Житель Лисянки на пенсії освоює нові професії

Сьогодні у нас пенсіонер, як не прикро, це людина, яка перебуває на межі виживання. І нічого доброго вже не чекає від життя. Багато людей в зрілому віці з цим змирились. Мовляв, а хіба є інший вибір?
Але є люди, які ламають шаблони про старість, вважаючи себе літніми, зрілими чи дорослим, але аж ніяк не старими. До речі, зараз багато сучасних компаній починають шукати саме таких співробітників – надійних, врівноважених та уважних. Їх підкуповує непереборне бажання цих людей активно жити.
– Я чотири роки тому вийшов на пенсію, – розповів житель Лисянки Анатолій Жила. – За освітою я інженер-механік. Працював за професією в колишній сільгосптехніці, на молокозаводі, очолював сільгосппідприємство. Словом, як кажуть, цілими днями був як білка в колесі – ніколи вгору глянути. Аж тут – тиша і спокій. Можна, звичайно, ними насолоджуватися. Можна сісти, сказати що пенсія мала, роботи немає. Ой, як тяжко. І потихеньку згасати, звинувачуючи у цьому державу та оточуючих. А з іншого боку подумалось: а кому зараз легко? Треба просто перезавантажити своє життя. І – починати вчитися і працювати.
Анатолій Жила за ці роки перебування на заслуженому відпочинку, про відпочинок згадує вряди – годи. Коли бере до рук гармошку, гру на якій освоїв, до речі, щойно ставши пенсіонером. А основна робота, якій він нині присвячує багато часу і яка приносить найбільше задоволення – ремонт швейних машинок і оверлоків. Цій новій для себе справі чоловік учився, як він каже, «з нуля». Допомогли Інтернет, спеціальна література, але лиш на перших порах. Для інженера-механіка, який мав справу з більш складними механізмами, не склало особливих труднощів знаходити причини поломок швейних машинок, причому як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, і швидко їх усувати. За короткий час досяг у цьому неабияких успіхів. До нього почали везти на ремонт машинки не лише з Лисянки, а й Звенигородки, Тального, Катеринополя. Звертаються за порадою, допомогою швейні майстерні, де є гостра нестача професійних наладників обладнання. «За роботу беру помірну плату, а, буває, й зовсім відмовляюся, зважаючи на фінансовий стан замовника. Головне – робити людям приємне», – вважає майстер.
Ремонтуючи швейні машинки, пан Анатолій навчився на них і майстерно шити. Виготовляє вироби з тканини і шкіри. Ремонтує одяг, взуття. Спробував виготовляти ажурні лавки з дерева і металу. Попитом, каже, вони користуються, але матеріали дорогі, тож довелося відмовитися. Але в році, який настав, вже є нові плани. «Вчитися чомусь новому і робити те, що подобається, ніколи не пізно», – каже Анатолій Жила. Можливо, саме тоді і почнеться зовсім інша пенсія, інше життя.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: У Катеринополі знайшли тіло зниклого пенсіонера