Вісті Черкащини “Автомат не тримала в руках, але буду всіляко боротися”. Черкащанка в Польщі допомагає українцям
Зустрічає жінок та дітей на кордоні, передає гуманітарку та прихищає біженців. Так українцям допомагає 23-річна Єва Кравчук зі Сміли, яка проживає в Польщі. До сусідньої країни вона виїхала два роки тому. Там навчається та заснувала власну справу. Із початку російського вторгнення в Україну не лишилася осторонь. Що радить землякам та що мріє зробити після перемоги – розповіла Суспільному.
Ви з першого дня війни підтримуєте українців. Як змінилося ваше життя після 24 лютого?
— Волонтерю, постійно спілкуюся з рідними та моніторю новини. Оскільки маю власний бізнес, то робочий час регулюю самостійно. Разом зі знайомими поляками всіляко сприяємо Україні. Найчастіше відправляю гуманітарку: їжу, воду, медикаменти. Збираю гроші і купуємо. Також консультую біженців щодо пошуку роботи, сплати податків та оформлення документів.
Що вас найбільше вразило на кордоні?
Дітей дуже багато. Надто багато. Є зовсім малюки. Жінки абсолютно різного віку. Усі тягнуть сумки, стоять 6-7 годин на морозі, плачуть, але хоробро витримують цей нелегкий “квест”.
Ви прихищаєте біженців у себе? Зараз у вас хтось проживає?
—Зараз, ні. Та попередній тиждень у мене проживали мама й донька з Черкащини. Вони евакуювали з собою і собачку. Їхали до Польщі 6 діб, час від часу ховаючись від обстрілів. Вони були дуже стривожені й налякані. Побули декілька днів у мене, але через сімейні обставини знову повернулися до України.
Чи була готова Польща до прийому біженців?
— Поляки все добре організували. На прикордонних пунктах є все необхідне: їжа, безкоштовні сім-картки, вода, дитяче харчування, предмети гігієни, одяг. Зустрічають волонтери, які везуть до інших міст та навіть країн. Загалом усі українці вдячні та шоковані (я теж!) такою підтримкою. Але зустрічала людей, які інколи поводили себе невиховано. Та це скоріше виняток із правил.
Краків та Варшава перевантажені?
— Насправді — дуже. Неможливо вже знайти навіть місце в кімнаті. Через це раджу їхати в невеликі міста. Там вас теж підтримають житлом та їжею.
На що ще варто зважати тим, хто вирішив виїхати за кордон?
— У Європі важко: морально та фізично. Треба бути готовим, що доведеться старатися задля свого добробуту тут. Покладайтеся лише на свої сили, вміння. Вивчайте мову країни, куди їдете. Об’єднуйтеся зі знайомими, шукайте можливості. І ще один нюанс: гривні краще тримати на картці. Багато де не міняють гроші взагалі: або валюта, або на картці.
Ваші рідні та друзі зараз теж у небезпеці в Україні. Як справляєтеся із хвилюванням?
— Намагаюся тримати голову “холодною”, бо знаю, що моя допомога потрібна тим, хто пережив таку травму. Тримаю себе в руках і роблю все для благополуччя вдома. Україна – мій дім, там родина й друзі. Відчуваю себе трішки краще, допомагаючи землякам.
Автомат ніколи не тримала в руках, але за свою країну буду всіляко боротися. У той спосіб, де від мене більше користі!
Що зробите щойно Україна переможе?
— Обов’язково поїду до рідної Сміли. Відчуваю там себе максимально вільною. Кар’єри, річки, ліси, поля − моя стихія. І найкращим подарунком буде велосипедна прогулянка. Уже чекаю на обійми своїх батьків та друзів. Правда на нашому боці!
