Вісті Черкащини Створював бойові прапори, і сам був як прапор боротьби. У Лисянці згадали відомого в Україні художника і волонтера
Яскравим прикладом жертовності за волю України, є життя та боротьба видатного художника, волонтера, Народного Героя України (посмертно) Олега Ганжі з Лисянки. Після чергового, вже 150-го повернення із зони бойових дій в районі Куп’янска із рядів 14 ОМБр ЗСУ ім. Князя Романа Великого, внаслідок зупинки серця, він пішов із життя, залишившись до кінця вірним своєму громадянському обов’язку.
Олега Ганжу в Україні знали, насамперед, як автора бойових прапорів. У його творчому доробку сотні стягів різних підрозділів, які називають мотиваційними, народними бойовими прапорами. Вони майоріли і майорять над в усіх гарячих точках на лінії фронту, як символ Перемоги. 82 копії цих військових прапорів з автографами воїнів ЗСУ зберігаються в Лисянському історичному музеї ім. Т.Г. Шевченка.
Його товариш-волонтер Олександр Гаврилюк розповів про ще один, невідомий, епізод з його життя. Разом з дружиною і двома доньками Олег на початку війни опинився в окупації в селі Катюжанка, Вишгородського району, Київської області, де продовжив таємно чинити опір ворогу. Зокрема, в останній день окупації села, він разом з іншими підпільниками зумів заблокувати колеса броньованій машині росіян, яка перестала рухатися, а потім стала військовим трофеєм ЗСУ.
«Маючи хворе серце, Олег Ганжа став невтомним волонтером – він постійно був у дорозі: на фронт, на фронт, до хлопців… Він також є автором багатьох військових шевронів, нагородних відзнак та пам’ятників нашим захисникам. Зокрема, й всесвітньовідомому оперному співаку Василеві Сліпаку, який став до лав ЗСУ і загинув як герой.
Рівно два роки тому велике серце Олега Ганжі не витримало. Після чергової поїздки ТУДИ. Сьогодні його дуже нам не вистачає», – поділився спогадом про свого друга і земляка письменник Василь Шкляр.
Іван СМОЛІЙ
