алеппський, який мандрував тут у 1656 році, згадує її як церкву пророка Іллі. Я працювала з документами вже більш пізнішого періоду, наприклад, із єпископськими візитаціями 18 століття, то там такої назви, як Михайлівська, Успенська, Іллінська не проглядається. А називали так: церква Святого пророка Іллі. Така назва, як Іллінська — це, здебільшого, вживана в народі назва, яка досить міцно укріпилася в часи Російської імперії. Вже пізніше, на початку 19 століття, практично ніхто в документах не називає її церквою Святого пророка Іллі, а Іллінська церква.
Ви зазначили, що Богдан Хмельницький задумував її як родову усипальницю. Які функції в 17 столітті вона виконувала ще? Чи відповідає дійсності той факт, що вона виконувала і оборонні функції, і навіщо?
Зважаючи на те, що церква збудована на захід від садиби Хмельницьких і має невеликі розміри, цілком можливо, це була домова церква родини Хмельницьких, і покликана була задовольняти духовні потреби самого гетьмана, його родини і найближчого оточення. Як вважають окремі дослідники, церква має риси оборонної споруди. Товщина стін місцями сягає двох метрів. Вікна розташовані досить високо від цоколя храму і вони швидше нагадують бійниці. В верхній частині фронтону теж, як вважають дослідники, розташовані бійниці. Так вважав, наприклад, відомий архітектор 20 століття Григорій Павлуцький, який робив дослідження, описував храми і, зокрема, описав церкву Святого пророка Іллі.
Але низка сучасних дослідників, зокрема, середньовічної архітектури, не схильні так вважати. Саме через те, що Суботів розташований в такому місці, що тут не було потреби будувати фортецю ( замок Хмельницьких часто називають фортецею). Це була добре укріплена садиба козацького старшини, яку започаткував батько Хмельницького, а потім розбудував і сам Богдан. І, може саме у двометровій товщі стін, саме в такій могутності, монументальності споруди закралася й досі не хоче нам розкриватися таємниця поховання Богдана Хмельницького.
Понад два століття Іллінській церкві, за цей час різні події відбувалися, зокрема, Друга світова війна. Як вона позначилася на роботі церкви, на її вигляді?
Церква діяла до 1917 року, як свідчать документи, які є в архівах. Потім певний час не було священника. Втім, час від часу церква діяла до початку масової колективізації в нашій місцевості, до 1929 року. Потім її закрили активісти і була думка розібрати її на будівельні матеріали, збудувати з них зерносховища. Зауважу, що храм збудований на 75% з великих кам’яних брил і цегли місцевого виробництва. За місцевими переказами, серед активістів знайшовся господарник, який зауважив: “А для чого руйнувати таке міцне приміщення, а потім будувати зерносховище?! Можна розмістити зерносховище в цьому храмі.” Це був 1929 рік. Проте спочатку розмістили не зерносховище, а сільський клуб — тут демонстрували фільми. Але це тривало недовго, оскільки кам’яна споруда взимку не отоплювалася. І, мабуть, не настільки було весело комсомольській молоді у холодному кам’яному приміщенні взимку передивлятися фільми, тим більш, що зими були з 40-градусними морозами. Тож, ця ідея відпала. І вже наступного сезону, коли закінчилися жнива, тут розмістили зерносховище. Мешканці Суботова, які на той час, коли ми записували їхні свідчення були живі, згадували, що коли у серпні 1941 року у Суботів зайшли нацистські війська, то на дверях храму висів величезний навісний замок, а через двері аж сипалося зерно, тобто приміщення церкви було вщент заповнене зерном.
Потім, коли встановився нацистський режим, то окупанти намагалися налагодити стосунки із місцевим населенням, не лише терором, а різноманітними порядками, які могли, на їх думку, сподобатися місцевим мешканцям. І те, чого не дозволяла радянська влада, дозволила нацистська.
Повсюди на окупованих українських землях відбувалося поновлення богослужінь у зачинених храмах, які на той час ще збереглися. І вже в жовтні 1941 року навіть є в нас світлина, де перше богослужіння було в храмі. І діючим храм був аж до 1961 року, тобто 20 років.
Навіть, згадували мешканці Суботова, коли в грудні 1943 року Суботів було звільнено від нацистів, то радянські бійці заходили до храму на богослужіння і, як не дивно, їм це і не забороняли.
