Вісті Черкащини Єдина сільська творча школа на Лисянщині потребує допомоги
Ми часто не помічаємо, що у цьому світі складних технологій і швидкостей є неповторні й талановиті діти. Вони зрозуміли одну нехитру істину – робити так звані чудеса своїми руками. Із будь-чого, що потрапляє на очі: пластикової пляшки, шишки, що впала з ялинки, звичайного шматка тканини. Діти передають речам, що нас оточують, своє особливе забарвлення, те тепло й зміст, якими дихає наше життя.
«Діти охоче малюють, ліплять, клеють. Ось так проходять у нас заняття. Пташенята, як ми їх називаємо, з приємністю і користю проводять свій час. Їх у на чотирнадцять. Радію, коли до нас приходять дітки, навіть шестилітні, які не бояться експериментувати. Створювати те, що потім залишиться в їхній пам’яті на все життя. Ці вироби особливо дорогі тим, що їх зроблено власноручно», – говорить керівник дитячої творчої експерементальної школи в Кам’яному Броді Юлія Кравченко.
Трохи більше року тому місцева художниця Любов Фролова, яка займається петраківським розписом, поставила собі за мету створити творчу майстерню, де б не лише вона могла працювати, а й маленькі кам’янобрідці, в яких є Божа іскра, які б могли реалізувати свої таланти. А таких, як вона і сподівалась, виявилося немало. У сільських дітей більш розвинута творча уява, вони живуть серед живої природи, і їм не потрібно шукати пейзаж, щоб його перенести на картину – він одразу за вікном.
Минуло небагато часу, а серед вихованців школи вже є свої мистецькі «зірочки», про яких знають навіть у Києві. Там нещодавно відбулася всеукраїнська виставка декоративно-прикладного мистецтва «Де б не була, не забуду дім», на якій виставлялися і роботи Дарини Магдич в стилі петраківського розпису. Талант десятилітньої дівчинки високо оцінила народна майстриня України Світлана Філаткіна, її було відзначено Подякою «за збереження і популяризацію українського мистецтва».
Проте, як не крути, розвиток будь-якого таланту вимагає коштів. Юлія Кравченко з цією проблемою, зізнається, стикається все частіше. Визнає, що школу не залишає без уваги староста Кам’янобрідського старостинського округу Віталій Гладченко, допомагають, при потребі, місцеві аграрії Володимир Попко та Сергій Джугля. Але, здебільшого, доводиться покладатися на власні ентузіазм і кошти. Тож, діти мріють про спонсорів, звертаються до депутатів, організовують виставки-продажі, вторговуючи якусь дещицю, і вірять, що кращі часи – попереду.
Іван СМОЛІЙ
