Олександр Короленко: ''Йду, щоб повернутися''

Будь-які вибори не обходяться без сюрпризів, несподіваних поворотів і сенсаційних заяв. І це вважається цілком нормальним явищем, бо у виборчому процесі задіяні, в першу чергу, люди, з їх емоціями, сумнівами і переконаннями, а вже потім технології. Цей людський фактор спрацював і напередодні виборів Лисянського селищного голови об’єднаної територіальної громади 23 грудня цього року. Нинішній селищний голова Олександр Короленко, який висунув свою кандидатуру на повторний термін, в останній момент заявив про відмову балотуватися на цю посаду.

– Олександре Федоровичу, Ваше рішення виявилося досить неочікуваним, в першу чергу для тих жителів селища, які вже зробили свій вибір на Вашу користь. Що послужило причиною такого повороту?

– Передусім зауважу, що це не різкий поворот і не поспішне рішення. Лисянкою останнім часом поповзли чутки, що на мене нібито хтось десь натиснув, хтось мною керує. Мушу таких розчарувати: на маніпуляції не піддаюся, маріонеткою в чиїхось руках не був і не буду. Рішення я прийняв свідомо, зважено, після довгих роздумів і виключно в інтересах громади. А поштовхом до цього послужили програми кандидатів на посаду селищного голови, з якими я ознайомився. В них є чимало цікавих, прагматичних, неординарних ідей, пропозицій, реалізація яких суттєво покращить життя громади. Та й серед претендентів на посаду голови я побачив людей, які мають чималий управлінський досвід, господарський хист, корисні для громади зв’язки, вміють виходити із складних ситуацій і щиро вболівають за рідне селище. Я поступаюсь місцем котромусь з кандидатів, виходячи з міркувань того, що він виведе Лисянку, а разом з тим і ОТГ, на якісно новий рівень розвитку. Тоді я із задоволенням потисну йому руку. Якщо ж спрацює гірше, я залишаю за собою право балотуватися на посаду голови на наступних виборах, які відбудуться через півтора-два роки. А поки що в мене буде час відпочити, зважити, оцінити ситуацію в селищі і країні, а потім приймати рішення.

– Кого з претендентів на крісло голови Ви вважаєте найбільш достойним?

– Я б не хотів на старті виборчої кампанії когось виділяти. Хай своє слово скажуть люди. Я підтримаю кожного словом і ділом, хто не йтиме в розріз з ідеями децентралізації і дбатиме про високий рівень життя громади. Як кажуть у спорті: хай переможе сильніший.

– Ви прийшли до влади на хвилі революційного піднесення у 2014 році. Які зміни відбулися з того часу?

– Тоді, здавалося, гори перевернув би, йдучи до мети. Хотілося зробити скоріше і побільше, що наобіцяв людям. Та, зіткнувшись з реаліями, зрозумів: на революційних гаслах і розмахуючи шаблею, далеко не заїдеш, потрібна програма, чітке бачення перспективи і визначені джерела фінансування. Чи вдалося цього досягти? Думаю, що так. У 2014 в селищній раді не було розроблено жодної програми, а сьогодні їх 32. Одні вже діють, інші на розгляді, але одне очевидно: зміни відбуваються. Хоч і не такими темпами, як хотілося, бо, як завжди, не вистачає на все коштів, але результати свідчать самі за себе. В першу чергу – замінено опалювальні котли в дитячих дошкільних установах, відремонтовано дороги на вулицях Гетьманський шлях, Бужанська, Лісова, Коцюбинського, впорядковано територію біля Лисянської ЗОШ №2 і дитсадка «Веселка», яка протягом десятиліть під час негоди була непрохідною, нарешті з’явилася дорога з твердим покриттям і в мікрорайоні Жовтень. В найближчих планах ремонт проблемної вулиці Зінченка, утеплення даху ДДУ «Малятко». Не можу не поділитися і останнім придбанням – вже з нового року по Лисянці курсуватиме новенький сміттєвоз з роздільним збиранням побутових відходів. Минулої суботи його вже доставили в Лисянку з Черкас. Програм, як я вже казав, багато, і їх прийняття та реалізація багато в чому залежить від депутатів селищної ради. Їх роботою я в цілому задоволений, і хочу відзначити найактивніших з них. Це Микола Візнюк, Юлія Корнієнко, Тетяна Нестерук, Тетяна Кошман, Віктор Куценко, Станіслав Маловічко та інші.

– Що є Вашим найбільшим розчаруванням на посаді селищного голови?

– Це неприйняття моєї пропозиції частиною депутатів і жителів селища урочисто відзначити 425-річчя з часу заснування Лисянки. Прикро, що вони цю ювілейну історичну дату відверто проігнорували, чим несвідомо нанесли Лисянці збитки, як морально, так і матеріально. Адже святкування планувалося з метою підняти престиж древнього козацького міста-фортеці, ще раз заявити на всю Україну про те, що гетьман Богдан Хмельницький народився саме тут, і в цьому руслі залучити інвестиції для розвитку місцевого туристичного бізнесу. Планувалося запросити багато відомих людей, в тому числі і з-за кордону. Однак, що сталося, те сталося. Сподіваюся, що ця прикрість більше не повториться. Жалкую і про те, що не реконструювали площу Миру, як було задумано, не спорудили пам’ятника героям Майдану і АТО. Щодо останнього, ми із свого боку зробили все можливе, щоб такий пам’ятник був. Запрошували скульпторів, архітекторів, виготовили проект. Далі – слово за громадою, воїнами-атовцями, які, до речі, вважають, що відкривати такі пам’ятники потрібно після закінчення війни на Сході.

– Яка Ваша думка щодо створення Бужанської ОТГ?

– Я бажаю їй успіху і процвітання, але все ж притримуюся позиції один район-одна громада. Ні для кого не секрет, що в недалекому майбутньому наш район, в результаті адміністративно-територіальної реформи, скоріше всього, не збережеться, а стане частиною іншого. Було б добре, аби він туди зайшов єдиною цільною одиницею, а не розпорошеним. Та і Лисянську райлікарню вже в наступному році Лисянській ОТГ одній буде утримувати складно, а от разом – цілком під силу.

– Олександре Федоровичу, що Ви плануєте далі робити, і що б побажали Вашим наступникам?

– Скажу чесно: на печі не сидітиму, з Лисянки не виїду, буду допомагати громаді в міру своїх можливостей. Для цього надіюсь стати депутатом селищної ради на наступних виборах. А тому, хто посяде крісло голови, щиро бажаю підібрати надійну, професійну команду, згуртувати навколо себе однодумців, не розкачуватися, і вже з першого дня починати працювати на благо громади, проявляючи гнучкість і підприємливість. А для цього потрібно активніше співпрацювати з обласними органами влади, зокрема, головою Черкаської ОДА Олександром Вельбівцем, який налаштований всіляко підтримувати своїх земляків, залучати іноземні інвестиції. А всієї громади скажу наступне: дякую, що підтримували мене всі ці роки, бажаю в переддень нового року щастя, родинного тепла і затишку в кожну домівку, миру на нашій землі і рясних Божих благословінь!

Олександр ЩЕРБАТЮК