А вже 1961року, під час нового спалаху антирелігійної кампанії, богослужіння в храмі було припинено. Тут облаштували краєзнавчий музей на громадських засадах. Була ідеологічно правильна на той час експозиція, присвячена Богдану Хмельницькому. Тому що Богдан Хмельницький був заборонений під час радянської влади до 1943 року. А потім його вирішили реабілітувати, щоб таким чином підняти бойовий дух тієї частини армії, куди входила переважна більшість українців. Запровадили орден Богдана Хмельницького. І Богдана Хмельницького із феодалів, визискувачів, яким він був у радянській історіографії, перевели в ранг відомого полководця, який боровся проти шляхецької Польщі і який уклав Переяславський договір і “воз’єднав”, так би мовити, Україну з Росією.
Пані Надіє, ви вже згадали архітектора С. Кілесо, 1978 року він проводив реставрацію Ілінської церкви, повернувши храму, його первісний вигляд. З чим це було пов’язано? Адже тривала радянська доба.
Реставраційні роботи, яким передували архітектурно-археологічні студії, відбувалися якраз напередодні дат, пов’язаних з так званим «возз’єднанням» України з Росією. Так, 1954 року було відреставровано храм до 300-річчя цієї дати. А 1979 рік — це 325-річчя. Тоді навіть намагалися реконструювати первісну покрівлю. Первісною покрівлею була черепиця під назвою бобровий хвіст. Вона була покрита поливою зеленого кольору. Чому бобровий хвіст? Тому що вона була прямокутної форми, один із кінців заокруглений, формою нагадував хвіст бобра.
Виникла ідея виготовити на сучасному виробництві цю цеглу. Ця цегла була покрівлею 25 років.
Пані Надіє, а як церква змінилася в добу незалежності України? Можливо, з’явилися нові архітектурні споруди, зокрема, дзвіниця?
Дзвіниця з’явилася раніше — її споруджено було під час реставрації 1869 року так званому епархіальному стилі. Вона навіть вища від церкви, має висоту до закінчення хреста 27 метрів. А у часи незалежності храм реставрували кілька разів. У 1995 році, коли широко відзначали знову ж таки, 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького, церкву перекрили мідною бляхою, потинькували, замінили вікна, двері, їх стилізували під козацький стиль. Наступна реставрація була у 2000 році. Тоді храм піддали косметичному ремонту.
Крайня реставрація храму була у 2006-2009 роках. Установили символічний надгробок Богдана Хмельницького з білого венеційського мармуру та іконостас, характерний для доби Богдана Хмельницького. Іконостас виготовили з липової деревини і покрили сусальним золотом.
А чи може бути Ілінська церква бути місцем поховання Богдана Хмельницького від самого початку, адже в джерелах фігурує ще й Михайлівська церква, яка до сьогодні не збереглася?
Якщо проаналізувати всі відомі на сьогодні джерела, то в літописі Самовидця, який був сучасником Богдана Хмельницького, вказано, що його було поховано у Суботівській церкві ринковій. Де саме — в церкві Святого пророка Іллі, чи в церкві архистратига Михаїла — цього не вказано. В інших літописах, вже 18 століття, які є досить компілятивними (компіляція — збирання, або поєднання чужих матеріалів — ред.), це і літопис Грабянки, і літопис Самійла Величка, Чернігівський літопис — там говориться, що при великому скупченні військових Гетьмана було поховано у кам’яній церкві, ним спорудженій.
Якщо розглядати версію, що Богдан Хмельницький міг бути похований в іншій, дерев’яний церкві, то вона виникла не так давно і пішла з “Літопису церкви Святого архистратига Михаїла”, невеликої збірки, виданої під протекцією Михайла Грушевського. Її автор Марко Грушевський, якому Михайло був чотириюрідним братом, посилається на старих мешканців села. І то лише в одному місці дідусь Іван Пушкар, якому років близько ста років було, а, може, й більше, зауважує: “А, може, він і в Михайлівській похований…” Оце така єдина думка. Тому що в дослідженнях відомих вчених минулого ми такого не знаходимо.
А ви до якої версії до якої версії схиляєтеся?
Я схиляюся до версії, що саме в церкві Святого пророка Іллі. І в мене на це є досить вагомий аргумент. У 1655 році у Миколаївській церкві в Корсуні відбувалася заупокійна служба за наказним гетьманом Іваном Золотаренком. За деякими джерелами, на ній був присутній і сам Богдан Хмельницький. І от під час цього богослужіння через необережність звалили підсвічник, а церква була дерев’яна, пожежа поширилася дуже швидко. Від задухи, від паніки, там загинуло багато людей, згоріло і тіло небіжчика. І от, переживши таку трагедію, побачивши все на власні очі, навіть важко уявити, що Богдан Хмельницький заповів би себе поховати у дерев’яному храмі. Якщо людина готується до вічного спокою, то де вона може його знайти? У кам’яному храмі з двометровими стінами, чи в дерев’яному, який через 50-70 років потребує заміни дерев’яни, або, взагалі, ремонту? Бо тоді таке практикувалось. Навіть з таких практичних міркувань. Це така моя думка.
