Вісті Черкащини Про лисянського поета-пісняря італійці зняли фільм
Андрію Мартиненку, поету з Лисянки, вже пішов 75-ий рік, але він живе і любить цей світ, каже, «як в юності».
« Я народився в чарівному куточку Черкащини – місті Корсунь-Шевченківський. Поруч був ліс, і не просто ліс, а Княжицька балка, наповнена солов’їними співами, де колись любила відпочивати власниця Корсунського замку княгиня Демідова-Лопухіна. Тому, споглядаючи з дитинства неймовірну красу природи, я не міг не писати вірші, а згодом і пісні, тим паче, що мав ідеальний музикальний слух. Мої поетичні твори друкували в районній газеті, яка тоді називалася «Ленінським шляхом». А от пісні, мелодії почали народжуватися після того, як я знайшов метеорит. Вплинув цей космічний посланець на мою творчість, чи ні, але з того часу я написав біля тисячі віршів і більше двох тисяч пісень, як авторських, так і в співпраці з іншими поетами. Деякі мої пісні відомі й зарубіжним слухачам. На італійському телебаченні нещодавно демонстрували короткометражний фільм про мене під назвою «Пісняр», який зняла відома режисерка Марія Кьярі, перебуваючи у Моринцях.
Вірші Андрія Мартиненка, здебільшого – лірика кохання. Зізнається, це те, що не встиг сказати, виспівати у віршах своїй покійній дружині, яку дуже любив. А взагалі, чоловік пише про те, чого просить душа: сумне, веселе, жартівливе, пробує себе і в прозі. Поет обрав творчий псевдонім Амадей, що означає «любить Бога». Бо, як писав в одному із своїх віршів: « Свої літа добром й любов’ю міряю».
Іван СМОЛІЙ
