Вісті Черкащини 
Чому його байки не старіють: 236 років від дня народження Петра Гулака-Артемовського
Сьогодні, 27 січня, минає 236 років від дня народження видатного українського письменника, педагога і громадського діяча Петра Петровича Гулака-Артемовського
1.Не хотів бути священником як батько: життєвий шлях 2.Як ставав письменником і чому його твори досі вивчають у школі3.Чим твори цікаві сьогодні
Це один із тих діячів, без яких українська література ХІХ століття виглядала б значно скромніше. Поет, перекладач, науковець і ректор Харківського університету, він став одним із перших, хто довів: українська мова здатна не лише на лірику, а й на гостру сатиру, іронію та інтелектуальну гру.
Більше про постать Гулака-Артемовського нагадає Еспресо.
Не хотів бути священником як батько: життєвий шлях
Петро Гулак-Артемовський народився у 1790 році в період, коли українська культура перебувала під все сильнішим тиском русифікації Російської імперії. Кінець XVIII — початок XIX століття — це час, коли стара козацька традиція поступово згасала, про Запорізьку Січ й Гетьманщину розповідали хіба дідусі й бабусі, а нова інтелігенція шукала шляхи збереження національної ідентичності через освіту й літературу.
Петро Гулак-Артемовський походив із козацько-старшинського роду, який згодом отримав дворянство. Існує кілька версій походження подвійного прізвища. Сам письменник у рукописній автобіографії виводив його від Івана Гулака з села Артемовське, якого за буйний характер прозвали “Гулякою” – звідси й “Гулак Артемовський”, щоб відрізняти від інших.
Народився майбутній письменник у родині священника в Городищі (Черкащина). Здобув солідну домашню освіту, завершив курс богословських наук у Київській духовній академії, де здобув класичну освіту: латина, риторика, філософія, поезія. Він відмовився від церковної кар’єри на користь світського життя. Як сам відзначав Гулак-Артемовський, важким ударом у житті стала трагічна смерть коханої дівчини: її батьки категорично заборонили шлюб, замкнули вдома, і вона згасла від сухот на очах у Петра (хоча згодом він двічі був одружений і мав 11 дітей)
“Мої дні – це тканина з чудних контрастів: я живу плачучи, я плачу сміючись. Кохання – ці солодкі чари для багатьох сердець – для мого серця було джерелом болю та сліз. Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших”, – писав згодом Петро Гулак-Артемовський в епіграфі до байки “Тюхтій та Чванько”.
Після київського навчання, кілька років викладав у приватних пансіонах Бердичева та в маєтках польських поміщиків на Волині, паралельно займаючись самоосвітою. А вже у 1817 році, тобто у віці 27 років, Гулак-Артемовський переїхав до Харкова, де став вільним слухачем словесного факультету новоствореного університету. Невдовзі почав там викладати польську мову, історію, географію та статистику. При цьому перші 13 років працював у Харківському університеті без жодної зарплати, і, кажуть, робив це з великим натхненням. Він вірив в освіту і в 1849 році навіть став ректором Харківської академії.
У Харкові Гулак-Артемовський був близьким до гуртка місцевих романтиків, які захоплювалися новими західними віяннями культури, дружив з Іваном Котляревським, Григорієм Квіткою-Основ’яненком та іншими діячами, які закладали підвалини модерної української літератури.
У часи, коли українська мова вважалася “мужицьким наріччям”, а друкувати нею серйозні твори було ризиковано, Гулак-Артемовський обрав шлях байки — жанру, який дозволяв гостро критикувати суспільні вади під виглядом алегорій про тварин чи простих людей.
Як ставав письменником і чому його твори досі вивчають у школі
Петро Гулак-Артемовський на портретах за життя, фото: Вікіпедія
Хоч він рано відійшов від літературної діяльності, вже у 1830-х роках, присвятивши себе сім’ї та роботі в університеті, та Петро Гулак-Артемовський залишив помітний слід в українській літературі.
Спочатку Петро писав російською – це були вірші, переклади, наукові статті. Але поступово він перейшов на українську мову, вважаючи її природною для вираження народного духу. Вже у 1817–1820-ті роки – з’являються перші байки (“Пан та Собака”, “Бджола та Шершень”, “Кіт та Повар”).Він також є автором першої української романтичної балади “Рибалка”. Кріс цього він написав притчі, вірші і послання.
Гулак-Артемовський свідомо використовував бурлескний стиль (поєднання високого й низького, іронія, народна мова), продовжуючи традицію Котляревського, але додаючи гострішу соціальну сатиру.
Як науковець і педагог, видавав підручники, перекладав класику (Горацій, Крилова), писав літературно-критичні статті. Його літературна діяльність була тісно пов’язана з викладанням: він бачив у літературі інструмент виховання й пробудження національної свідомості.
Тож твори Петра Гулака-Артемовського входять до шкільної програми не просто як “історичний факт”, а як зразок:
- Перших класичних зразків української байки – жанру, який розвивав мораль, критикував вади суспільства (хабарництво, лінощі, пихатість панів);
- Живої народної мови XIX століття – з гумором, приказками, діалогами, що робить тексти близькими й зрозумілими;
- Соціальної гостроти – байки “Пан та Собака” чи “Бджола та Шершень” прямо висміюють кріпацтво, несправедливість влади, паразитизм панів.
Саме творчість Петра Гулака-Артемовського стала перехідною в українській літературі – від бурлеску XVIII століття до реалістичної прози й поезії XIX століття. Байки письменника допомагають зрозуміти, як формувалася українська літературна мова та національна свідомість у добу, коли про це говорити відкрито було небезпечно.
Чим твори цікаві сьогодні
Могила Петра Гулака-Артемовського в Харкові, фото: Вікіпедія
Під виглядом “легкого” жанру Гулак-Артемовський говорив про серйозні речі – і робив це так, щоб цензура не завжди одразу вловлювала підтекст. Саме тому його сатира й досі читається несподівано сучасно, адже механізми приниження та зловживання владою завжди актуальні за будь-яких часів. Гостра іронія та гумор не старіють – теми пихи, хабарництва, пристосуванства звучать і в XXI столітті актуально.
Жива, колоритна мова з народними виразами робить тексти Гулак-Артемовський “смачними” для читання і досі. Вони короткі, динамічні, з несподіваними фіналами – як цікаві пости у фейсбук, які ми читаємо сьогодні.
Петро Гулак-Артемовський не був революціонером у прямому сенсі слова, але саме з таких авторів починається культурний зсув. Він проклав шлях українській сатирі, інтелектуальній літературі й університетській гуманітарній традиції.
Через 236 років після його народження його тексти читаються як нагадування: сміх може бути формою спротиву, а іронія – способом виживання культури в несприятливих умовах. Гулак-Артемовський в умовах імперського тиску знайшов спосіб сказати правду українською мовою – і ця правда досі звучить цікаво.
