Як відомий київський хірург підняв престиж Лисянської територіальної лікарні

«Лікар безмежно захоплений своєю справою», «лікар з великої літери», «першокласний спеціаліст, мудра, уважна людина великої душі, якій притаманне почуття гумору», – так говорять пацієнти про Тараса Павленка – Заслуженого лікаря України, завідуючого хірургічним відділенням клініки ADONIS в Києві, який з недавнього часу працює в Лисянській територіальній лікарні. У короткій перерві між операціями ми попросили його розповісти про себе і поділитися думками про розвиток сучасної медицини.

–Тарасе Олеговичу, чому ви вирішили пов’язати своє життя саме з медициною?

–Любов до медицини мені прищепив друг нашої сім’ї Іван Іванович Арделян – Заслужений лікар України, кардіолог, колишній головний лікар Кіровоградської обласної лікарні. Я на все життя запам’ятав його мудрі слова: «Лікарі – це еліта суспільства, це професія, яка не залежить від політичної ситуації в країні, і в хорошого фахівця своєї справи завжди буде робота». У 2002 році я закінчив Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа». А трудову діяльність розпочав, після закінчення інтернатури, на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення для організації ургентних чергувань Київської міської клінічної лікарні № 18. Ось уже 21 рік я оперую, паралельно підвищуючи свою кваліфікацію, беручи участь у різних науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах та інших наукових заходах як в Україні, так і за її межами.

–На вашу думку, яким повинен бути хороший лікар?

–Лікар повинен віддавати себе повністю своїй роботі, бути професіоналом. А для цього потрібно вчитися кожного дня. Коли перестаєш вчитися, ти стоїш на місці, а в медицині кожного разу, ми бачимо, щось нове, цікаве. Захворювань та діагнозів, з кожним днем все більше, і до цього потрібно бути готовим. Виконуючи потреби сучасного розвитку хірургічного напрямку роботи в медичному центрі ми організували ряд спеціальностей: бариатрична хірургія, пластична хірургія, лапароскопічна колопроктологія, ургентна хірургія. Я пройшов навчання зі своїми колегами – лікарями-хірургами по судинній, пластичній, лапароскопічній, баріатричній хірургії. В Лисянській лікарні вже виросла ціла плеяда молодих високопрофесійних хірургів, які нічим не поступаються столичним: Роман Максимов, Микола Голодніков, Валерій Доценко. При таких спеціалістах їй точно не загрожує закриття.

–З чого зазвичай розпочинається ваш робочий день, скільки та як він триває?

–Кожного ранку цікавлюся, як пройшла ніч в медичного персоналу, після цього йду оглядати пацієнтів. Вони завжди відчувають, як налаштований лікар зранку. Тому вважаю, що почуття гумору в лікаря для ефекту лікування має бути присутнім обов’язково. Триває мій день по-різному, тобто немає чіткої години, до якої я працюю, все залежить від обсягу роботи кожного дня. Буває, що в операційній проводжу майже весь день. Відверто зізнаюся, вже й не пам’ятаю, коли в мене був вихідний. Роботи значно додалося з початком війни, коли ми з дружиною Аллою, теж хірургом, яка народилася в Лисянці, почали оперувати в місцевій територіальній лікарні.

–Розкажіть детальніше про цей період у вашому житті

–У будні працюю в Києві, а з п’ятниці по неділю – у Лисянці, де вже провів більше 200 операцій, і всі вони завершилися швидким одужанням пацієнтів. Щодня до Лисянської лікарні за допомогою звертаються десятки місцевих жителів та сусідніх районів і областей, військовослужбовці. Приїжджають навіть з Києва, щоб потрапити на прийом. Можна сказати, що про Лисянку тепер знають не лише як про історичний край, а й як один з центрів в Україні, де надається якісна медична допомога. Дуже важливо, щоб лікарі мають можливість проводити хірургічні втручання, використовуючи високоточне, новітнє обладнання. Нова хірургічна стійка, яку нещодавно придбали, застосовується у гінекологічній, терапевтичній, урологічній, травматологічній практиці, воно нині успішно працює. Тепер ми можемо у багатьох випадках не застосувати традиційний відкритий метод, що пов’язаний із великими розрізами та високим рівнем операційної травми. При лапароскопічних операціях ми робимо лише 1-2 сантиметрові розрізи, і вже через 4 години після операції пацієнт може вставати.

– Тарасе Олеговичу, які, на вашу думку, потрібно вирішити проблеми для повноцінного функціонування Лисянської лікарні?

–Ніхто сьогодні, під час війни, не знає, як буде з малими лікарнями в районах, вони потребують значних капіталовкладень, тому що медицина пов’язується з потужним інструментарієм, сучасною дорогою технікою, устаткуванням. Лисянській лікарні, зокрема, вкрай потрібні комп’ютерний томограф, операційні столи останнього покоління, ремонт приміщення. Головний лікар Олександр Ніколюк намагається залучати для цього благодійні фонди, різних спонсорів. І це йому багато в чому вдається. Я теж стараюсь допомагати лікарні, чим можу, адже вона стала для мене вже рідною.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: Мав за честь представляти Україну: Ігор Новицький про свою участь у Глобальному форумі продовольства та сільського господарства