Плуга перти, не горло дерти…

З листа до редакції

Виконуючи рішення постійної комісії з питань планування бюджету і фінансів Лисянської районної ради, я детально вивчив ситуацію з виконання рішень районної ради щодо прийняття бюджетних установ на баланс Лисянської ОТГ і причини їх зволікання, про які мене зобов’язали розповісти на сторінках районної газети «Понад Тікичем», однак так і не надрукували.
Коли відбувалося об’єднання громад, ми не сподівалися, що все буде так складно і не зовсім мирно. Найбільша проблема виникла там, де її не чекали – районні гілки влади, як ті Лебідь, Рак і Щука з самого початку не знаходили спільної мови з ключових питань проведення децентралізації. Лакмусовим папірцем такого підкилимного протистояння стали вибори голови Лисянської ОТГ, де політична партія «Блоку Петра Порошенка», яку представляла на той час владна обласна і районна верхівка, виставила свого «перевіреного бійця». Це був єдиний кандидат, на якого зробила ставки влада, і на якого працював адмінресурс. Та мова про інше – він програв вибори самовисуванцю Юрію Корнієнку, який отримав мандат довіри лисян, з різницею в 49 голосів, і це стало початком того протистояння, про яке я вже згадував.
Змиритися з поразкою важко. Це вдається лише людям мудрим, сильним і шляхетним. Інші ж стають на шлях прихованої ворожнечі і намагаються всіляко очорнити переможця, ставлять йому палиці в колеса. Це, власне, і відчув на собі Юрій Корнієнко, приступивши до обов’язків голови ОТГ. Ображені опоненти, використовуючи великий досвід як скидати вирішення проблем з хворої голови на здорову, вирішили зіграти на його недосвідченості, і обрали для цього досить простий, але дієвий спосіб – під виглядом певних незначних неузгоджень, спочатку заблокували процес передачі шкіл з комунальної власності районної ради на баланс новостворених у Лисянці і Бужанці ОТГ, відмовилися від раціональних пропозицій селищної ради, в тому числі і щодо оптимізації структурних підрозділів. Зокрема, Лисянська селищна рада ще в березні 2019 року звернулася до районної ради з проханням прискорити передачу навчальних закладів, однак нами затягувалося прийняття рішення, і аж 30 липня, цей процес, нарешті, зрушив з місця. Бужанська громада звернулася з таким же проханням у січні минулого року, а відповідне рішення районною радою було прийняте в кінці травня. Зрозуміло, звідси незадоволення освітян, затримки заробітної плати, а у в нас, представників районної влади, козир у руках – мовляв, дивіться, якого недолугого керівника обрали. Насправді, такі амбіційні й непродумані дії відповідальних осіб, і я себе також не виключаю, виставили нас в непривабливому світлі і нанесли шкоду громадам. Хоча, відверто кажучи, в останні роки про ті громади згадували лише під час виборів. Ніхто не хотів займатися ні питанням оптимізації, ні реструктуризації, бо потрібно було приймати непопулярні рішення, а це ой як клопітно, і дрижаки беруть, бо і ворогів наживеш, і керівне крісло, дивись, захитається, і рейтинг обвалиться. Буду відвертим: в одній із найбільш затратних і невпорядкованих галузей, якою є освіта, і на яку виділялася левова частка районного бюджету, не гребували ні «мертвими душами», збільшували кілометражі шкільних автобусів, був відсутній облік паливних матеріалів, дров. Проблеми з роками лише накопичувалися, а довелося вичищати ці авгієві стайні, будемо до кінця об’єктивними, ОТГ. Я ще раз наголошую: без жодної підтримки діючої районної влади, яка хоч і вичерпує свої повноваження, але вдає, що високо літає, хоча, насправді, і я тому можу навести безліч фактів, не може навіть прийняти важливих, виважених і кардинальних рішень, тому що «як би чого не вийшло».
Пора б уже скинути корону і усвідомити, що настали інші часи – ми живемо в одній об’єднаній громаді, і маємо її спільно розбудовувати. Не хитрити, не обманювати, не ставити палиці в колеса, а підставляти плече. Це стосується не лише освіти, а й культури, медицини. Довіра людей завойовується не палкими промовами на трибунах і не хизуванням на урочистостях, а вирішенням простих життєвих питань, увагою і чесністю. У всі часи існувало таке поняття, як вести перемовини у разі виникнення складних ситуацій. Так і нас мало бути: рахувати, на яку кількість дітей виділяється субвенція, скільки може забезпечити район, вивчати і пропонувати шляхи раціонального розподілу коштів. А не міркувати, що ти, мовляв, висуваючись на голову громади, знав, на що йдеш. Тож, приймай, добродію, до себе і «мертвих душ», і автобуси без техогляду, а ми подивимось, який ти герой, і як ти викрутишся?
Народна мудрість говорить: плуга перти – не горло дерти. Тому ж Юрію Корнієнку, голові Виноградської ОТГ Миколі Демерзі, голові Бужанської ОТГ Валентині Стадник і їх командам ще належить розгребти не одну купу проблем, утвердитися і розробити стратегію розвитку. І я певен, що у них все вийде.

Олександр ГАЛУШКА, заступник голови
Лисянської районної ради