Водій з Лисянки став рятувальником, бо вирішив перевірити себе
Микола Вельбівець, старший водій 3-го ДПРП в селищі Лисянка, щоразу, вирушаючи на ліквідацію пожежі, відчуває хвилювання, усвідомлюючи, як багато в цьому залежить особисто від нього.
«Я до цього мав досвід керування великогабаритними автомобілями, працюючи на Дашуківському комбінаті бентонітових глин, а коли в 2010 році, почув, що звільнилося місце водія у Лисянській пожежно-рятувальній частині, вирішив перейти сюди, спробувати себе в іншому місці. Згодом зрозумів, що саме ця робота є моїм справжнім покликанням. Головне було звикнути до більшої відповідальності. Я повинен безпечно доставити особовий склад до місця події і при цьому зробити це якомога швидше. В цей час люди чекають на допомогу і лічать кожну секунду очікування. Потім, по прибуттю правильно і оперативно подати воду. А ще треба знати всі дороги. Буває, що проїдеш більший кілометраж, але доберешся швидше, бо обрав вірний шлях. Все це моя задача», – розповів рятувальник.
Іноді, після побаченого на службі, зізнається він, сняться кошмари. Особливо, після квітня 2023 року, коли російські ракети влучили у дев’ятиповерхівку в Умані. Микола Вельбівець був серед тих рятувальників, хто розбирав завали, виносив загиблих. Як і всі свідомі українці, він мріє про закінчення війни. Хоче дочекатися онуків і щоб вони жили у мирній Україні та ніколи не бачили обстрілів і руйнувань.
Іван СМОЛІЙ