Вісті Черкащини Про що розповіла директорка одного із найкращих садочків Лисянської громади
Олена Шевченко вже 20 років працює у дошкільному навчальному закладі «Веселка» у Лисянці на Черкащині. Прийшла сюди молодим спеціалістом, а зараз вона уже директор, спеціаліст вищої категорії. Головне, каже, в роботі вихователя – любити дітей. Вона на всі сто відсотків упевнена, що в тандемі з колективом дитячої установи мають працювати і батьки. Про це та інше в розмові з керівником закладу.
– «Веселка» це дитячий садок, до якого батьки прагнуть влаштувати малюків з усієї Лисянської громади, записуючись у чергу. В чому секрет?
–Я завжди кажу: якщо дорослий вміє бачити світ очима дитини і радіти навколишній красі, якщо зберігає щирість почуттів, то він буде справжнім педагогом і знайде ключик до кожної дитини. Можна освоїти всі премудрості професії, досконало вивчити і знати теорію, але так і не стати справжнім вихователем. Важливо, щоб людині, яка працює з дітьми, були притаманні чуйність, доброта, турбота. Та найголовніша риса – любов до дітей. Я пишаюся, що вихователі, няні у нашому садочку відповідають цим критеріям. Не секрет, що приводячи дитину в дитсадок, батьки хочуть віддати її саме в групу до обраного ними вихователя, який має і досвід, і авторитет, і повагу від людей. Слід сказати, що до нас приводять діток від одного року, і тут, в процесі адаптації, вихователь повинен проявити максимум терпіння до всіх прохань і навіть вередувань дитини, заслужити її довіру. І досвідчені Тамара Слинько, Ніна Висотенко, Любов Копійко, Любов Коваль, Людмила Хоменко та їх молодші колеги на кілька років стають їх другими мамами, навчаючи азів життя. Але секрет привабливості, а значить і успішності закладу не лише у професійності вихователів. Все починається вже з території. Дбайливо доглянуті рослини, чистота, рівні пішохідні доріжки, без вибоїв, тріщин, – це і естетика, і безпека дітей. Нам вдалося, завдяки підприємцю Анатолію Крижньому, оновити частину доріжок, які не ремонтувалися більше 40 років. Інший підприємець, Андрій Проців, допоміг з облаштуванням ігрового майданчика. Працівники лісового господарства цієї весни озеленили територію, висадивши 100 кущів самшиту. За сприяння селищної ради оновили харчоблок, перекрили дах. Я особисто заохочую дітей до занять фізкультурою і спортом. Сама я обожнюю велосипед, яким і на роботу дістаюсь, і мандрую рідними місцями. Наші вихованці теж постійно мандрують, пізнаючи світ. Одного дня вони гостюють у пожежників, іншого – в поліцейських, а то, буває, до фермерів завітають, на тракторі покатаються.
– Як вплинула війна на діяльність дитячої установи?
–Що стосується колективу, то з початком повномасштабного вторгнення ми теж долучилися до підтримки ЗСУ: закривали тушонки, пекли коржики, паски, плели маскувальні сітки, організовували благодійні ярмарки. Дітям було складно йти в садочок після тривалої паузи, спускатися в укриття, зауважу, єдине серед дитустанов громади, під повітряної тривоги. Тому ми намагалися створити атмосферу турботи і не акцентувати уваги на тому, що відбувається. Хоча дошкільнята все розуміють. Адже в багатьох з них батьки чи рідні захищають Україну. Перебувало в нас і до 20 осіб дітей-переселенців. Приємно, що повернувшись додому, їх батьки до нас телефонують, дякують за теплий прийом, увагу і турботу про їх дітей.
–Як ви вважаєте, чи змінилися діти за останні 20 років, відколи ви працюєте?
–Звичайно, час диктує свої умови. Діти зараз дуже допитливі, більш рухливі, активно пізнають світ, швидше мислять, активно відстоюють свою думку. Вони вже навіть уміють користуватися комп’ютером. Пріоритетною сьогодні є ігрова діяльність, використовуємо казкотерапію. Це розвиває фантазію, вчить креативно мислити, знаходити різні варіанти вирішення тих чи інших завдань. Також вже дитячому садочку вони починають вивчати іноземну мову, опановують музичні інструменти. Однозначно, на них чекає прекрасне майбутнє.
– Олено Володимирівно, а що ви хотіли змінити задля такого майбутнього?
–Кожен з нас передусім хоче перемоги і миру, але й про проблеми не слід забувати, і намагатись їх вирішувати. У дошкільних дитячих установах дуже низька заробітна плата, слабке матеріальне забезпечення. Без фінансової і особистої підтримки батьків їм важко виживати. А на ентузіазмі далеко не заїдеш. Ось на це, я вважаю, має звернути увагу наша влада.
Олександр ЩЕРБАТЮК
Читайте також: «Били по п’ятках та інших частинах тіла»: житель Тального розповів про катування у поліції
