Вісті Черкащини Вирвавшись з російської окупації, відомий біолог продовжує дослідницьку роботу в селі на Лисянщині
Людмила Свиденко з чоловіком Володимиром до повномасштабного вторгнення у 2022 році жили і працювали на Херсонщині, у Державному підприємстві «Дослідне господарство «Новокаховське» Національної академії аграрних наук України. Вона займалася науковою роботою, а він-господарською. Вже в перші дні війни Нова Каховка опинилася в руках ворога, почалися арешти, розстріли проукраїнськи налаштованих жителів міста. Стало зрозуміло, що залишатися тут небезпечно, тим паче, що більшість колег евакуювалася. Свиденки вирішили на автівці прориватися на рідну Черкащину. Саме прориватися, а не їхати з комфортом, як раніше, у відпустку до батьків. Залишили свій будинок, взявши лише найнеобхідніші речі та улюбленця сім’ї-кота Мурчика. Забиті автомобілями дороги, грубі окрики чужинців на блокпостах, звуки вибухів і стрілянини, міни на узбіччях, «сіра зона»… Лише з третьої спроби, об’їзними шляхами, вдалося потрапити на територію, підконтрольну Україні, і, нарешті, дістатися до Погибляка. Хата покійних батьків Людмили стала для вимушених біженців і рятівним колом, і початком нового життя.
-Я спочатку почувалася, як рослина, залишена виживати під пекучим сонцем у безводній пустелі. Безнадія, невизначеність майбутнього, страх за дітей, – згадує Людмила Вікторівна, – Та поступово почала і до нового житла звикати, і зв’язки з колегами налагоджувати, і до роботи повертатися, хоч і в незвичних, дещо спартанських умовах. Хоч і досі щемить душа за своїм дослідним господарством, де я, вчитель-біолог за фахом, відбулася як науковець і «виросла» до кандидата біологічних наук. З кожним роком наші колекції рослин поповнювалися, а посадковий матеріал поступав з різних ботанічних садів України, Європи, Америки та Азії. У відвідувачів перехоплювало подих, коли вони бачили зарослі бамбука, квітучі дерева магнолій, альбіції та павловнії, приїждали щоб подивитися як цвіте гліцинія. Не менш цікавою рослиною був мексиканський банан, поки що малопоширений і маловідомий вид в Україні. На відміну від інших дерев, його запилюють мухи. Також унікальною була колекція абрикос, яка налічувала близько 300 сортозразків. Сорти з колегами збирали з усього світу. На жаль, дерева були окупантами знищені. Така ж сумна доля, мабуть, спіткала і 50 видів зразків хурми. Рослини були привезені ще у 80 – ті роки минулого століття з Нікітського ботанічного саду.
Та ці всі напрацювання, досягнення в минулому, вважає талановитий біолог. Сьогодні в селекційній роботі потрібно враховувати й кліматичні зміни, і нестачу вологи, і відсутність зрошення в багатьох регіонах України. Швидкі темпи росту харчової, парфумерно-косметичної, фармацевтичної і медичної промисловості потребують різкого збільшення виробництва фітосировини. Саме в цьому напрямку працює Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН в Одесі, де Людмила Свиденко є провідним науковим співробітником відділу інтродукції та селекції малопоширених плодових, декоративних та ароматичних рослин. За її словами, вона має найкрасивішу, найароматнішу в світі роботу. І це справді так: будинок Свиденків у Погибляці можна безпомилково знайти лише за ароматом незвичних для цієї місцевості рослин з екзотичними назвами: гісоп, габер, лафанд, шафран, монарда… Город біля хати, де раніше росли лише картопля та буряки, Людмила разом з Володимиром перетворили у маленьку науково-дослідну станцію, де з ранньої весни до пізньої осені, під пильним наглядом жінки-вченої, ростуть, квітують десятки видів рослин, які в майбутньому знайдуть своє застосування у фармацевтичній промисловості, кулінарії, побуті. Вона доглядає їх як малих дітей: підживлює, слідкує за вологістю і температурою грунту, ростом і розвитком рослин, бореться з бур’янами. Всі дані записує, обліковує, систематизує. Звичайна щоденна рутинна робота. Без вихідних і відпусток. Але без цього не народжуються нові сорти, не відбуваються наукові відкриття.
В Україні мало хто знає про існування гібриду лаванди – лавандину. Культура ще не отримала розповсюдження, хоч ефірна олія лавандину майже схожа за своїми показними на лавандову та широко використовується в медицині, а його урожайність в 2-3 рази більша, ніж у лаванди. У виведенні цього гібриду велика заслуга кандидата білогічних наук Людмили Свиденко. Вона є одним із авторів практичного посібника «Лавандин», який користується популярністю в агрономів, спеціалістів ефіроолійного виробництва, фермерів та аматорів. А всього у нашої землячки більше 250 наукових праць.
Із захопленням Людмила розповідає про Зізіфус або як його ще називає «китайський фінік», який ціниться за плоди, що мають велике поживне, дієтичне та лікувальне значення. На одне з перших місць серед своїх «підопічних» ароматичних рослин вона ставить монарду, батьківщиною якої є Північна Америка, де вона росте скрізь в дикому стані. Монарда використовується як пряносмакова рослина в Португалії, Іспанії, Франції, Великобританії під назвами «дикий бергамот», «бджолиний чи пахучий» бальзам», « «американська меліса». Все більшої популярності набуває вирощування її як декоративної, лікарської, ефіроолійної та пряноароматичної рослини і в Україні. Дослідження успішності інтродукції цього виду Людмила Свиденко проводила в умовах Центрального Лісостепу в Черкаській області, зокрема, в Погибляці. Результат, як і попередні дослідження, перевершив всі очікування.
Людмилу Вікторівну високо цінують в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, її часто запрошують на міжнародні зустрічі, семінари. А в раніше мало кому відомий Погибляк торують дорогу наукові світила, тут часто бувають і жителі Лисянщини. Хтось хоче зробити селфі на лавандовій ділянці, хтось подихати неперевершеним ароматом квітів, а комусь цікаво просто побувати тут на екскурсії. Господиня, попри зайнятість, готова годинами розповідати про кожну рослину на своїй грядці, кожна з яких корисна і цілюща. А щоб не бути голослівним, обов’язково пригостить ароматним чаєм або презентує пучечок екзотичних лікарських рослин.
Олександр ЩЕРБАТЮК
