Суддя Гаврилюк родом з Лисянщини, підтверджує своє літературне ім’я

Навіть на тлі праць маститих представників історичного жанру, книга «Лисянка – велич українського духу» вражає розлогим викладом теми, своєю документалістикою, глибиною аналізу та вмінню автора, не обмежуючись «вузьким» дослідженням історії містечка, поєднати її в контексті історичного розвитку всього регіону протягом майже двох століть. Книга написана на основі значного обсягу документальних та літературних джерел, що надає їй як наукової інтерпретації, так й історичної цінності. В широкий історичний виклад життя краю органічно вписуються нові, до цього маловідомі, факти. Це і дослідження гайдамацького руху та події Польського повстання на Лисянщині, і розповідь про вступ лисянських козацьких сотень до Парижа при завершенні походу проти Наполеона Бонапарта, і відомості про участь краян в Київській козаччині і навіть про недосліджений донині розвиток єврейської громади краю.

Зі сторінок видання читачі, можливо, вперше довідаються про боротьбу місцевих повстанців за свою державу під час Української революції 1917 – 1921 років і потому, аж до середини двадцятих років – проти російських більшовиків, коли, за словами Лютого-Лютенка «Холодний Яр розпочинався від Лисянки аж до Чигирина». Як і про вклад у визвольні змагання тамтешніх патріотів у період Другої світової війни та ще тривалий час потому. Йдеться, зокрема, про боївку Михайла Криси (Кобзаря), повстанці якого заявляли: «Нас і сам чорт не злякає: ми, українські донкіхоти, не проти овець чи вітряків боремося, а протистоїмо всьому світові і в бою перемагаємо».

Звитягу боїв, славу перемог і біль поразок увібрало в себе не одне покоління лисянців, про що свого часу зазначив й відомий український історик, академік Іван Крип’якевич: « Лисянщина бере безнастанну участь у боротьбі, й селянські повстання вибухають все заново. Один за другим ідуть покоління народних бійців – діди – батькам, батьки внукам передають з рук шаблю і з нею гасла визвольної боротьби». Саме в такому ключі, йдучи від сивої давнини до сучасності, повідує автор і про звитягу лисянців, які захищають нині українську землю від московських агресорів.

До цього зауважимо, що автором книги є наш земляк – уродженець Лисянки, суддя Північного апеляційного господарського суду, кандидат юридичних наук, викладач Національної школи суддів України, автор більше десяти наукових праць Олександр Гаврилюк.

Водночас Олександр Миколайович є відомим краєзнавцем й літератором. Його перу належать книги «Таємниці минулого козацької Лисянки», «За волю України. Лисянщина під час національно-визвольних змагань у 1917-1920-х роках в контексті загальноукраїнських подій», «Звитяга козацької Лисянки» та вже згадана праця обсягом майже у 600 сторінок, в якій зібрано в одну монографію багатий і цінний матеріал з історії краю Богдана і Тараса.

Додамо, що Олександр Гаврилюк, маючи звання генерала Українського реєстрового козацтва та будучи наказним отаманом обласного товариства ВГО «Українське реєстрове козацтво», відтворив діяльність створеного не без його участі Лисянського козацького полку в документальному фільмі-трилогії «Прогулянка з задоволенням і не без моралі», знятим «Уртелефільмом». Цій стрічці присуджено перше місце на Всеукраїнському фестивалі телевізійних документальних фільмів і радіопрограм «Кобзар єднає Україну» в номінації «Тарасовими шляхами».

Досить рідкісне поєднання талантів, чи не так? Хоча рідні й близькі Гаврилюка мають на це свої пояснення.

Розкриємо своєрідну родинну таємницю: при народженні свого первістка відоме в Лисянці подружжя Гаврилюків – Надія Олексіївна і Микола Васильович нарекли його Олесем. Зареєструвати сина під цим іменем не змогли, оскільки на той час працівники РАЦСу суворо дотримувалися інструкції. Будь-які посилання батьків на існуючі імена письменників Олеся Гончара, Олеся Бердника чи на інших відомих в Україні особистостей, стіни нерозуміння й байдужості не пробили. Отож сина записали Олександром, хоч для рідних і знайомих він залишився Олесем.

Олександр – Олесь з дитинства марив героїчною козацькою минувшиною своєї малої батьківщини, а водночас мріяв стати правозахисником. І ось тепер, як бачимо, ці два захоплення поєдналися…

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