Волонтерка з Лисянщини розповіла як невідомі захоплювали місцеву церкву

Інна Супенко – переселенка з Донецька, яка стала волонтеркою, допомагала українським воїнам на Сході держави. Там познайомилася з хлопцем із Бужанки, одружилися.

–Торік ми приїхали у відпустку на Лисянщину, в мальовниче село Бужанка, як сказав чоловік, край Богдана і Тараса, – розповіла Інна. – Стояв чудовий теплий день. Другий день Великодня. Ми вирішили піти в церкву. Та те, що я там побачила, шокувало мене на все життя. Я подумала, що ніби перебуваю десь в ДНР чи ЛНР, де так ненавидять українців. Двері церкви були відчинені навстіж, а з церкви доносилася не молитва, а крики та зойки. Молодики в одних шортах викидали з церкви святково одягнених, в більшості літніх людей, викручували їм руки, нецензурно висловлювалися. При вході в церкву, на підвищенні, стояли священики, і з їх уст, що мене просто вбило наповал, лилася відбірна лайка. Я підійшла до одного з них, і закликала схаменутися, це ж церква, де моляться Богу, а не проклинають людей. Але це не допомогло – образи і прокльони тривали і далі. Я розпитала людей, що тут відбувається? Виявляється, коли Україні дали Томос, протоієрей місцевої церкви змушував прихожан писати заяви з проханням залишити їх у Московському патріархаті. На це погодилися одиниці, решта захотіла перейти до ПЦУ, і тому потрапили в немилість до священика. От тому були такі розборки в святому місці.

Нагадаємо, що протистояння між громадою і священиком досі триває. У жовтні з Черкас приїжджали 5 слідчих фіскальної служби, які проводили допити, звіряли підписи вірян, які висловилися за перебування в ПЦУ. Багато людей після того скупчення почали хворіти на коронавірус. Але боротьбу за українську церкву вони не припиняють.

Іван СМОЛІЙ