Чи має підґрунтя та версія, що могилу Гетьмана розкопували і грабували?
Версія з’явилася у Чернігівському літописі, датованому 30-ми роками 18-го століття. Це досить компілятивний документ, в якому думка автора відіграє важливу роль. У літописі вже згаданого Самовидця щодо походу Стефана Чарнецького навіть немає згадки, що військо Чернецького було в Суботові. Якби такий акт вандалізму відбувся, невже б він не був зафіксований Самовидцем? Це по-перше. По-друге, навіть найбільш авторитетний біограф Богдана Хмельницького, Іван Креп’якевич, вказував на хибність цієї версії. У 2017 чи 2018 році відомий дослідник козаччини, український вчений Тарас Чухліб у Краківському архіві віднайшов низку документів, а саме щоденники вояків Стефана Чернецького. Там не те, що нема згадки про акт вандалізму над похованням Богдана Хмельницького, там сказано, що вони навіть не наближались до Суботова.
Варто зазначити, що наприкінці 18-го століття імператриця Катерина ІІ видала указ переглянути козацькі літописи. І вони були переписані, проведена ретельна ревізія, а деякі навіть наказала знищити. Про що тоді можна далі говорити? А відомо, що Річ Посполита і московити — були споконвічні вороги. І було дуже зручно демонізувати поляків і сказати, що вони ось так чинили з тілом Богдана Хмельницького. З одного боку, а з іншого — невідомо точно, де місце поховання гетьмана в цьому храмі.
Можливо, там якісь документи, артефакти знаходяться, які можуть нашкодити імперський доктрин, яка стала радянською і до цього часу продовжує домінувати.
Я б хотіла, щоб ви сказали ще кілька слів про новітні дослідження, зокрема, 2018 року, коли науковці під церквою знайшли підземні об’єкти і сказали, що це може бути усипальниця гетьмана.
Професійні археологи ще з 1921 року шукають поховання Богдана Хмельницького в цьому храмі. Тобто більше, ніж 100 років. І щоразу виникають нові запитання, відповіді на яких не можуть знайти. Останні дослідження були у 2018 -2019 роках. На допомогу археологам прийшли геофізики, які за допомогою сучасного обладнання провели ретельне сканування території, прилеглої до храму, стін храму, підлоги. Вони виявили кілька аномалій. На думку геофізиків, найцікавіша аномалія знаходиться в наві (повздовжня, або поперечна частина простору в монументальній споруді — ред.) Дослідники провели пробне буріння, у підлозі храму, це такий отвір діаметром 9 сантиметрів. Туди направили інспекційну камеру, але вона натрапила на шурф попередніх дослідників. Тобто Романа Юри 1970 року. І камера була засипана.
А продовжувати далі вони не могли, тому що них закінчивалася дія дозволу на продовження досліджень. І от цю аномалію геофізики, наголошую, інтерпретують, що гетьман, можливо, був похований підземним способом у такому великому приміщенні крипті,а бо підземній церкві. Слід сказати, що така традиція існувала в 17-18 столітті на глибині 3 метри на метр 30 сантиметрів. Це по підлозі довжина. Висота від підлоги крипти до стелі — десь 1,6 метрів. І від стелі до рівня підлоги — 2,6 метрів. Вважають, що вхід до крипти був із західного боку храму. І там поховано було Богдана Хмельницького, а можливо й перепоховано його сина Тимоша.
Точно дізнаємося ми це колись? Чи це так і буде загадкою?
От ви мене запитували, чому описів немає, досі не знайшли обставин поховання гетьмана. Можливо, десь і є, і можливо їх знайдуть. Це має надзвичайно важливе значення для нас усіх, тому що Україна — одна із держав, яка не має свого пантеону національних героїв. Саме те, як суспільство ставиться до могил своїх героїв, державотворців, показує міру зрілості цього суспільства, його державотворчий потенціал, нашу ідентичність. Тому що це дуже важливе завдання — створити пантеон наших національних героїв.
І ми дуже сподіваємося, що створення його саме почнеться із віднайдення, установлення місця поховання Богдана Хмельницького.
