”Можете засуджувати мене. Це не має значення – історія мене виправдає”, – Кастро

На Кубі на 91-му році життя помер Фідель Кастро.

Причини смерті беззмінного кубинського лідера і революціонера наразі невідомі. Повідомляється, що про його смерть повідомило Кубинське державне телебачення в ніч на 26 листопада.

Востаннє Фідель Кастро з’явився перед публікою в середині квітня. Він прийшов на концерт з нагоди свого 90-річчя.

Його поховають 4 грудня. Крім того, в країні вирішили оголосити дев’ятиденний траур.

Глава Куби Фідель Кастро керував країною з 1959 до 2008 року. Після нього Кубу очолив його рідний брат 84-річний Рауль Кастро.

* * *

Новообраний президент США Дональд Трамп заявив:

“Сьогодні світ відзначає смерть жорстокого диктатора, який мучив свій народ протягом майже шести десятиліть. Спадщина Фіделя Кастро – це розстріли, крадіжки, неймовірні страждання, бідність і обмеження основних прав людини. Незважаючи на те, що Куба залишається тоталітарною державою, я сподіваюся, що сьогодні жахи, які існували занадто довго, відійдуть. Цей день знаменує перехід до майбутнього, в якому прекрасний кубинський народ нарешті житиме в свободі, вони її заслуговують”.

Пропонуємо кілька яскравих цитат Фіделя Кастро:

Мене звуть Фідель Кастро, і я прийшов звільнити Кубу.

Те, що ми зробили, повинно було навчити нас, що неможливого немає. Адже те, що вчора здавалося неможливим, стало можливим сьогодні. І тому ніщо не здасться нам неможливим завтра!

Революція не постіль з троянд. Революція – це битва між майбутнім і минулим.

Можете засуджувати мене. Це не має значення – історія мене виправдає.

Я починав революцію, маючи за собою 82 людини. Якщо би мені довелося повторити це, мені б вистачило п’ятнадцяти чи навіть десяти. Десять осіб і абсолютна віра. Неважливо, скільки вас. Важливо вірити і важливо мати чіткий план. Перемога – це завзятість.

Я марксист-ленініст, і я буду їм до кінця моїх днів.

Я не народився бідняком. У мого батька були тисячі гектарів землі. Однак я маю честь відзначити, що всупереч заявам пана Буша, зараз у мене немає навіть одного долара. Весь мій статок легко поміститься в кишені його накрохмаленої сорочки.

Я пам’ятаю себе учнем шостого або сьомого класу. Мені було 12 чи 13 років. У селі, де я народився, не було електрики, і туди можна було дістатися тільки верхи – по дорогах, покритих густим брудом.

Якби виживання після замаху було би олімпійським видом спорту, то я б був у ньому чемпіоном.

Найкращим президентом для США міг би стати робот.

Буш – апокаліптична особистість. Я завжди стежу за його очима, за його постаттю, за його нав’язливим прагненням робити вигляд, ніби все, що він бачить на “невидимих екранах”, приходить йому на розум спонтанно.

Скажи мені, у якому виді спорту ти виступаєш, і я скажу, хто тебе колонізував.

Життя без ідей не коштує нічого. Немає більшого щастя, ніж боротися за них.

Я завжди вважав себе щасливою людиною, хоча би тому, що я знайшов підходящу для себе політичну теорію, потрапив у вир кубинської політичної кризи і відкрив для себе марксизм. Все це – як заблукати в лісі та раптом знайти карту.

Жінка в чоловічому серце – джерело священного і недоторканного шанування.

Я ніколи не вбачав протиріч між тими ідеями, якими я живу, і тими ідеями, якими жив Ісус.

Той, у кого є комп’ютер, володіє усіма опублікованими знаннями.

Наша країна – це рай в духовному сенсі цього слова. І, як я багато разів казав, ми воліємо вмерти в раю, ніж виживати в пеклі.

Потрібно щось робити для порятунку людства! Але якщо нас підведуть молоді, все завалиться.

Зараз, коли я хворий, мене завалюють питаннями, що я буду робити, коли я повернуся до того, що деякі називають владою. І справді, що я буду робити? Боротися без відпочинку, як робив це все життя.

Зараз я займаюся тим, чим має займатися людина в старості – думати і писати про те, що, на її думку, становить певну значимість.