6-річний Єгор з Черкащини просить у Путіна повернути маму з полону

Йому подобається математика, утім, як виросте, мріє стати співаком. Нині ж шестирічний Єгор з Черкащини чекає маму з російського полону.

Хлопчик бере мікрофон у Суспільного для того, щоб здійснилося бажання — звернутися до президента Росії Путіна:

“Путін, верни мою маму”.

Батьки Єгора — військові. Перед самим початком повномасштабної війни вони привезли сина до батьків — бабусі та дідуся, які живуть на Черкащині:

“Це було 22 лютого, о пів на четверту ранку до нас привезли Єгорчика. Сват привіз і сказав: це вам подарунок на день народження. Я й кажу — це дуже гарний подарунок. Ось так, залишили, поїхали. Коли 24 числа трапилася війна, він так у нас і лишився”, — розповіла бабуся Єгора — Ганна Габурич.

Батьки Єгора — мама Аліна та тато Вадим. Колаж: Суспільне, фото з сімейного архіву

Батьки Єгора стали на захист країни. Війна застала їх у Маріуполі.

“Вадим та Аліна — вони разом були в Маріуполі. 23 квітня Вадим (син) попав під авіабомбу. Йому зробили операцію. На другий день його повинні були вивезти, але 26 квітня він помер”, — розповіла пані Ганна.

Мама Єгора – Аліна Малешко-Габурич, – потрапила у російський полон:

“Коли син помер, вона лишилася в Азовсталі, а 19 числа потрапила в полон. Не було звістки від неї. Втім 7 липня вона подзвонила батькові своєму, запитала як син. І більше ми нічого не знаємо про неї”.

Суспільне: Черкаси

“Я молюся за тебе моя Україно” – співає Єгор та сумує за батьками. Цієї осені пішов до школи. Утім, ані тата, ані мами поруч не було: на лінійку привели його бабуся та дідусь. Останній, став його офіційним опікуном, та все ж чекає на сина:

“Кажуть, що нема Вадима. А я жду. Я кожний день його бачу: по дорозі, дома за столом. Бо я його не ховав, от у чому справа. Я не бачив сина мертвим, загиблим”, — додав тато військового — Леон Габурич.

Зліва на право: дідусь Леон, Єгор та бабуся Ганна. Суспільне: Черкаси

Щоби здійснити бодай одну мрію онука, який нині став для них змістом життя, бабуся його записала до музичної школи. Де нині Єгорові батьки, не приховують:

“Я так йому розказую, що тато нині на небі, нас оберігає звідти. Він дивиться, як ти учишся, як ти поводишся. Єгор — наше життя. Якби його не було, то може б і нас не було вже. Він дуже нас підтримує: як дідусь захворів, то контролював, чи той прийняв ліки, примушував його робити зарядку, аби він швидше одужав”, — додала пані Ганна.

“Зараз ми найбільше хочемо, щоб нам невістку на обмін додому відправили. Бо кожний день, кожну годину він просинається і питає, де мама. І дуже хочемо, щоб нам сина переправили додому. Бо ось 26 жовтня буде пів року по його загибелі, а ми кожний день чекаємо”.

Єгор з татом та мамою. Колаж: Суспільне, фото з сімейного архіву

Втім, Єгор вірить, що тато його тепер оберігає з небес, а мама невдовзі повернеться додому. Варто лише попросити і мікрофон про це Путіна:

“Дитина каже мені: бабусю, дай мені планшет, я включу там мікрофон і скажу Путіну: верни мені маму додому!”