Вісті Черкащини У Лисянці відбулася акція в підтримку військовополонених
Близько сотні жителів Лисянки, навколишніх сіл, а також інших громад області з плакатами вийшли минулого вівторка на мирну акцію “Не мовчи, полон вбиває” на підтримку військовополонених.
«Ми зібралися, аби нагадати суспільству і нашій владі про наших полонених, які вже третій рік знаходяться в ворожому полоні. Ми кричимо на весь світ про жахіття та катування, які відбуваються в полоні. “Червоний хрест” заплющив очі на злочини Росії. А наших захисників катують і додому повертають закатовані тіла. Тож, ми маємо кричати на весь світ. Наш обов’язок – боротися за кожного, хто в полоні. Нам не треба, аби повертали закатовані тіла”, – заявили організатори акції.
Учасники акції тримали в руках плакати: “Чекаю сина. Поверніть моє життя з полону”, “Вони заслуговують бути вільними”, «Вони боролися за нас, ми маємо боротися за них» та закликали жителів Лисянщини не мовчати про захисників та захисниць, які заходяться в російському полоні.
Прикладом мужності, стійкості і віри є жителька Лисянки Ольга Чорномор, мама морпіха, командира розвідувального відділення 36 ОБМП Мирослава Чорномора, яка більше двох років наполегливо, звертаючись до всіх можливих інстанцій, в тому числі і міжнародних, домагається повернення сина додому.
З перших днів повномаштабної війни росії проти України Мирослав разом з побратимами тримали оборону міста Маріуполя та прилеглих до нього околиць. 47 днів морпіхи хоробро билися з ворогом, незважаючи на нестачу боєприпасів, продуктів харчування, води, в повному оточенні ворога та під прицільним вогнем. 12 квітня 2022 року він потрапив в полон до ворога разом з багатьма побратимами (завод Ілліча). Утримувався в Оленівці Донецької області, Костромській області росії. 4 липня 2024 року росія засудила Мирослава Чорномора до довічного ув’язнення.
«Через неналежні умови утримання полонених, фізичні і моральні тортури, погане харчування та без відсутності медичної допомоги стан здоров’я наших хлопців незадовільний. Я в розпачі, не знаю чим допомогти синові, тому хочу розголосу, щоб керівництво нашої країни, впливові особи звернули увагу і зробили хоч щось для звільнення мого сина та його побратимів», – сказала вона.
Акція « Не мовчи, полон вбиває», за словами матерів і дружин полонених, триватиме безстроково, в різних містах і селах, поки останній українець не повернеться з неволі.
Іван СМОЛІЙ