Вже 18 років Іллінській церкві служить отець Володимир, тож з ним поспілкуємося, як живе храм сьогодні.
Отче, скажіть, скільки тут парафіян і наскільки місцеві і немісцеві цікавляться Іллінською церквою? Чи часто бувають тут люди?
Люди бувають тут завжди, тому що храм відчинений кожного дня, не тільки по неділях, зранку до вечора. Багато людей або цілеспрямовано сюди їдуть, або проїжджають повз та заходять до храму. Також в недільні дні у нас відбуваються богослужіння, у святкові дні. Ну, і місцеві жителі, яких вже не так багато у селі залишилося, заходять.
Ви сказали, що ви служите тут вже 18 років, чи спостерігаєте ви тенденцію наприкінці нульових і станом на сьогоднішній день: чи збільшувалася кількість відвідувачів?
Кількість відвідувачів залежить від того, що вони побачать десь в медіа якусь новину про Іллінську церкву. І зразу їдуть… От останні дослідження, вони дали такий сплеск відвідувачів. Всі приїжджали з однією метою: “Де ж було це дослідження?”
А чи відбуваються тут козацькі заходи? Чи відвідують церкву сучасні козаки, українські воїни?
Сучасні воїни, наші захисники — є і сучасні козаки. Тому що ті козаки, які ходять такі як з картинки, то вони не зовсім, на мою думку, є саме тими захисниками, які мали би зараз відстоювати наші кордони, як колись це робило козацтво.
Знаєте, я вже навіть декілька раз піднімав це питання: як ви зазначили, я 18 років тут і за ці роки, можливо, один чи два рази тут відбувались державні заходи. Здебільшого, вони відбуваються у Чигирині, або десь в Холодному Яру, де буває керівництво області і держави. Там бувають і ці красиві козаки. На Покрову, на жаль, їх дуже мало… Одиниці, хто зайде до храму, приїде на богослужіння. Вони більше там, де є камери, де їх можуть відзняти, де вони можуть у всій красі себе показати. Ось всі заходи державницькі — на День козацтва, День захисника і захисниці в Ілінській церкві, яка збереглася з тих часів до сьогоднішнього дня і вважається усипальницю Бодана Хмельницького, не проходять.
Як ви до цього ставитесь?
Негативно.
Що треба робити, щоб тут відбувалися і державні заходи?
Я думаю, це на рівні органів місцевого самоврядування і органів державної влади вирішувати це питання. Чигирин — це козацька столиця, вона має величну славу. Звичайно, відбудували зараз резиденцію Богдана Хмельницького, але це нове. А саме те, що дихає історією, це Іллінська церква.
Розкажіть про внутрішнє оздоблення церкви. Що збереглося з часів Хмельницького?
Храм всередині залишився таким, як він був за часів його будівництва — це я про стіни. А все, що ми бачимо — іконостас, ікони — це все сучасне.
Ось іконостас був зроблений за державною програмою “Злота підкова-Черкащини”. Він не має аналогів ніде, тобто ще такого в Україні чи десь у світі ви не зможете знайти. Тобто він зроблений за індивідуальним проєктом в стилі, характерному для кінця 16-го – початку 17 століття. Елементи цього іконостасу взяті зі старої церкви Святого Духа, яка є на Івано-Франківщині у місті Рогатин, де за легендою служив батько Роксолани. Ми разом з цими майстрами їздили туди, вони фотографували, вивчали елементи, бо той іконостас зберігся ще з давніх часів. Він повністю дерев’яний, все різьблення — ручна робота.
Відповідно, з цими майстрами ми працювали і в подальшому. Все фінансування – за кошти громади, меценатів, жертводавців.
Яке значення, на вашу думку, має той факт, що до Православної церкви України належить Іллінська церква, збудована коштом і за замовленням Богдана Хмельницького?
Я думаю, що інакше не могло бути. Зараз мені часто задають запитання: “А в Холодному Яру, в серці Холодного Яру Мотронинський монастир — до якого патріархату належить?” Кажу: “Поки що до московського.” Це дуже всіх дивує. В Іллінську церкву, коли приїжджають з тієї сторони, з Мотронинського монастиря і дізнаються, що цей монастир підпорядкований країні-агресору, знаєте, дехто так… з пересторогою каже: “А ця церква теж?” А ми кажемо: “Ні! Це українська церква.” І люди такі: “Ну слава Богу, що хоч Іллінська церква зберегла свою національну єдність з народом.” Велика дяка Господу, що він сподобав мене тут служити.
