Побратим загиблого героя з Лисянщини розповів про його останнє бажання

Нещодавно Виноградська громада на Лисянщині з належними почестями віддала останню шану захиснику України, жителю села Федюківка Олександру Тарасюку. Він був стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного відділення окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Його друг і побратим з Черкас Анатолій розповів як загинув герой і про те, яким було його останнє бажання.

«Ми познайомилися з Олександром на війні, – розповів Анатолій. – Називали його Тарасом, це позивний від скороченого прізвища. Разом служили у зведеному підрозділі. Спільно пройшли не одну операцію. Хоч він і не був професійним військовим, 31-річний воїн ретельно готувався до кожної операції, завжди знаходив вдалі рішення. Був строгий і відповідальний до кожного завдання, бо вважав, що на війні неважливих деталей немає. Працелюбний, як і всі в нашій групі: чи окоп копати, чи їсти варити, – умів і завзято робив усе. У тому останньому бою під Бахмутом Тарас залишився з менш досвідченими воїнами прикривати побратимів. Міна прилетіла прямо йому під ноги. Він фактично прикрив собою всю команду і загинув. Тарас був великим воїном. Виконував із ним не одне бойове завдання, й більш хоробрих і рішучих людей я в своєму житті не зустрічав. А якось у Соледарі, коли вручали нагороди, він, ніби жартома, сказав: «Мені не потрібні нагороди. Я хочу, щоб про мене хоч раз написали в газеті…». Я тоді пообіцяв, що про нього напишуть газети. Тільки я не знав, що це буде посмертно…»

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: У громаді на Катеринопільщині попрощались із учасником АТО

Читайте нас також в Telegram!