Бажання подорожувати, ймовірно, закладене у нашій ДНК: вчені виявили несподіваний зв’язок

Науковці проаналізували дані близько 250 тисяч людей у Великій Британії і виявили, що прагнення подорожувати світом може бути частково закладене в нашому ДНК. Вони вважають, що міграція – це не лише реакція на обставини, а й поведінкова стратегія, що має біологічне підґрунтя.
Результати їхнього дослідження опублікували на сайті bioRxiv, пише Science News.
Нейрогенетик Джейкоб Міхаельсон з університету Айови (США) та його колеги порівняли відстань між місцями народження та проживання людини із закономірностями ДНК в їхніх геномах.
Дослідники виявили, що люди, які переїжджали на більші відстані, як правило, частіше мали спільні варіанти генів, пов’язаних із розвитком мозку. Зокрема йдеться про одиниці спадковості, що активні в клітинах, відомих як збуджувальні нейрони – вони відіграють ключову роль у навчанні, плануванні та зважуванні невизначених результатів.
Хоча генетичні відмінності пояснювали лише невелику частину міграційної поведінки (близько 5% різниці у відстані переїзду), цей звязок зберігався навіть після врахування рівня освіти та стану здоров’я. На думку вчених, це свідчить про те, що бажання переїжджати пов’язане не лише із добробутом чи освіченістю, а й, частково, з нашою біологією.
Міграція на великі відстані визначається не тільки роботою, житлом і політикою, але й біологічними особливостями, пов’язаними з когнітивними здібностями та схильністю до ризику, які протягом тисячоліть сприяли еволюції.
Міхаельсон з колегами проаналізували стародавні послідовності ДНК понад 1300 осіб, які жили близько 10 тисяч років тому. Вони дослідили, як люди в далекому минулому переміщувалися протягом свого життя, порівнявши ймовірні місця їхнього народження та поховання.
Генетичні варіанти, пов’язані з міграцією, з часом ставали поширенішими – це є ознакою того, що на природний відбір впливали риси, пов’язані з мобільністю та бажанням досліджувати нову місцевість.
Інший аналіз генетичних даних 3000 дорослих із 222 округів США виявив, що території, на яких оселялися більше людей з генами, пов’язаними з міграцією, згодом мали швидше зростання доходів.
Ця тенденція підвищує ймовірність того, що мігранти, які переїжджають на великі відстані, можуть сприяти економічному розвитку на місцевому рівні. Однак вчені зазначають, що цей аналіз є попереднім і не може демонструвати причинно-наслідковий зв’язок.
Раніше науковці виявили, що людська ДНК містить залишки давніх вірусів, які вбудувалися в генетичний код у ході еволюції.





